ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.07.2021Справа № 910/5182/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллінер»
до La Boutique Lifestyle GmbH (Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Бютік Лайфстайл»)
про стягнення 27750,80 дол США,
Представники сторін:
від позивача: Гулін Ю.О.;
від відповідача: не з'явився.
15.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллінер» з вимогами до La Boutique Lifestyle GmbH (Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Бютік Лайфстайл») про стягнення 47555,00 дол США.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідачем не у повному обсязі було виконано зобов'язання з оплати товару, поставленого позивачем за Договором №09/18 від 10.10.2018, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 47555,00 дол США.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 відкрито провадження у справі №910/5182/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.11.2020, зобов'язано відповідача протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду надати суду: оригінали наявних документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду); нотаріально засвідчені переклади на німецьку мову копії ухвали суду про відкриття провадження у справі № 910/5182/20 від 21.04.2020, позовної заяви з додатками (4 примірники) для направлення відповідачу у порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.
Крім того, вказаною ухвалою зупинено провадження у справі № 910/5182/20 до надходження відповіді від Центрального органу Федеративної Республіки Німеччина Bundesminiterium der Justice und fur Verbraucherschutz (Федеральне міністерство юстиції та захисту прав споживачів, який находиться за адресою: Mohrenstrаse 37, 10117 Berlin) на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі №910/5182/20.
18.11.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27750,80 дол США.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 поновлено провадження у справі №910/5182/20.
У підготовчому засіданні 25.11.2020 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, з огляду на що дана справа розглядається з новою ціною позову - 27750,80 дол США.
У підготовчому засіданні 25.11.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 постановлено повернутись до розгляду справи №910/5182/20 у підготовчому провадженні, підготовче засідання призначено на 30.06.2021; зобов'язано позивача протягом 15-ти днів з моменту отримання ухвали суду надати суду нотаріально засвідчені переклади на німецьку мову (4 примірники) копії даної ухвали та заяви про зменшення позовних вимог для направлення відповідачу у порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, зупинено провадження у справі №910/5182/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 поновлено провадження у справі №910/5182/20.
У підготовчому засіданні 30.06.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.07.2021.
Представник позивача у судовому засіданні 14.07.2021 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 14.07.2021 не з'явився, про розгляд судом справи №910/5182/20 був повідомлений в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні 14.07.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міллінер» (продавець) та La Boutique Lifestyle GmbH (Товариством з обмеженою відповідальністю «Ла Бютік Лайфстайл») (покупець) укладено Договір №09/18, відповідно до умов якого продавець має організувати доставку виробів (шляпи, фуражки) зі свого складу до складу покупця на умовах FCA Київ згідно з Інвойсом №1010 від 10.10.2018, а покупець має прийняти товар на складі та оплатити його.
Відповідно до п. 3 Договору №09/18 від 10.10.2018 сума договору складає 67900,00 дол США.
Згідно з п. 4.1 Договору №09/18 від 10.10.2018 покупець здійснює оплату товару за цим договором здійснюється наступним чином: 100% суми Інвойсу №1010 від 10.10.2018 однією сумою або частинами перераховується покупцем на розрахунковий рахунок постачальника до моменту відправки.
У розділі 6 Договору №09/18 від 10.10.2018 сторонами погоджено, що сторони мають вирішувати будь-які спори, що виникли стосовно виконань умов даного договору, шляхом конструктивних та дружніх переговорів. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 8.1 Договору №09/18 від 10.10.2018 даний договір набирає чинності та юридичної сили з моменту підписання його сторонами та діє до кінця року.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач у позовній заяві вказував на те, що відповідачем не у повному обсязі було виконано зобов'язання з оплати товару, поставленого позивачем за Договором №09/18 від 10.10.2018, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 47555,00 дол США.
У підготовчому засіданні 25.11.2020 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, з огляду на що дана справа розглядається з новою ціною позову - 27750,80 дол США.
Згідно зі ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як зазначено у преамбулі Закону України «Про міжнародне приватне право», цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.
Як зазначено у ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Згідно зі ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
У ч. 1 ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: 1) продавець - за договором купівлі-продажу; 2) дарувальник - за договором дарування; 3) одержувач ренти - за договором ренти; 4) відчужувач - за договором довічного утримання (догляду); 5) наймодавець - за договорами найму (оренди); 6) позикодавець - за договором позички; 7) підрядник - за договором підряду; 8) виконавець - за договорами про надання послуг; 9) перевізник - за договором перевезення; 10) експедитор - за договором транспортного експедирування; 11) зберігач - за договором зберігання; 12) страховик - за договором страхування; 13) повірений - за договором доручення; 14) комісіонер - за договором комісії; 15) управитель - за договором управління майном; 16) позикодавець - за договором позики; 17) кредитодавець - за кредитним договором; 18) банк - за договором банківського вкладу (депозиту), за договором банківського рахунку; 19) фактор - за договором факторингу; 20) ліцензіар - за ліцензійним договором; 21) правоволоділець - за договором комерційної концесії; 22) заставодавець - за договором застави; 23) поручитель - за договором поруки.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
Оскільки сторони у Договорі №09/18 від 10.10.2018 погодили, що у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку згідно з чинним законодавством України, суд дійшов висновку, що до вирішення спору, який виник з Договору №09/18 від 10.10.2018, слід застосовувати норми матеріального права України.
При цьому, як вбачається з умов Договору №09/18 від 10.10.2018, місцем його виконання є місто Київ, оскільки складом постачання є місто Київ.
Відповідно до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Таким чином, справа підсудна Господарському суду міста Києва.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст Договору №09/18 від 10.10.2018, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором №09/18 від 10.10.2018, поставивши відповідачу товар на суму 67900,00 дол США, що підтверджується декларацією UA125020/2019/080097, яка, зокрема, містить посилання на Інвойс №1010 від 10.10.2018 та відмітку митного органу відправлення (21.01.2019).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з п. 4.1 Договору №09/18 від 10.10.2018 покупець здійснює оплату товару за цим договором здійснюється наступним чином: 100% суми Інвойсу №1010 від 10.10.2018 однією сумою або частинами перераховується покупцем на розрахунковий рахунок постачальника до моменту відправки.
Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар за Договором №09/18 від 10.10.2018 (відповідно до банківських виписок, які долучені позивачем до позовної заяви), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 47555,00 дол США, з огляду на що позивач і звернувся з даним позовом до суду.
У підготовчому засіданні 25.11.2020 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, з огляду на що дана справа розглядається з новою ціною позову - 27750,80 дол США.
Судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду та подання заяви про зменшення позовних вимог відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у загальному розмірі 27725,88 грн, що підтверджується довідкою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» вих. №52116 від 15.06.2021, копія якої долучена позивачем до матеріалів справи 25.06.2021.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Таким чином, враховуючи, що предмет спору в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 27725,88 дол США припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду (та після подання заяви про зменшення позовних вимог), суд дійшов висновку закрити провадження у справі №910/5182/20 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 27725,88 дол США.
Доказів сплати грошових коштів у розмірі 24,92 дол США станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості La Boutique Lifestyle GmbH (Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Бютік Лайфстайл») у сумі 24,92 дол США за Договором №09/18 від 10.10.2018 підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллінер» до La Boutique Lifestyle GmbH (Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Бютік Лайфстайл») про стягнення 27750,80 дол США підлягають частковому задоволенню у розмірі 24,92 дол США.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 19428,48 грн., виходячи з ціни позову - 47555,00 дол США., що підтверджується платіжним дорученням №63 від 07.04.2020.
Таким чином, оскільки позивачем було зменшено розмір позовних до 27750,80 дол США, на його користь підлягає поверненню з Держаного бюджету України судовий збір у розмірі 8090,96 грн.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 27725,88 дол США, на користь позивача підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9225,34 грн. (за виключенням мінімального розміру судового збору).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі №910/5182/20 в частині позовних вимог про стягнення 27725,88 дол США.
3. Стягнути з La Boutique Lifestyle GmbH (Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Бютік Лайфстайл») (Reinhardtstrasse 35, 10117 Berlin, Germany) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллінер» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 5 літера А, офіс 10; ідентифікаційний код: 42481236) грошові кошти у розмірі 24 (двадцять чотири) дол. США 92 центи та судовий збір у розмірі 10 (десять) грн 18 коп.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міллінер» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 5 літера А, офіс 10; ідентифікаційний код: 42481236) судовий збір у розмірі 17316 (сімнадцять тисяч триста шістнадцять) грн 30 коп.., сплачений за платіжним дорученням №63 від 07.04.2020.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 26.07.2021.
Суддя О.М. Спичак