"19" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1278/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Садардінова І.В.,
від відповідача - Ромашкін С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення заборгованості в загальній сумі 8493642,32 грн., -
Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення заборгованості за договором про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси № 002/кс від 26.04.2018 р. в загальній сумі 14484766,32 грн., в т.ч. 13626311,74 грн. основної заборгованості, 313405,17 грн. інфляційних втрат, 107514,14 грн. 3% річних, 437535,27 грн. пені. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.
26.04.2018 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення № 181 “Про затвердження проекту договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - Південне УКБ МО України) при будівництві житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом, за рахунок знесення будівель воєнного містечка № 186, які знаходяться на балансі Південного УКБ МО України, розташованих за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 19-21”, відповідно до пункту 1 якого Виконавчий комітет Одеської міської ради вирішив затвердити проект договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси.
Як вказує позивач, на виконання вищевказаного рішення між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та Південним УКБ МО України укладено договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 26.04.2018 р. № 002/кс, згідно п. 2.1 якого Південне УКБ МО України (замовник) перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у розмірі 42224271 грн. відповідно до розрахунку (додаток 1 до договору) частинами згідно з графіком (додаток 2 до договору).
Відповідно до п. 2.2 розділу 2 договору розмір пайової участі визначено на підставі нормативів для одиниці створеної потужності (опосередкована вартість будівництва житла для міста Одеси (вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку) відповідно до показників, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.03.2018 р. № 46, що за 1 кв.м складає 10702 грн.
Наразі позивач зауважує, що відповідно до п. 1 Графіка оплати коштів пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, який є невід'ємною частиною договору, оплата за договором у розмірі 42224271 грн. здійснюється згідно з наступним графіком: 200000,00 грн. - протягом 30 календарних днів з моменту прийняття відповідного рішення Виконавчим комітетом Одеської міської ради; до 31 грудня 2020 року - 42024271 грн.
В подальшому, як вказує позивач, 29.08.2019 р. Виконавчий комітет Одеської міської ради та Південне УКБ МО України уклали додаткову угоду про внесення змін до договору в частині розрахунку і розміру пайової участі замовника, а також порядку та строків її оплати, яка затверджена рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.08.2019 р. № 323 та є невід'ємною частиною договору. Так, п. 1 даної додаткової угоди передбачено, що сторони дійшли згоди викласти пункти 2.1, 2.2 договору у наступній редакції: “2.1 Замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у розмірі 25617973 грн. відповідно до розрахунку (додаток 1) частинами згідно з графіком (додаток 2).
За ствердженнями позивача, Південне УКБ МО України вже перерахувало пайову участь у розмірі 1200000,00 грн. при будівництві житлових будинків, при цьому перерахувати залишкову суму пайової участі при будівництві житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за рахунок знесення будівель військового містечка № 186, які знаходяться на балансі Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, розташованих за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 19-21, у розмірі 24417973 грн. відповідно до розрахунку (додаток 1) частинами згідно з графіком (додаток 2).
При цьому позивач вказує, що розмір пайової участі визначено на підставі нормативів для одиниці створеної потужності (опосередкована вартість будівництва житла для міста Одеси (вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку) відповідно до показників, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.03.2018 р. № 46, що за 1 кв.м складає 10702,00 грн. та від 06.12.2018 р. № 335, що за 1 кв.м складає 11352,00 грн.
Також позивач додає, що пунктом 1.3 даної додаткової угоди сторони внесли зміни до п. 1 Графіку оплати коштів пайової участі, що є додатком 2 до договору, виклавши його у наступній редакції: “7. Оплату за договором у розмірі 24417973 (двадцять чотири мільйони чотириста сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн. здійснювати згідно з наступним графіком: 4791106 грн. - 1 черга будівництва - до 31.12.2019 р.; 5991124 грн. - II черга будівництва - до 01.07.2020 р.; 5991124 грн. - III черга будівництва - до 31.12.2020 р.; 5991124 грн. - IV черга будівництва - до 31.12.2020 р.; 1653495 грн. - паркінг - до 31.12.2020 р.”.
Отже, як вказує позивач, з урахуванням внесених змін загальна сума пайового внеску Південного УКБ МО України за Договором складає 25617973,00 грн., з яких 1200000,00 грн. сплачено ще до дати підписання додаткової угоди, а залишкова сума у розмірі 24417973,00 грн. мала бути сплачена до 31.12.2020 р. згідно з графіком (додаток 2 до договору).
Наразі позивач зауважує, що пайова участь при будівництві І черги сплачена в строк та в повному обсязі. Також, як вказує позивач, 01.07.2020 р. сплинув строк оплати 5991124,00 грн. по II черзі будівництва, вказана сума була перерахована двома платежами та з простроченням: 1000000 грн. (01.07.2020 р.) та 5000000 грн. (30.07.2020 р.), з огляду на що Південному УКБ МО України було нараховано штрафні санкції у розмірі 50444,74 грн. 22.08.2020 р. в рахунок їх сплати надійшли грошові кошти у сумі 51000,00 грн. Таким чином, за ствердженнями позивача, при оплаті платежу по II черзі будівництва виникла переплата грошових коштів на суму 9431,26 грн.
Між тим, як зазначає позивач, термін чергової оплати пайового внеску у загальній сумі 13635743,00 грн., з яких 5991124,00 грн. при будівництві III черги, 5991124,00 грн. при будівництві IV черги та 1653495,00 грн. при будівництві паркінгу сплинув 31.12.2020 р., при цьому враховуючи наявну переплату 9431,26 грн. розмір чергового платежу пайової участі становив 13626311,74 грн. Однак, як наголошує позивач, Південне УКБ МО України у передбачений договором строк до 31.12.2020 р. не сплатило пайовий внесок у розмірі 13626311,74 грн.
З огляду на зазначене позивач вказує, що Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради на адресу Південного УКБ МО України направлено листи від 18.01.2021 р. № 02-05/46-07, від 02.02.2021 р. № 02-05/126-07 про необхідність виконання зобов'язань по договору щодо сплати пайової участі та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання такого зобов'язання, які були отримані Південним УКБ МО України 09.02.2021 р. та 18.02.2021 р., що підтверджується роздруківками з сайту Укрпошти щодо перевірки статусу відстеження відправлень. Водночас позивач зазначає, що вказані листи були залишені без розгляду, а фінансові зобов'язання щодо сплати пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси Південним УКБ МО України до теперішнього часу не виконані. Таким чином, позивач стверджує, що Південне УКБ МО України не виконано фінансові зобов'язання зі сплати коштів пайового внеску у загальному розмірі 13626311,74 грн., незважаючи на приписи договору щодо порядку та строків оплати.
Пунктом 4.3 розділу 4 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі, визначеної у п. 2.1 розділу 2 договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої суми за кожний день прострочення платежу, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання. Відтак, за неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем здійснено нарахування пені, розмір якої з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу складає за розрахунком позивача 437535,27 грн.
Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо сплати пайового внеску, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 107514,14 грн. та інфляційні втрати в сумі 313405,17 грн., що заявлені до стягнення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2021 р. позовну заяву Виконавчого комітету Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1278/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 07.06.2021 р.
04.06.2021 р. відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, відповідач вказує, що листом від 19.03.2021 р. звертався до позивача з пропозицію щодо продовження строку дії та порядку розрахунків за договором про пайову участь замовника у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 26.04.2018 р. № 002/кс при будівництві групи житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 19-21, до моменту повного виконання будівельних робіт, а саме на 1 рік - до 31.12.2021 р. На вказаний лист 22.05.2021 р. від позивача надійшла відповідь в листі від 22.04.2021 р. вих. 02-04/635, в якому виконавчий комітет вказав, що на сьогоднішній день органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями щодо залучення, розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а також внесення змін до договорів про пайову участь замовника у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси. Між тим відповідач, посилаючись на п. 3.3 спірного договору зазначає, що замовник повинен не тільки взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та перерахувати до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (п. 2.1 договору), а й має право звернутися до Виконавчого комітету Одеської міської ради про продовження термінів оплати за цим договором (п. 3.3 договору), з огляду на що відповідач наголошує, що Південне УКБ МО України не відмовляється від виконання взятих на себе зобов'язань у відповідності до діючого законодавства України, однак вважає, що й Виконавчий комітет Одеської міської ради повинен виконувати свої зобов'язання за договором про пайову участь замовника у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 26.04.2018 р. № 002/кс. При цьому відповідач зауважує, що 10.04.2017 р. між Південним УКБ МО України (замовник), ТОВ “УВГП-СИСТЕМА” (пайовик) та КП “Будова” (генпідрядник) була укладена додаткова угода № 303/36/4 до договору про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей № 227/УПБ-70Д від 25.11.2004 р., відповідно до п. 4 якої сторони дійшли згоди, що КП “Будова” (генпідрядник) самостійно за власний рахунок сплачує пайовий внесок замовника у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у безготівковій формі шляхом перерахування на реквізити, зазначені в договорі про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, укладеного між Південним УКБ МО України та Виконавчим комітетом Одеської міської ради. Перерахування Генпідрядником коштів в сумі та на реквізити зазначені у вказаному вище договорі є належним чином виконання Південним УКБ МО України обов'язку по сплаті пайового внеску замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси по об'єкту за адресою : м. Одеса, проспект Гагаріна, 19-21.
07.06.2021 р. представник відповідача у підготовчому засіданні звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ “УВП-Система” та КП “Будова”.
Вказане клопотання судом було розглянуто під час підготовчого засідання 07.06.2021 р., за результатами чого відмовлено у задоволенні цього клопотання.
24.06.2021 р. позивачем було подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та додатково вказує, що після укладення 29.08.2019 р. сторонами додаткової угоди про внесення змін до договору в частині розрахунку і розміру пайової участі замовника, а також порядку та строків її оплати, яка затверджена рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.08.2019 р. № 323, інші зміни до договору не вносилися, додаткові угоди між сторонами не укладалися. Так, із посиланнями на ч. 1 ст. 651, ч. 1 ст. 653, ст. 654 ЦК України позивач зазначає, що у даному випадку зміни до договору щодо строків сплати коштів пайової участі, а саме щодо їх продовження до 31.12.2021 р. не вносились, з огляду на що Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України зобов'язане виконувати зобов'язання за спірним договором на тих умовах, які містяться у додатковій угоді, затвердженій рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.08.2019 р. № 323. У той же час позивач наголошує, що направлення відповідачем листа на адресу Виконавчого комітету Одеської міської ради після спливу граничного строку виконання зобов'язання та сплати коштів пайової участі не звільняє останнього від його виконання.
Стосовно посилань відповідача на п. 4 додаткової угоди № 303/36/4, укладеної 10.04.2017 р. між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, ТОВ “УВГП-СИСТЕМА” та КП “Будова”, позивач зауважує, що чинним законодавством встановлено обов'язковість положень саме для його сторін, однак Виконавчий комітет Одеської міської ради не є стороною вищевказаної угоди, а тому її положення та умови не мають жодного значення для розгляду даної справи. Таким чином, за ствердженнями позивача, вищевказаною угодою фактично боржником - Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України покладено обов'язок зі сплати коштів пайової участі на іншу особу, однак перекладення боргу не можна ототожнювати із заміною сторони у зобов'язанні. У даному ж випадку, як вказує позивач, незалежно від того, кому доручено сплату коштів за договором, відповідач залишається стороною договору - боржником, в свою чергу Виконавчий комітет Одеської міської ради відповідно до положень чинного законодавства та договору має право вимагати виконання зобов'язання саме від боржника, тобто, від особи, з якою укладено відповідний договір.
В підготовчому засіданні 01.07.2021 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради.
Вказане клопотання судом залишено без задоволення, про що зазначено в протоколі судового засідання.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2021 р. у справі № 916/1278/21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15 липня 2021 р.
15.07.2021 р. від представника відповідача до господарського суду надійшло клопотанням про залучення до матеріалів справи доказів часткової сплати відповідачем суми пайової участі у загальному розмірі 5991124,00 грн.
У судовому засіданні господарського суду 15 липня 2021 року по справі № 916/1278/21 було протокольно оголошено перерву до 19 липня 2021 року о 16 год. 30 хв., про що під розписку повідомлено представників сторін.
19.07.2021 р. позивач звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі в частині позовних вимог на суму 5991124,00 грн., вказуючи про відсутність спору у вказаній частині позову у зв'язку із частковою сплатою відповідачем боргу на вказану суму. Наразі у вказаному клопотанні позивач також просить суд повернути Одеській міській раді сплачену суму судового збору за вказану частину оплачених відповідачем вимог у розмірі 89866,86 грн.
19.07.2021 р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку для зупинення провадження у даній справі шляхом повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Вказане клопотання судом було розглянуто під час судового засідання 19.07.2021 р., за результатами чого відмовлено у задоволенні цього клопотання, про що зазначено у протоколі судового засідання від 19.07.2021 р., оскільки за положеннями ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених п. 1-3 ч.1 ст. 227 ГПК України.
Під час розгляду справи у судовому засіданні 19.07.2021 р. представник позивача наполягав на задоволенні іншої частини позовних вимог, натомість представник відповідача заперечував проти позову.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.07.2021 р. провадження у справі № 916/1278/21 в частині позовних вимог Виконавчого комітету Одеської міської ради до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення основної заборгованості в розмірі 5991124,00 грн. закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
В іншій частині позовні вимоги Виконавчого комітету Одеської міської ради до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення заборгованості 8493642,32 грн. підлягають розгляду судом по суті.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.04.2018 р. № 181 “Про затвердження проекту договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - Південне УКБ МО України) при будівництві житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом, за рахунок знесення будівель воєнного містечка № 186, які знаходяться на балансі Південного УКБ МО України, розташованих за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 19-21” затверджено проект договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси.
Так, на виконання вказаного рішення № 181 між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) 26 квітня 2018 року було укладено договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, відповідно до п. 1.1 якого його предметом є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси при здійсненні будівництва об'єкта містобудування на умовах, визначених цим договором, у термін до 31 грудня 2020 року.
В п. 1.2 договору визначені назва та місце розташування об'єкта містобудування - “Будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом, за рахунок знесення будівель військового містечка № 186, які знаходяться на балансі Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, розташованих за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 19-21”.
Відповідно до п. 1.3 договору цільове призначення об'єкта містобудування - житлове будівництво.
За умовами п. 2.1 договору замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у розмірі 42224271 грн. відповідно до розрахунку (додаток 1) частинами згідно з графіком (додаток 2). Підстава: протокол засідання комісії з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси від 30 березня 2018 року № 60.
В п. 2.2 договору зазначено, що розмір пайової участі визначено на підставі нормативів для одиниці створеної потужності (опосередкована вартість будівництва житла для міста Одеси (вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку) відповідно до показників, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 березня 2018 року № 46, що за 1 кв.м складає 10702 грн.
За положеннями п. 2.3 договору розрахунок розміру пайової участі складений на підставі вихідних даних замовника щодо потужності об'єкта будівництва і нормативів для одиниці створеної потужності та затверджений рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.04.2018 р. № 181.
Пунктом 2.4 договору передбачено, що сплата коштів замовником на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси здійснюється у безготівковій формі на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відкритий для виконання бюджету міста Одеси за кодом бюджетної класифікації 24170000 “Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту”: код ЄДРПОУ 38016923, МФО 828011, р/р НОМЕР_1 .
Замовник зобов'язується перерахувати кошти в сумі, зазначеній у пункті 2.1 розділу 2 договору, у термін 31 грудня 2020 року згідно з графіком (п. 3.1 договору).
Згідно п. 3.3 договору у разі звернення замовника про продовження термінів оплати за договором, комісією з визначення пайової участі замовника в розвитку інфраструктури міста Одеси одночасно з прийняттям рішення про продовження термінів оплати за договором визначається уточнений розмір несплаченої частини пайової участі згідно з опосередкованою вартістю будівництва житла для міста Одеси на момент дати її засідання.
Відповідно до п. 4.1 договору сторони несуть відповідальність за виконання договору в межах чинного законодавства України.
За умовами п. 4.2 договору усі спірні питання вирішуються шляхом переговорів або у судовому порядку.
Пунктом 4.5 договору передбачено, що Виконавчий комітет Одеської міської ради має право стягнути повну пайової участі, визначену договором (згідно з графіком), у разі прострочення терміну сплати більше, ніж на 3 місяці.
Зміни і доповнення до договору вносяться за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідних угод, які є його невід'ємною частиною, або в судовому порядку (п. 5.1 договору).
Згідно п. 5.5 договору останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання замовником своїх зобов'язань.
Пунктом 5.6 договору передбачені його додатки, а саме: № 1 - розрахунок розміру пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси по об'єкту будівництва, вартість якого визначена на підставі нормативів для одиниці створеної потужності; № 2 - графік оплати пайової участі.
Як вбачається із матеріалів справи, вищенаведені погоджені додатки до договору від 26.04.2018 р. були оформлені сторонами та підписані.
Так, вказаний договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси складений, оформлений та зареєстрований в управлінні капітального будівництва Одеської міської ради від 26.04.2018 р. за № 002/кс.
При цьому рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.08.2019 р. № 323 “Про затвердження додаткової угоди до договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 26 квітня 2018 року № 002/кс між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - Південне УКБ МО України) при будівництві житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом, за рахунок знесення будівель воєнного містечка № 186, які знаходяться на балансі Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, розташованих за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 19-21, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 квітня 2018 року № 181” затверджено додаткову угоду до договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 26 квітня 2018 року № 002/кс між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України.
Із матеріалів справи вбачається, що 29.08.2019 року між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) було укладено додаткову угоду до договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 26 квітня 2018 року № 002/кс, укладеного між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та Південним УКБ МО України, пунктом 1.1 якої сторони виклали пункти 2.1, 2.2 розділу 2 договору у наступній редакції:
- “2.1. Замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у розмірі 25617973 грн.. відповідно до розрахунку (додаток 1) частинами згідно з графіком (додаток 2).
Південне УКБ МО України вже перерахувало пайову участь у розмірі 1200000 грн. при будівництві житлових будинків.
Перерахувати залишкову суму пайової участі при будівництві житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за рахунок знесення будівель військового містечка № 186, які знаходяться на балансі Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, розташованих за адресою: Одеса, просп. Гагаріна, 19-21, у розмірі 24417973 (двадцять чотири мільйони чотириста сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн. відповідно до розрахунку (додаток № 1) частинами згідно з графіком (додаток 2).
Підстава: протоколи засідань комісії з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси від 30 березня 2018 року № 60 та від 24 липня 2019 року № 74.
- 2.2 Розмір пайової участі визначено на підставі нормативів для одиниці створеної потужності (опосередкована вартість будівництва житла для міста Одеси (вартість 1 м2 загальної площі квартир будинку) відповідно до показників, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 березня 2018 року № 46, що за 1 кв.м складає 10702 (десять тисяч сімсот дві) грн., та від 06 грудня 2018 року № 335, що за 1 кв.м складає 11352 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят дві ) грн.”.
Згідно п. 1.2 додаткової угоди від 29.08.2019 р. викладено пункти 1, 2, 3 додатка 1 до договору у наступній редакції:
- “1. Розрахунок здійснено на підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 13 жовтня 2016 року № 01-06/1186 та нормативів для одиниці створеної потужності (опосередкована вартість будівництва житла для міста Одеси (вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку) відповідно до показників, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 березня 2018 року № 46, що за 1 кв.м складає 10702 (десять тисяч сімсот дві) грн., та від 06 грудня 2018 року № 335, а також на підставі рішень комісії з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси від 30 березня 2018 року № 60 та від 24 липня 2019 року № 74.
- 2. Згідно з наданими замовником вихідними даними та виходячи з показників створеної потужності, пайова участь при будівництві житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за рахунок знесення будівель військового містечка № 186, які знаходяться на балансі Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, розташованих за адресою: м. Одеса, просп. Гагаріна, 19-21, становить 24417973 (двадцять чотири мільйони чотириста сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн.”.
В п. 1.3 додаткової угоди від 29.08.2019 р. сторонами викладено пункт 1 додатка № 2 до договору у наступній редакції:
“1. Оплату за договором у розмірі 24417973 (двадцять чотири мільйони чотириста сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн. здійснювати згідно з наступним графіком:
4791106 грн. - І черга будівництва - до 31.12.2019 р.;
5991124 грн. - II черга будівництва - до 01.07.2020 р.;
5991124 грн. - III черга будівництва - до 31.12.2020 р.;
5991124 грн. - IV черга будівництва - до 31.12.2020 р.;
1653495 грн. - паркінг - до 31.12.2020 р.”
Вказані зміни є невід'ємною частиною договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 26 квітня 2018 року № 002/кс.
Так, вказана додаткова угода до договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 26 квітня 2018 року № 002/кс складена, оформлена та зареєстрована в управлінні капітального будівництва Одеської міської ради від 29.08.2019 р. за № 003/кс.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011 року № 3038-VI (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Положення ч. 4 ст. 40 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); 10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.
За умовами ч. 5 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Таким чином, положеннями ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” визначено обов'язок замовника, який має намір забудувати земельну ділянку у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Згідно ч. 8 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, як вбачається з матеріалів справи, за умовами п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди від 29.08.2019 р.) замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у розмірі 25617973,00 грн. відповідно до розрахунку (додаток 1) частинами згідно з графіком (додаток 2).
Південним УКБ МО України було перераховано пайову участь у розмірі 1200000 грн. при будівництві житлових будинків.
Залишкову суму 24417973,00 грн. пайової участі при будівництві житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за рахунок знесення будівель військового містечка № 186, які знаходяться на балансі Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, розташованих за адресою: Одеса, просп. Гагаріна, 19-21, відповідач мав перерахувати відповідно до розрахунку (додаток № 1) частинами згідно з графіком (додаток 2).
При цьому пунктом 1 додатку № 2 до договору від 26.08.2018 р. № 002/кс - Графік оплати коштів пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси (в редакції додаткової угоди від 29.08.2019 р.) передбачено, що оплату за договором у розмірі 24417973,00 грн. відповідач повинен здійснювати згідно з наступним графіком: 4791106 грн. - І черга будівництва - до 31.12.2019 р.; 5991124 грн. - II черга будівництва - до 01.07.2020 р.; 5991124 грн. - III черга будівництва - до 31.12.2020 р.; 5991124 грн. - IV черга будівництва - до 31.12.2020 р.; 1653495 грн. - паркінг - до 31.12.2020 р.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату коштів пайового внеску відповідно до погодженого графіку, а саме до 31.12.2019 р. (І черга будівництва) - в сумі 4791106 грн., до 01.07.2020 р. (II черга будівництва) - в сумі 5991124 грн., до 31.12.2020 р. (III, IV черга будівництва та паркінг) - в сумах 5991124 грн., 5991124 грн. та 1653495 грн.
Проте, як встановлено судом, відповідачем станом на дату подання позову до суду було сплачено позивачу лише частину суми пайового внеску по договору № 002/кс від 26.08.2018 р., а саме по І та ІІ черзі будівництва в загальному розмірі 10791661,26 грн., решту суми коштів в розмірі 13626311,74 грн. відповідно до погодженого сторонами графіку не оплачено, що й стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.
Разом з тим, як було з'ясовано судом, відповідачем під час розгляду справи в суді було виконано частково зобов'язання за спірним договором з оплати суми заборгованості в загальному розмірі 5991124,00 грн. згідно платіжних доручень № 8407 від 12.07.2021 р. на суму 1000000,00 грн., № 8408 від 12.07.2021 р. на суму 3991124,00 грн. та № И8209 від 12.07.2021 р. на суму 1000000,00 грн. З наданих позивачем до суду платіжних документів вбачається, що вказану суму коштів в рахунок пайової участі було сплачено КП “Будова”.
Наразі господарським судом встановлено, що 10.04.2017 р. між Південним УКБ МО України (замовник), ТОВ “УВГП-СИСТЕМА” (пайовик) та КП “Будова” (генпідрядник) була укладена додаткова угода № 303/36/4 до договору про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей № 227/УПБ-70Д від 25.11.2004 р., відповідно до п. 4 якої сторони дійшли згоди, що КП “Будова” (генпідрядник) самостійно за власний рахунок сплачує пайовий внесок замовника у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у безготівковій формі шляхом перерахування на реквізити, зазначені в договорі про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, укладеного між Південним УКБ МО України та Виконавчим комітетом Одеської міської ради. Перерахування Генпідрядником коштів в сумі та на реквізити, зазначені у вказаному вище договорі, є належним чином виконання Південним УКБ МО України обов'язку по сплаті пайового внеску замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси по об'єкту за адресою : м. Одеса, проспект Гагаріна, 19-21.
Таким чином, приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що сплата КП “Будова” пайового внеску за спірним договором № 002/кс від 26.04.2018 р. в загальному розмірі 5991124,00 грн. відповідно до положень додаткової угоди № 303/36/4 від 10.04.2017 р. до договору про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей № 227/УПБ-70Д від 25.11.2004 р. свідчить виконання Південним УКБ МО України обов'язку по сплаті пайового внеску у розмірі 5991124,00 грн. Тому у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 5991124,00 грн. після звернення позивача до суду із заявленим позовом, ухвалою господарського суду Одеської області від 19.07.2021 р. провадження у справі № 916/1278/21 закрито в частині позовних вимог Виконавчого комітету Одеської міської ради до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення основної заборгованості в розмірі 5991124,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Отже, на день розгляду справи судом у відповідача існує невиконане зобов'язання перед позивачем зі сплати суми пайового внеску у розмірі 7635187,74 грн. (13626311,74 грн. борг на момент подачі позову - 5991124,00 грн. сплачено в процесі розгляду справи).
Між тим несплатою позивачу всієї суми пайового внеску відповідно до погодженого сторонами графіку за вищевказаним договором № 002/кс від 26.08.2018 р. відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
При цьому докази, які б підтверджували факт сплати відповідачем суми пайового внеску у повному обсязі в розмірі 7635187,74 грн. в матеріалах справи відсутні. Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7635187,74 грн.
Наразі судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно звернення останнього до позивача з пропозицію про продовження строку дії та порядку розрахунків за спірним договором, оскільки відповідні зміни до договору щодо продовження відповідачеві строків сплати пайового внеску до 31.12.2021 р. сторонами в порядку п. 5.1 спірного договору не вносилися, а відповідна додаткова угода сторонами не укладалася.
Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна оплата відповідачем суми пайового внеску відповідно до погодженого сторонами графіку) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Адже за ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В п. 4.3 договору зазначено, що у випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі, визначеної пунктом 2.1 розділу 2 договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неперерахованої суми за кожний день прострочення платежу, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання. Розрахунок суми основного боргу та штрафних санкцій здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Сплата пені здійснюється замовником у безготівковій формі на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відкритий для виконання бюджету міста Одеси за кодом бюджетної класифікації 24170000 “Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту”: код ЄДРПОУ 38016923, МОЮ 828011, р/р 31513921700007.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати пайового внеску відповідно до погодженого сторонами графіку позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка склала 437535,27 грн., розрахунок якої наведено у позові (а.с. 6).
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов'язання за договором № 002/кс від 26.08.2018 р. щодо здійснення оплати пайового внеску відповідно до погодженого сторонами графіку, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню згідно п. 4.3 договору, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення, починаючи з 31.12.2020 р. по 05.04.2021 р. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 437535,27 грн., судом встановлено, що розрахунок пені було здійснено позивачем вірно за весь заявлений період прострочення. Відтак, з відповідача підлягають стягненню пеня в розмірі 437535,27 грн. При цьому здійснений позивачем розрахунок суми пені за несвоєчасну сплату пайового внеску відповідачем не оспорено.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
За положеннями п. 4.4 договору замовник також сплачує 3% річних від простроченої суми.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов'язання за договором № 002/кс від 26.08.2018 р. щодо здійснення оплати пайового внеску відповідно до погодженого сторонами графіку, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 107514,14 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 107514,14 грн. При цьому здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за несвоєчасну сплату пайового внеску відповідачем не оспорено.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
З огляду на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату пайового внеску відповідно до погодженого сторонами графіку, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат в розмірі 313405,17 грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 313405,17 грн. При цьому здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат за несвоєчасну сплату пайового внеску відповідачем не оспорено.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Виконавчого комітету Одеської міської ради обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 217271,49 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача повністю з урахуванням погашеної за час розгляду справи суми боргу. При цьому, з огляду на положення ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про повернення Одеській міській раді сплаченої суми судового збору в розмірі 89866,86 грн., пропорційно частині суми боргу, погашеної під час розгляду справи, оскільки спір виник саме внаслідок неправомірних дій відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Виконавчого комітету Одеської міської ради до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення заборгованості в загальній сумі 8493642,32 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (65063, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18; код ЄДРПОУ 24980210) на користь Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 04056919; рахунок Казначейства України (ЕАП) UA 918999980314111921000015744, відкритий для виконання бюджету міста Одеси за кодом бюджетної класифікації 24170000 “Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту”, код ЄДРПОУ 37607526, МФО 899998) основну заборгованість в сумі 7635187/сім мільйонів шістсот тридцять п'ять тисяч сто вісімдесят сім/грн. 74 коп., пеню в розмірі 437535/чотириста тридцять сім тисяч п'ятсот тридцять п'ять/грн. 27 коп., 3% річних в розмірі 107514/сто сім тисяч п'ятсот чотирнадцять/грн. 14 коп., інфляційні втрати в сумі 313405/триста тринадцять тисяч чотириста п'ять/грн. 17 коп.
3. СТЯГНУТИ з Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (65063, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18; код ЄДРПОУ 24980210) на користь Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 04056919; рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради UA 808201720344250211000034995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в розмірі 217271/двісті сімнадцять тисяч двісті сімдесят одна/грн. 49 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 липня 2021 р.
Суддя В.С. Петров