Рішення від 30.06.2021 по справі 911/2498/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2498/18 (357/6515/20)

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Росава» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Об'єднаної первинної профспілкової організації ВАТ та ПрАТ «Росава» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91)

про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18

за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

до боржника Приватного акціонерного товариства «Росава» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385)

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Булгакової О.В.

Представники сторін не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

позивач - ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ПрАТ «Росава» за участю третьої особи - Об'єднаної первинної профспілкової організації ВАТ та ПрАТ «Росава» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.07.2020 (суддя Бондаренко О.В.) відкрито провадження у вказаній справі № 357/6515/20.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.01.2021 справу № 357/6515/20 передано до Господарського суду Київської області для розгляду в межах справи № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.03.2021 справу № 357/6515/20 прийнято до провадження судді Наріжного С.Ю. для розгляду у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава»; підготовче засідання призначено на 20.04.2021; встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

08.04.2021 до суду надійшов відзив ліквідатора ПрАТ «Росава» від 06.04.2021 б/№ (вх. № 8355/21) на позов.

Ухвалою суду від 20.04.2021 підготовче засідання відкладено на 18.05.2021.

18.05.2021 до суду надійшло клопотання Позивача від 18.05.2021 б/№ (вх. № 12387/21) про залучення доказів.

В судовому засіданні 18.05.2021 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.06.2021, про що учасників у справі повідомлено ухвалою суду від 18.05.2021.

Ухвалою суду від 01.06.2021 розгляд справи відкладено на 30.06.2021.

30.06.2021 в судове засідання представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд зазначає, що Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 18.05.2021 заявила усне клопотання про розгляд справи без її участі. Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Судом вставлено, що в позовній заяві Позивач просить суд поновити її на посаді гардеробника першого розряду ПрАТ «Росава»; стягнути з Відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Узагальнені доводи Позивача є наступними.

У період з 12.01.1998 по 13.04.2020 Позивач перебувала у трудових відносинах з Відповідачем та працювала на посаді гардеробника різних відділів даного підприємства, має безперервний стаж роботи на підприємстві 26 років, 22.05.2009 Позивачу присвоєно звання «Ветеран праці виробництва ЗАТ «Росава». Була членом Об'єднаної первинної профспілкової організації ВАТ та ПрАТ «Росава».

Наказом № 921к від 13.04.2020 Позивач була звільнена згідно п. 1 ст. 40 КзПП України у зв'язку з ліквідацією підприємства.

Своє звільнення Позивач вважає незаконним, оскільки її звільнено без надання рівнозначної посади та без врахування переважного права Позивача на залишення на роботі, тоді як за наявною у Позивача інформацією, іншим працівникам ПрАТ «Росава» в кількості 17 осіб, серед яких значна кількість не відноситься до осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, запропоновано та переведено на рівнозначні посади, а саме гардеробниць на ТОВ «Росава Таєрс».

Крім цього Відповідачем не враховано наявності у Позивача безперервного стажу роботи на підприємстві протягом 26 років, двох утриманців, а також того, що Позивач віднесена до І категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.

Також Позивач зазначає про відсутність інформації щодо доведення до відома ліквідатором ПРАТ «Росава» державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Позивач зазначає, що її звільнення із займаної посади не було погоджене з профспілковою організацією підприємства.

Крім цього Позивач зазначає, що в порушення ст. 47 КЗпПУ роботодавцем видано Позивачу наказ про звільнення лише 02.07.2020, тобто через 2 місяці 14 днів після звільнення, що унеможливило звернення Позивача до суду за захистом порушених прав у встановлений ст. 233 КЗпПУ строк.

Позивач зазначає, що на дату пред'явлення позову до суду вона перебуває у вимушеному прогулі 57 днів, з 13 квітня 2020 року по 07 липня 2020 року та просить визначити строк вимушеного прогулу на день розгляду справи.

Узагальнені доводи Відповідача, викладені у відзиві на позов, є наступними.

Відповідачем в особі ліквідатора ПрАТ «Росава» арбітражного керуючого Комлика І.С. визнається факт того, що Позивач перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «Росава», а також те, що наказом № 921к від 13.04.2020 Позивач була звільнена згідно п. 1 ст. 40 КзПП України у зв'язку з ліквідацією підприємства.

Відповідач у відзиві зазначає, що процедура звільнення працівників ПрАТ «Росава» проводилась попереднім ліквідатором арбітражним керуючим Дьоміною С.С.

Попереднім ліквідатором не було передано арбітражному керуючому Комлику І.С. документацію, пов'язану з даною справою про банкрутство, зокрема оригінал наказу № 02-01/4 від 10.02.2020 та докази щодо доведення до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

З позиції Відповідача, звільнення працівників здійснене відповідно до норм чинного трудового законодавства та законодавства про банкрутство, зокрема 10.02.2020 видано наказ № 02-01/4 про попередження працівників про звільнення у зв'язку з ліквідацією підприємства, а 13.04.2020 було прийнято наказ № 921к про звільнення працівників, у т.ч. Позивача.

Доводи Позивача про те, що їй не було надано переважного права на працевлаштування на ТОВ «Росава Таєрс» Відповідач вважає необґрунтованими, оскільки у даному випадку відбувається ліквідація ПрАТ «Росава», а не реорганізація, тому питання про прийняття ОСОБА_1 на роботу до ТОВ «Росава Таєрс» належить до компетенції вказаної юридичної особи, а не ліквідатора ПрАТ «Росава».

Щодо доводів Позивача про звільнення без погодження з первинною профспілковою організацією Відповідач зазначає, що в силу ст. 43-1 КЗпПУ у випадку ліквідації підприємства розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається без згоди первинної профспілкової організації.

Щодо вимоги Позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Відповідач зазначив, що звільнення ОСОБА_1 не є порушенням трудових прав працівника, отже відсутні обставини, які в вказували на вимушений прогул Позивача.

Враховуючи зазначене Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Згідно ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

У судовому засіданні 30.06.2021, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , призначена на посаду гардеробника першого розряду у господарчій дільниці на ПрАТ «Росава» згідно наказу № 27к від 03.02.2015. У період з 12.01.1998 по 13.04.2020 Позивач перебувала у трудових відносинах з Відповідачем та працювала на посаді гардеробника різних відділів даного підприємства, має безперервний стаж роботи на підприємстві 26 років, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

10.02.2020 ліквідатором ПрАТ «Росава» арбітражним керуючим Дьоміною С.С. видано наказ № 02-01/4 «Про попередження про звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією підприємства». Позивач в позовній заяві посилається на даний наказ, що свідчить про обізнаність Позивача з його прийняттям.

Наказом № 921к від 13.04.2020 Позивач була звільнена згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства.

Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2018 відкрито провадження у справі № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава».

Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ «Росава» та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 24.06.2020 ліквідатором ПрАТ «Росава» призначено арбітражного керуючого Комлика І.С.

Пунктом 1 частини 1 статті 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 5 статті 111 ЦК України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Згідно ч. 1 ст. 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно статті 42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Враховуючи викладене вище, оскільки звільнення Позивача відбулось у зв'язку з ліквідацією Відповідача ПрАТ «Росава» в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства (а не реорганізацією), суд вважає необґрунтованими доводи Позивача про порушення її переважного права за працевлаштування. При цьому суд зазначає, що ТОВ «Росава Таєрс», про яку вказує Позивач, як особу - правонаступника Відповідача, є самостійною юридичною особою, отже працевлаштування Позивача на відповідній посаді в ТОВ «Росава Таєрс» знаходиться поза межами компетенції ліквідатора ПрАТ «Росава».

Згідно ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Таким чином, оскільки звільнення Позивача відбулось у зв'язку з ліквідацією Відповідача ПрАТ «Росава» в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства, в силу ч. 1 ст. 43 КЗпП України згода первинної профспілкової організації не вимагається, відтак суд вважає необґрунтованими доводи Позивача про порушення її трудових прав у зв'язку зі звільненням без погодження з профспілковою організацією.

В той же час, як вже вказано вище, звільнення працівників підприємства-банкрута здійснюється ліквідатором відповідно до законодавства України про працю.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення», основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є: реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції; сприяння громадянам у підборі підходящої роботи; надання роботодавцям послуг з добору працівників; участь в організації проведення громадських та інших робіт тимчасового характеру; сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності, зокрема шляхом надання індивідуальних та групових консультацій; організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці; проведення професійної орієнтації населення тощо.

Частиною 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Ліквідацією юридичної особи є спосіб припинення суб'єкта господарювання при якому припиняються всі його права, а зобов'язання мають бути виконані повністю в межах ліквідаційної процедури (стаття 111 ЦК України). Під реорганізацією юридичної особи розуміють припинення юридичної особи з переходом прав та обов'язків до іншої особи (правонаступника) в порядку загального правонаступництва (стаття 104 ЦК України). При цьому, згідно частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Судом встановлено, що процедура ліквідації ПрАТ «Росава» не передбачає наявності правонаступника (юридичної особи).

Після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю, та зокрема зобов'язаний повідомити про таке вивільнення державний центр зайнятості, на який законом покладено обов'язок їх працевлаштування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 911/3259/16.

Проте матеріали справи не містять доказів повідомлення ліквідатором ПрАТ «Росава» при проведенні процедури звільнення працівників у лютому-квітні 2020 року державного центру зайнятості про вивільнення працівників, у т.ч. Позивача.

Вказані вище обставини свідчать про те, що ліквідатором ПрАТ «Росава» при проведенні процедури звільнення Позивача ОСОБА_1 було порушено норми законодавства України про працю.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про поновлення ОСОБА_1 на посаді гардеробника першого розряду ПрАТ «Росава», отже відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно п. 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивачем здійснено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2020 по 07.07.2020, виходячи з розміру фактичної заробітної плати за 2 останніх місяці, що передували звільненню Позивача (8394,96 грн), середньоденної заробітної плати - 204,75 грн (8394,96 / 41 день), помноженої на 57 днів вимушеного прогулу.

В той же час Позивач просить суд нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на дату прийняття рішення суду.

Перевіривши наданий розрахунок судом встановлено, що він є неправильним, зокрема Позивачем визначено середньоденну заробітну плату у сумі 204,75 грн виходячи з розміру фактичної заробітної плати за останні два місяці роботи (8394,96 грн), тоді як відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Здійснивши власний розрахунок середнього заробітку Позивача за час вимушеного прогулу (станом на дату прийняття рішення 30.06.2021), судом встановлено, що за період з 14.04.2020 (наступний день після звільнення Позивача) по 30.06.2021 кількість робочих днів становить 301 день, а сума середньоденного заробітку Позивача є 324,06 грн (13286,29 грн нарахованої заробітної плати Позивача за лютий-березень 2020 року згідно довідки про доходи № 02-04/1 від 02.04.2021 / 41 робочий день), внаслідок чого розмір середнього заробітку Позивача за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2020 по 30.06.2021 становить 97542,06 грн (324,06*301).

Таким чином позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольняється судом шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 97542,06 грн середнього заробітку за період з 14.04.2020 по 30.06.2021.

Судовий збір за розгляд даної позовної заяви покладається на Відповідача. У зв'язку з тим, що Позивач згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 4540,00 грн (відповідно до п.п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 наведеного Закону, а саме: 2270,00 грн за немайновою вимогою про поновлення на посаді та 2270,00 грн за майновою вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) підлягає стягненню з Відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді гардеробника першого розряду ПрАТ «Росава».

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2020 по 30.06.2021 у сумі 97542 (дев'яносто сім тисяч п'ятсот сорок дві) грн 06 коп.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Росава» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПОУ 30253385) в доход Державного бюджету України 4540,00 грн судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення 26.07.2021.

Суддя С.Ю. Наріжний