20 липня 2021 року Справа № 915/607/21
м. Миколаїв
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробник Плюс»
(50079, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул. Черкасова, 31, код ЄДРПОУ 38897656, e-mail: souzkonditer2017@gmail.com),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМБЄР ПЛЮС»
(54028, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/15,
54028, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 31/15, код ЄДРПОУ 40410996),
Суддя Ткаченко О.В.
Секретар судового засідання Сулейманова С.М.
Представники:
від позивача: представник не з'явився,
від відповідача: представник не з'явився,
СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості в сумі 407310,27 грн. -
05.05.2021р. ТОВ «Виробник Плюс» звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМБЄР ПЛЮС» про стягнення заборгованості в сумі 407310,27 грн., який мотивований невиконанням відповідачем у добровільному порядку зобов'язання за договором поставки №0203/ від 02.03.2020р. в частині повної та своєчасної оплати поставлених позивачем кондитерських виробів.
Ухвалою суду від 07.05.2021р. було прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Виробник плюс», відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 01.06.2021р.
Ухвалою суду від 01.06.2021р. було відкладено підготовче засідання на 30.06.2021р.
Станом на 30.06.2021р. відповідач відзиву на позов не надав.
Ухвалою суду від 30.06.2021р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.07.2021р.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились.
Ухвала суду від 30.06.2021р., направлена на адреси відповідача, наявні в у матеріалах справи та зазначені у ЄДРЮОФОП, повернулась до суду з відміткою органу поштового зв'язку «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом встановлено, що адреса відповідача, зазначена ним у позові, є адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів та третьої особи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до приписів ст. 240 ГПК України в судовому засіданні було підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, -
встановив:
02 березня 2020 року за №0203/1 між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробник Плюс», як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Ембер Плюс», як покупцем, був укладений договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві товар, визначений у п.1.2 цього договору а покупець зобов'язався прийняти та оплатити переданий товар.
Умовами п. 1.2 договору визначено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура),визначаються у підписаних сторонами видаткових накладних, що виконують роль специфікацій, та є невід'ємною частиною цього договору та/або специфікаціях.
Відповідно до п.2.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту отримання замовлення.
Датою поставки вважається дата підписання представниками сторін видаткової накладної (п.2.2 договору).
Пунктом 3.1 договору його учасники узгодили, що ціна за товар, що поставляється за цим договором, визначена у підписаних сторонами накладних.
Строк оплати - 21 банківський день з моменту отримання товару та належним чином оформлених документів, передбачених п.2.9 накладних, якщо сторони не домовились про інше.
Умовами п. 2.9 договору його учасники узгодили, що первинні документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти прийому-передачі, інші) повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі) посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В силу умов п.7.1, 7.2 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та закінчується 31.12.2020р.
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.7.3).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (товари харчування в асортименті) на загальну суму 412203,18 грн., що підтверджується наданими копіями видаткових накладних (а.с.9-23).
Відповідач в порушення зобов'язань за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 17966,87 грн.
Залишок заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар складає 39423631 грн.
Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за договором не виконав, вартість отриманого товару не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За нормами статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, а також статті 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Станом на дату розгляду справи, відповідач не надав суду доказів, що спростовують твердження позивача або доказів сплати заборгованості за спірним договором.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 394236,31 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім суми основного боргу позивач в силу приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з лтий-березень 2021 року у загальному розмірі 10644,36 грн. та 3% річних за період з 01.02.2021р. по 15.04.2021р. в сумі 2430,16 грн.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та процентів річних, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.
За перевіркою суду, позивач нарахування інфляційних втрат та процентів річних виконав правильно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судовий збір у сумі 6109,65 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 231, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМБЄР ПЛЮС» (54028, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/15, код ЄДРПОУ 40410996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробник Плюс» (50079, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул. Черкасова, 31, код ЄДРПОУ 38897656) 394235,75 грн. основного боргу, 10644,36 грн. - інфляційних нарахувань та 2430,16грн. - 3% річних а також 6109,65 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст складений та підписаний 26.07.2021р.
Суддя О.В. Ткаченко