"26" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1746/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Рибці Ю. Е. розглянувши матеріали справи № 916/1746/21
Позивач: Приватне підприємство "Мир Лео" (код - 38642891; 65033, вул. Желябова 4-В, м. Одеса)
Відповідач: Дочірнє підприємство "Компанія Отаб Сістемз" (код - 35464039; 65039, м. Одеса, вул. Гагаріна, буд. 123-А)
про стягнення 89748,36 грн.
з підстав заборгованості за договором
В порядку ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
СУТЬ СПОРУ: 18.06.2021 року Приватне підприємство "Мир Лео" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства "Компанія Отаб Сістемз" (далі - Відповідач) про стягнення 89748,36 грн., з яких: 82 577,44 грн. - суми основного боргу за договором № 2507-18р. від 25.06.2018 р., 1309,47 грн. - 3% річних та 5861,45 грн. інфляційних втрат.
22.06.2021 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247- 252 ГПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановив відповідачу строк для надання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження по справі.
Копія Ухвали про відкриття провадження по справі була направлена Відповідачу за адресою місцезнаходження юридичної особи згідно витягу з ЄДР та повернулась до суду з відміткою поштового відділення: „адресат відсутній за вказаною адресою”. Тому, за приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України Відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження по справі.
На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв'язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
25.06.2018 року між Позивачем (Постачальник) і Відповідачем - Дочірнім підприємством «Ріал Істейт Гарантія Сістемз», наразі назву юридичної особи змінено на Дочірнє підприємство «Компанія Отаб Сістемз» (Покупець), був укладений Договір № 2507-18р, згідно з умовами якого Позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, та у відповідності з Замовленням Відповідача, поставляти Товар, а Відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати узгоджених цін. Відповідно до п.7.9. договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника (Позивача) після його реалізації кожні 30 днів.
Так, на виконання умов Договору, Позивач поставив Товар Відповідачу на загальну суму 82 577, 44 грн., що підтверджено відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними та актом звірки
Позов ґрунтується на тому, що Відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату за отриманий Товар, внаслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість у розмірі 82 577, 44 грн.
Тому, посилаючись на умови Договору Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь: 82 577,44 грн. - суми основного боргу за договором № 2507-18р. від 25.06.2018 р., 1309,47 грн. - 3% річних та 5861,45 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відтак, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За відсутності в матеріалах справи доказів оплати Відповідачем за поставлений Товар в повному обсязі, суд визнає доведеним наявність боргу Відповідача на суму 82 577,44 грн. - за договором № 2507-18р. від 25.06.2018 р, тому позов в цій частині слід задовольнити.
Відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведених норм Законодавства України та умов Договору Позивачем правомірно нараховані до сплати 3% річних в розмірі 1309,47 грн. та інфляційні в розмірі 5861,45 грн., які підлягають стягненню з Відповідача за порушення грошового зобов'язання.
На підставі викладеного позов підлягає задоволенню, з покладенням на відповідача судових витрат.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Компанія Отаб Сістемз" (код - 35464039; 65039, м. Одеса, вул. Гагаріна, буд. 123-А) на користь Приватне підприємство "Мир Лео" (код - 38642891; 65033, вул. Желябова 4-В, м. Одеса): 82 577 гривень 44 коп. боргу; 1309 гривень 47 коп. сплати 3% річних, 5861 гривню 45 коп. інфляційних та 2270 гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України
Суддя Демешин О.А.
Повний текст складено 26 липня 2021 р.
Суддя О.А. Демешин