ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.07.2021Справа № 910/8594/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" м. Дніпра
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Києва
про відшкодування збитків, ціна позову 319560 грн.
Суддя Паламар П.І.
Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
у травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що 9 листопада 2015 р. між ним та відповідачем укладено договір про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування № ПР/М-15103/НЮ.
Відповідач (перевізник) протягом березня-листопада 2020 року здійснював перевезення належних йому та орендованих залізничних вагонів:
- №№ 56143373 зі станції відправлення Нікополь Придніпровської залізниці (код станції 466001) до станції Слов'янськ Донецької залізниці (492006), за станції відправлення Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці (код станції 464504) до станції Нікополь Придніпровської залізниці (код станції 466001);
- 63716625 зі станції відправлення Красне Львівської залізниці (код станції 379809) до станції Пенізевичі Південно-Західної залізниці (347508);
- 61634556 зі станції відправлення Рядова Придніпровської залізниці (код станції 457202) до станції Берегова Одеської залізниці (код станції 400606);
- 56067150 зі станції відправлення Вапнярка Одеської залізниці (код станції 408504) до станції Гайворон Одеської залізниці (код станції 409704); зі станції відправлення Гайворон Одеської залізниці (код станції 409704) до станції призначення Рубіжне Донецької залізниці (код станції 498708);
- 62783105 зі станції відправлення Персенківка Львівської залізниці (код станції 378603) до станції призначення Борщів Львівської залізниці (код станції 364109);
- 63993117 зі станції відправлення Кочубеївка Південної залізниці (код станції 448906) до станції призначення Часів Яр Донецької залізниці (код станції 491605), зі станції відправлення Часів Яр Донецької залізниці (код станції 491605) до станції призначення Краматорськ Донецької залізниці (код станції 491802);
- 52304441 зі станції відправлення Берегова Одеської залізниці (код станції 400606) до станції призначення Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці (код станції 456007); зі станції відправлення Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці (код станції 456007) до станції призначення Дружківка Донецької залізниці (код станції 491408);
- 63992887 зі станції відправлення Харків-Ліски Південної залізниці (код станції 449909) до станції призначення Часів Яр Донецької залізниці (код станції 491605); зі станції відправлення Часів Яр Донецької залізниці (код станції 491605) до станції призначення Краматорськ Донецької залізниці;
- 61601878 зі станції відправлення Кременчук Південної залізниці (код станції 425001) до станції призначення Харків-Сортувальний Південної залізниці (код станції 440001).
Під час курсування указаних вагонів було виявлено їх розукомплектування, а саме відсутність авторежиму, авторегулятора.
Також вказував, що розукомплектовані вагони необхідні йому для використання у господарській діяльності, у зв'язку з чим ним були понесені витрати у розмірі 319560 грн., що становлять суму оплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" за договором про надання послуг № 49у від 27 червня 2019 р.
Враховуючи наведене, позивач просив на підставі ст.ст. 224, 225 ГК України, ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь 319560 грн. збитків у розмірі вартості ремонту разобладнаних запасними частинами залізничних вагонів, збереження яких відповідач не забезпечив, а також понесені по справі судові витрати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог, недоведеність факту заподіяння позивачу збитків у заявленому розмірі. Вказував, що у позивача відсутнє право на пред'явлення до нього позову, оскільки таке право у разі пошкодження вантажу має лише одержувач цього вантажу. При цьому, зазначав, що позивач не є вантажоодержувачем, тому у нього відсутня відповідальність перед позивачем за збереження вантажу. Також вказував, що вантажовідправник не забезпечив супроводження вантажу провідником. Заявив про сплив строку позовної давності до часу звернення позивача в суд з указаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998 р., Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у т.ч. на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Згідно зі ст. 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезення вантажів; Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; інші нормативні документи.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 ЦК України).
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Судом встановлено, що 9 листопада 2015 р. між сторонами у справі укладено договір про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування № ПР/М-15103/НЮ, який регулює взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та наданням послуг, пов'язаних із цими перевезеннями.
Указані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією вказаного договору.
Також встановлено, що протягом березня-листопада 2020 року відповідач здійснював перевезення належних позивачу та орендованих ним залізничних вагонів №№ 56143373 зі станції відправлення Нікополь Придніпровської залізниці (код станції 466001) до станції Слов'янськ Донецької залізниці (492006), зі станції відправлення Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці (код станції 464504) до станції Нікополь Придніпровської залізниці (код станції 466001), 63716625 зі станції відправлення Красне Львівської залізниці (код станції 379809) до станції Пенізевичі Південно-Західної залізниці (347508), 61634556 зі станції відправлення Рядова Придніпровської залізниці (код станції 457202) до станції Берегова Одеської залізниці (код станції 400606), 56067150 зі станції відправлення Вапнярка Одеської залізниці (код станції 408504) до станції Гайворон Одеської залізниці (код станції 409704); зі станції відправлення Гайворон Одеської залізниці (код станції 409704) до станції призначення Рубіжне Донецької залізниці (код станції 498708), 62783105 зі станції відправлення Персенківка Львівської залізниці (код станції 378603) до станції призначення Борщів Львівської залізниці (код станції 364109), 63993117 зі станції відправлення Кочубеївка Південної залізниці (код станції 448906) до станції призначення Часів Яр Донецької залізниці (код станції 491605), зі станції відправлення Часів Яр Донецької залізниці (код станції 491605) до станції призначення Краматорськ Донецької залізниці (код станції 491802), 52304441 зі станції відправлення Берегова Одеської залізниці (код станції 400606) до станції призначення Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці (код станції 456007); зі станції відправлення Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці (код станції 456007) до станції призначення Дружківка Донецької залізниці (код станції 491408), 63992887 зі станції відправлення Харків-Ліски Південної залізниці (код станції 449909) до станції призначення Часів Яр Донецької залізниці (код станції 491605); зі станції відправлення Часів Яр Донецької залізниці (код станції 491605) до станції призначення Краматорськ Донецької залізниці, 61601878 зі станції відправлення Кременчук Південної залізниці (код станції 425001) до станції призначення Харків-Сортувальний Південної залізниці (код станції 440001).
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи залізничними накладними №№ 45327186 від 22 серпня 2020 р., 45632346 від 31 серпня 2020 р., 38234969 від 1 березня 2020 р., 44050771 від 13 травня 2020 р., 40205916 від 30 травня 2020 р., 40344913 від 3 червня 2020 р., 39919063 від 6 липня 2020 р., 44459519 від 26 червня 2020 р., 49441207 від 1 липня 2020 р., 41064817 від 27 червня 2020 р., 46717781 від 2 липня 2020 р., 44453645 від 26 червня 2020 р., 49441181 від 1 липня 2020 р., 46845327 від 7 жовтня 2020 р., договорами піднайму №03А/20 від 1 січня 2020 р., оренди № 63А від 24 червня 2011 р., купівлі-продажу № 82кп/19, оренди вагонів № 07/ПВ-2019, оренди залізничного рухомого складу № 012 від 6 лютого 2019 р., рамкового договору фінансового лізингу № 4299-FL від 4 лютого 2019 р., укладених позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТрансГруп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Марвелл", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест Логістік", Приватним акціонерним товариством "Трнасфорвардінг Лімітед АГ", Товариством з обмеженою відповідальністю "ІЗІ Вей", Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг".
Статтею 8 Статуту передбачено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності, в т.ч. розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29 січня 2015 р. (далі-Правила), власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ "Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм", затвердженого Радою із залізничного транспорту держав-учасниць СНД 25 квітня 2001 року (далі - знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ "власний вагон".
Відповідно п. 5.4 Правил перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.
Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" № 01-8/91 від 29 листопада 2007 р., порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати,мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23 березня 2017 р. у справі № 904/4195/16, від 17 січня 2017 у справі № 904/3013/16.
Згідно з п. 3.4 Правил власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Суду не надано належних і допустимих доказів на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів №№ 56143373, 63716625, 61601878, 56067150, 62783105, 63993117, 52304441, 63992887, 61634556 при прийнятті їх відповідачем до перевезення.
Також встановлено, що під час курсування указаних вагонів було виявлено їх розукомплектування, а саме відсутність авторежиму, авторегулятора.
Це підтверджується поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, наявним у справі актами загальної форми ГУ-23 від 19 жовтня 2020 р., 70 від 5 березня 2020 р., від 9 жовтня 2020 р., повідомленнями на ремонт або технічне обслуговування вагона 56143373 № 8024 від 5 вересня 2020 р., на ремонт або технічне обслуговування вагона № 63716625 № 7172 від 5 березня 2020 р., на ремонт або технічне обслуговування вагона № 61634556 № 3647 від 9 жовтня 2020 р., на ремонт або технічне обслуговування вагона № 56067150 № 9525 від 9 червня 2020 р., на ремонт або технічне обслуговування вагона № 62783105 № 564700 від 17 липня 2020 р., на ремонт або технічне обслуговування вагона № 63993117 № 1904 від 5 липня 2020 р., на ремонт або технічне обслуговування вагона № 52304441 № 5245 від 4 липня 2020 р., на ремонт або технічне обслуговування вагона № 63992887 № 1901 від 4 липня 2020 р., на ремонт або технічне обслуговування вагона № 61601878 № 140 від 19 травня 2020 р., повідомленнями за формою ВУ-36М №№ 8138 від 21 листопада 2020 р., 933 від 13 березня 2020 р., 5799 від 22 жовтня 2020 р., 3496 від 15 червня 2020 р., 640 від 29 липня 2020 р., 1758 від 11 липня 2020 р., 88 від 16 липня 2020 р., 1760 від 12 липня 2020 р., 1673 від 25 травня 2020 р.
Згідно з п.п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25 лютого 1999 р., пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
З метою подальшого використання залізничних вагонів №№ 56143373, 63716625, 61601878, 56067150, 62783105, 63993117, 52304441, 63992887, 61634556 позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" був укладений договір про надання послуг № 49у від 27 червня 2019 р. згідно з яким останнє виконало роботи з ремонту розобладнаних запасними частинами залізничних вагонів на загальну суму 319560 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями вищевказаного договору, актами виконаних робіт №№ 13 від 1 червня 2020 р., 14 від 1 липня 2020 р., 15 від 17 серпня 2020 р., 26 від 20 листопада 2020 р., 30 від 21 грудня 2020 р., платіжними дорученнями №№ ТЗW0001686 від 31 серпня 2020 р., МТЗ W0000145 від 7 серпня 2020 р., ТЗW0001761 від 7 вересня 2020 р., ТЗW0001123 від 10 липня 2020 р., ТЗ W0001144 від 13 липня 2020 р., ТЗW0001841 від 14 вересня 2020 р., ТЗW0001882 від 17 вересня 2020 р., ТЗW0001949 від 22 вересня 2020 р., 78118, 78117 від 30 липня 2020 р., ТЗW0001950, ТЗW0001951 від 22 вересня 2020 р., 789524 від 24 вересня 2020 р., ТЗW000193 від 21 січня 2021 р., ТЗW0002948 від 17 грудня 2020 р., ТЗW0002958 від 18 грудня 2020 р., ТЗW0002978 від 21 грудня 2020 р., ТЗW0002996 від 22 грудня 2020 р.
Оскільки несення позивачем витрат у заявленому розмірі зумовлене неправомірною поведінкою відповідача, який не забезпечив схоронність та допустив розукомплектування вагонів під час їх перевезення, така поведінка відповідача є винною, то він зобов'язаний відшкодувати заподіяні позивачу збитки.
Посилання відповідача на відсутність у позивача права вимагати від нього збитків, завданих під час здійснення перевезення власними вагонами, суперечить вимогам гл. 51 ЦК України щодо правових наслідків порушення зобов'язання.
Доказів відшкодування відповідачем заявлених до стягнення збитків суду не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог Законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Статтею 136 Статуту залізниць встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту.
Відповідно до п. "д" ст. 134 Статуту залізниць встановлено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.
Відповідно до ст.135 Статуту залізниць, претензія підлягає розгляду протягом 1 місяця.
Згідно ч. 5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
При цьому ч.ч. 1, 3, 4 ст. 315 ГК України конкретизовано, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.
Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.
Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Таким чином, позов до перевізника може бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями п.п. 134, 136 Статуту залізниць та ст. 315 ГК України, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду № 905/487/19 від 4 березня 2020 р.
Крім того, відповідно до вимог п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які набрали чинності 2 квітня 2020 р. до спливу строку позовної давності у спірних відносинах, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З матеріалів справи слідує, що в суд з указаним позовом позивач звернувся 27 травня 2021 р., тобто в межах строку позовної давності.
Тому посилання відповідача на перебіг строку позовної давності до часу звернення позивача в суд з указаним позовом є безпідставними.
За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 924, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України підлягає стягненню 319560 грн. збитків.
Доводи відповідача про недоведеність факту заподіяння позивачу збитків у заявленому розмірі необґрунтовані, оскільки суперечать зібраним доказам та встановленим судом обставинам.
Посилання на відсутність вини у заподіянні позивачеві збитків суперечать встановленому законодавством обов'язку перевізника забезпечувати схоронність прийнятого до перевезення вантажу.
Оскільки позов задоволено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" м. Дніпра задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, 1, к. 524, код 33074226) 319560 грн. збитків, 4793,40 грн. витрат по оплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар