79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.07.2021 справа № 914/1346/21
за позовом: Концерну “Військторгсервіс”, м. Київ в особі Філії «Західна» Концерну «Військторгсервіс», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Конфіденс”, м. Львів
про стягнення заборгованості у розмірі 40 303,59грн.
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Побігайленко Ю.-Б.В.
Представники:
Від позивача: Данилишина Катерина Зіновіївна - представник;
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Концерну “Військторгсервіс”, м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Конфіденс”, м. Львів про стягнення заборгованості у розмірі 40 303,59грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.05.2021р. позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.
01.06.2021 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду за вх.№12931/21 відповідно до якої позивачем усунуто недоліки позовної заяви та подано позовну заяву з усунутими недоліками з доказами надіслання її відповідачу.
Ухвалою суду від 07.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 08.07.2021 року.
У зв'язку з неявкою учасників справи, ухвалою суду від 08.07.2021 року розгляд справи по суті відкладено на 22.07.2021 р.
В судове засідання 22.07.2021 року позивач явку представника забезпечив та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання 22.07.2021 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції за 09.07.2021 року, проте до суду процесуальних документів від відповідача не надходило. 15.07.2021 року на адресу суду від відповідача повернувся конверт із зазначенням причини повернення « .
Ухвали суду надіслані відповідачу за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресою, яка вказана позивачем у позовній заяві, відтак відповідача було належним чином повідомлено про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції за 09.07.2021 року. 15.07.2021 року на адресу суду повернувся конверт від відповідача із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, позовні матеріали надіслано відповідачу, відповідач не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України.
Суд констатує, що ним створено усі можливості учасникам процесу для реалізації ними своїх прав.
Отже, неявка відповідача (його представника) в судове засідання 22.07.2021 року не перешкоджає розгляду справи по суті, в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення.
В судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.03.2018 року Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конфіденс» (Відповідачем у справі) укладено договір оренди нерухомого державного майна від 23.03.2018 № 31 про передачу в строкове платне користування державного нерухомого майна загальною площею 1618,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 150 та перебуває на балансі Львівської філії Концерну “Військторгсервіс” (філія “Західна” Концерну “Військторгсервіс” - Балансоутримувач).
01.07.2018 року між Львівською Філією Концерну «Військторгсервіс» та ТзОВ «Конфіденс» укладено договір №102018 ро відшкодування витрат Балансоутримувача, відповідно до п. 1.1 якого Балансоутримувач - Львівська філія Концерну «Військторгсервіс» надає майно, що предметом договору оренди нерухомого майна - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 150, загальною площею 1618,9 кв.м., а орендар бере участь у відшкодуванні витрат Балансоутримувача шляхом здійснення періодичних платежів на утримання адміністративного апарату Баоансоутримувача, сплаті податку за землю, податку на нерухомість, у випадку його сплати (згідно додатків).
Проте у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Конфіденс”, внаслідок невиконання умов зазначеного договору виникла заборгованість по відшкодуванню витрат Балансоутримувача у розмірі 34 968,24 грн. За несвоєчасну сплату витрат, відповідно до п. 2.2.3. Договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 2887,57грн. та позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 7% від суми невиконаного зобов'язання, що становить 2447,78 грн.
Аргументи відповідача.
Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи.
Предметом доказування є обставини з яким пов'язується факт укладення договору оренди нерухомого державного майна, та Договору про відшкодування витрат Балансоутримувача, його належне виконання в частині сплати витрат Балансоутримувача, застосування за невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань зі сплати витрат Балансоутримувача пені та штрафу згідно умов укладеного договору.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Конфіденс” (Орендар) 23.03.2018 укладено договір оренди нерухомого державного майна № 31, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: будівлю котельні літ. "К-1" площею 54,7 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.УВЮЯЮТ623, виробничий будинок "Ж-1" площею 853,0 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.АААААЖ270, ГРП літ. "М-1" площею 4,6 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.УВЮЯЮТ487, склад літ. "0-1" площею 242,9 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.УВЮЯЮТ624, будівлю малярки літ. "Н-1" площею 463,7 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.АААААЖ273, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 150 та перебувають на балансі Львівської філії Концерну “Військторгсервіс”.
Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.11.2017р. і становить за незалежною оцінкою 2 743 900,00грн (п.1.1.Договору).
Майно передається в оренду з метою виробництва брикетів і гранул для опалення, виготовлених із пресованої деревини та її замінників (п. 1.2 договору).
Відповідно до п.10.1 Договору, договір було укладено строком на 2 роки 364 дні та визначено що він діє з 23.03.2018 року по 21.03.2021 року включно.
Відповідно до п.2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акту приймання-передачі Майна.
На виконання умов Договору Орендодавцем передано Орендарю в строкове платне користування нерухоме державне майно - будівлю котельні літ. "К-1" площею 54,7 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.УВЮЯЮТ623, виробничий будинок "Ж-1" площею 853,0 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.АААААЖ270, ГРП літ. "М-1" площею 4,6 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.УВЮЯЮТ487, склад літ. "0-1" площею 242,9 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.УВЮЯЮТ624, будівлю малярки літ. "Н-1" площею 463,7 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.АААААЖ273, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 150 та перебувають на балансі Львівської філії Концерну “Військторгсервіс”, відповідно до Акту приймання передачі від 23.03.2018р.
Всупереч умовам договору, відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати балансоутримувачу.
Рішенням господарського суду Львівської області від 16.11.2020 року у справі №914/763/20 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Конфіденс” на користь концерну “Військторгсервіс” (03151, м.Київ, пр.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 33689922) 147474,64 грн. основного боргу, 14747,46 грн. штрафу, 5013,57 грн. 3% річних (отримувач філія “Західна” концерну “Військторгсервіс”, код ЄДРПОУ 38076799, розрахунковий рахунок ІВАN НОМЕР_1 у філії АТ “Укрексімбанк” у м. Львові, МФО 322313).
Судом встановлено, що договір оренди нерухомого майна №31 від 23.03.2018 припинено за згодою сторін 29.03.2019, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна, який підписано між орендарем та балансоутримувачем.
Згідно п. 5.10 Договору оренди нерухомого майна №31 від 23.03.2018 року, орендар (ТзОВ «Конфіденс») зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна, плати податку на землю та надання комунальних послуг орендарю.
Відповідно до матеріалів справи, після укладення Договору оренди нерухомого майна №31 від 23.03.2018 року, на виконання вимог п.5.10 вказаного договору, 01.07.2018 року між Львівською Філією Концерну «Військторгсервіс» та ТзОВ «Конфіденс» укладено договір №102018 про відшкодування витрат Балансоутримувача, відповідно до п. 1.1 якого Балансоутримувач - Львівська філія Концерну «Військторгсервіс» надає майно, що предметом договору оренди нерухомого майна - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 150, загальною площею 1618,9 кв.м., а орендар бере участь у відшкодуванні витрат Балансоутримувача шляхом здійснення періодичних платежів на утримання адміністративного апарату Баоансоутримувача, сплаті податку за землю, податку на нерухомість, у випадку його сплати (згідно додатків).
Згідно п. 2.2.3. договору №102018 про відшкодування витрат Балансоутримувача, орендар зобов'язується не пізніше 20 числа поточного місяця, вносити плату на рахунок Балансоутримувача майна щодо відшкодування витрат Балансоутримувача щодо здійснення періодичних платежів на утримання адміністративного апарату Балансоутримувача, сплаті податку за землю, визначеному в Додатку 1, згідно виставлених (Балансоутримувачем) рахунків.
В порушення п. 2.2.3. Договору, Відповідачем не виконувалися умови договору відшкодування витрат, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед балансоутримувачем - позивачем за період з 01.07.2018 року по 29.03.2019 рік у розмірі 34 968,24грн.
Відповідно до п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат Балансоутримувачу №10-2018 від 01.07.2018 року, орендар зобов'язаний, при несвоєчасному внесенні плати встановленої договором, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки. У разі, якщо на дату сплати, встановленої цим Договором, заборгованість за нею становить не менше ніж тридцять календарних дні, Орендар також сплачує штраф, який обчислюється у розмірі 7 відсотків від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Відповідно до розрахунку заборгованості по витратах Балансоутримувачу, пені та штрафу, заборгованість ТзОВ «Конфіденс» складає 40 303,59 грн., з яких: 34968,24 грн. відшкодування витрат Балансоутримувачу за період 01.07.2018 - по 29.03.2019 рік включно, 2 887,57 грн. пені та 2 447,78 грн. штрафу, відтак позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість.
Норми права та мотиви суду.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладених договору оренди нерухомого майна №31 від 23.03.2018 року та договору №102018 про відшкодування витрат Балансоутримувача від 01.07.2018 року.
Дані правовідносини врегульовано відповідними договорами між сторонами, нормами Глави 58 ЦК України, Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно зі статтею 5 вказаного Закону орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів виступає Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України).
Як з'ясовано судом, після розірвання договору оренди (29 березня 2019 року) нерухомого майна, ТзОВ «Конфіденс» не виконав свої зобов'язання перед Балансоутримувачем, відтак заборгованість відповідача становила 167 235,67 грн., яка стягнута рішенням господарського суду від 16.11.2020 року у справі №914/763/20.
На виконання вимог п.5.10 Договору оренди нерухомого майна №31 від 23.03.2018 року, 01.07.2018 року між Львівською Філією Концерну «Військторгсервіс» та ТзОВ «Конфіденс» укладено договір №102018 про відшкодування витрат Балансоутримувача, відповідно до п. 1.1 якого Балансоутримувач - Львівська філія Концерну «Військторгсервіс» надає майно, що предметом договору оренди нерухомого майна - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 150, загальною площею 1618,9 кв.м., а орендар бере участь у відшкодуванні витрат Балансоутримувача шляхом здійснення періодичних платежів на утримання адміністративного апарату Баоансоутримувача, сплаті податку за землю, податку на нерухомість, у випадку його сплати (згідно додатків).
За статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Одночасно суд зазначає, що відповідно до п.п.2.2.3. договору №102018 про відшкодування витрат Балансоутримувача, орендар зобов'язується не пізніше 20 числа поточного місяця, вносити плату на рахунок Балансоутримувача майна щодо відшкодування витрат Балансоутримувача щодо здійснення періодичних платежів на утримання адміністративного апарату Балансоутримувача, сплаті податку за землю, визначеному в Додатку 1, згідно виставлених (Балансоутримувачем) рахунків.
Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату витрат не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити витрати Балансоутримувачу. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі №914/641/19, тому суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.
В матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості по відшкодуванню витрат Балансоутримувача, відповідачем балансоутримувачу (позивачу у справі) за період з 01.07.2018 року по 29.03.2019 рік у розмірі 34 968,24грн.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної та повної сплати відшкодування витрат Балансоутримувача щодо здійснення періодичних платежів на утримання адміністративного апарату Балансоутримувача, сплаті податку за землю, визначеному в Додатку 1, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат Балансоутримувача в сумі 34 968,24 грн., яка розрахована відповідно до поданого розрахунку, підлягає задоволенню.
Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як встановлено п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат Балансоутримувачу №10-2018 від 01.07.2018 року, орендар зобов'язаний, при несвоєчасному внесенні плати встановленої договором, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки. У разі, якщо на дату сплати, встановленої цим Договором, заборгованість за нею становить не менше ніж тридцять календарних дні, Орендар також сплачує штраф, який обчислюється у розмірі 7 відсотків від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем пені, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням Розпорядження КМУ від 10.01.2019 №7-р «Про перенесення робочих днів у 2019» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, з урахуванням правильного періоду нарахування, прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня у сумі в сумі 2 887,57 грн.
Щодо стягнення штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у справах №917/194/18, №911/2813/17, № 910/6046/16, 923/760/16 (від 27.09.2019).
Пунктом п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат Балансоутримувачу №10-2018 від 01.07.2018 року, орендар зобов'язаний, при несвоєчасному внесенні плати встановленої договором, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки. У разі, якщо на дату сплати, встановленої цим Договором, заборгованість за нею становить не менше ніж тридцять календарних дні, Орендар також сплачує штраф, який обчислюється у розмірі 7 відсотків від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Відтак, позивач звернувся про стягнення штрафу по існуючій заборгованості 34 968,24грн. - 7% від суми боргу становить 2447,78грн. штрафу, який розрахований правильно та підлягає до задоволення.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме стягненню підлягає: 34 968,24грн. основного боргу, 2887,57 грн. пені та 2447,78грн. 7% штрафу.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку із повним задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2270,00 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відпоідальністю «Конфіденс» (79013, м. Львів, вул. Здоров'я, 3, код ЄДРПОУ 32408322) на користь концерну “Військторгсервіс” (03151, м.Київ, пр.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 33689922) в особі Філії «Західна» Концерну «Військторгсервіс» (м. Львів, вул. Плугова, 12а, код ЄДРПОУ 38076799) 40303,59грн. заборгованості, з якої: 34 968,24 грн. основного боргу, 2 887,57грн. пені, 2447,78 грн. штрафу, та 2270,00грн. судового збору (отримувач Філія “Західна” концерну “Військторгсервіс”, код ЄДРПОУ 38076799, розрахунковий рахунок ІВАN НОМЕР_1 у АТ “Укрексімбанк” у м. Львові, МФО 322313).
3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2021 року.
Суддя С.М. Коссак