ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.07.2021Справа № 910/8138/21
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8138/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 67 502,47 грн.
Без виклику учасників справи.
Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 67 502,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладених між сторонами догорів перевезення, не забезпечив збереження вантажу при його перевезенні у вагонах за накладними №52536828, №52524436, №52529534(досильна), №34817593(досильна), №38568168(досильна), №38561445(досильна), №52532306, №52484813(досильна), №52470044, №52532926, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість нестачі вантажу у загальному розмірі 67 502,47грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
10.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, обґрунтовуючи тим, що надані позивачем Довідки про вартість вугільної продукції ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та не мають братися судом до уваги, як належні докази, також позивачем не надано доказів оплати вантажу за ціною відправника, не доведено наявність шкоди у позивача.
Відповідач стверджує, що норма недостачі становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів, завантажених у вологому стані. Також відповідач вказує на відсутність причинного зв'язку між дією перевізника і втратою або ушкодженням вантажу, а отже і відсутність вини відповідача. Позивач не надав суду належних доказів того, що залізницею не забезпечено схоронності вантажу, що наявні сліди доступу до вантажу. Відповідач вважає безпідставними твердження позивача у позовній заяві щодо вжиття відправником всіх заходів, які забезпечували б збереження вантажу на всьому шляху слідування, наявність ознак, що вказуються на втрату вантажу саме під час перевезення.
Щодо клопотання відповідача про витребування доказів, суд зазначає наступне.
За змістом ст.81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій ст.80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на те, що витребувані документи не є необхідні для правильного вирішення даного спору.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Судом встановлено, що у січні 2021 року відповідно до залізничних накладних №52536828, №52524436, №52529534(досильна), №34817593(досильна), №38568168(досильна), №38561445(досильна), №52532306, №52484813(досильна), №52470044, №52532926 залізницею було прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам'яне від станції Курахівка Донецької залізниці до станції Бурштин Львівської залізниці (вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ»; одержувач - ДТЕК «Бурштинська ТЕС» ПАТ «ДТЕК Західенерго»).
На станції Покровськ Донецької залізниці були складені комерційні акти №48204/10/52, №482004/9/51, №482004/11/42, №482004/12/41 від 09.01.2021, на станції Клепарів Львівської залізниці був складений комерційний акт №370400/26/53, на станції Бурштин Львівської залізниці були складені комерційні акти №388103/49, №388103/50, №388103/44, №388103/45, №388103/48, №388103/47, №388103/46 від 13.01.2021, №388103/34 від 11.01.2021.
Згідно з комерційним актом №482004/10/52 при контрольному переважуванні вагону №56125081 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 68650 кг, що менше вантажного документу на 1050 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. В місцях виїмки маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені, течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №482004/9/51 при контрольному переважуванні вагону №62111208 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 65450 кг, що менше вантажного документу на 4550 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. В місцях виїмки маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені, течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №482004/11/42 при контрольному переважуванні вагону №62522347 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 66800 кг, що менше вантажного документу на 2200 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. В місцях виїмки маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені, течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №482004/12/41 при контрольному переважуванні вагону №62009774 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 67900 кг, що менше вантажного документу на 2100 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. В місцях виїмки маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені, течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №370400/26/53 при контрольному переважуванні вагону №60360708 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 62160 кг, що менше вантажного документу на 7040 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. В місцях виїмки маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені, течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/49 при контрольному переважуванні вагону №56617855 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 65000 кг, що менше вантажного документу на 3700 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. В місцях виїмки маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені, течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/50 при контрольному переважуванні вагону №621108123 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 66850 кг, що менше вантажного документу на 3150 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. В місцях виїмки маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені, течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/44 при контрольному переважуванні вагону №60031127 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 67700 кг, що менше вантажного документу на 2300 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. В місцях виїмки маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені, течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/45 при контрольному переважуванні вагону №56150188 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 64750 кг, що менше вантажного документу на 4250 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. В місцях виїмки маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені, течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/48 при контрольному переважуванні вагону №56857519 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 64650 кг, що менше вантажного документу на 4650 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. В місцях виїмки маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені, течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/47 при контрольному переважуванні вагону №59667386 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 65700 кг, що менше вантажного документу на 4300 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. В місцях виїмки маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені, течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/34 при контрольному переважуванні вагону №61015848 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 67700 кг, що менше вантажного документу на 2300 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. В місцях виїмки маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені, течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/46 при контрольному переважуванні вагону №63524532 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 67650 кг, що менше вантажного документу на 2350 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. В місцях виїмки маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені, течі вантажу немає.
Судом встановлено, що комерційні акти підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855.
За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вищевказаних вагонах з урахуванням норми недостачі вантажу для мінерального палива 1% становить 67 502,47 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 67 502,47 грн. вартості нестачі вантажу, у зв'язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у вагонах №56125081, №62111208, №62522347, №62009774, №60360708, №56617855, №621108123, №60031127, №56150188, №56857519, №59667386, №61015848, №63524532.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Так п.2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 встановлено, що згідно зі статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
Згідно положень ст.133 Статуту залізниць України Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (в особі генерального директора та головного бухгалтера) передало право пред'явлення позову щодо недостачі вантажу, відправленого за залізничними накладними №52536828, №52524436, №52529534(досильна), №34817593(досильна), №38568168(досильна), №38561445(досильна), №52532306, №52484813(досильна), №52470044, №52532926 вантажовідправнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ".
Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 67 502,47 грн. вартості нестачі вантажу, у зв'язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у вагонах №56125081, №62111208, №62522347, №62009774, №60360708, №56617855, №621108123, №60031127, №56150188, №56857519, №59667386, №61015848, №63524532.
Так, за змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Як встановлено судом, у січні 2021 року відповідно до залізничних накладних №52536828, №52524436, №52529534(досильна), №34817593(досильна), №38568168(досильна), №38561445(досильна), №52532306, №52484813(досильна), №52470044, №52532926 залізницею було прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам'яне від станції Курахівка Донецької залізниці до станції Бурштин Львівської залізниці (вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ»; одержувач - ДТЕК «Бурштинська ТЕС» ПАТ «ДТЕК Західенерго»).
Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Як встановлено судом, відповідно до комерційних актів №48204/10/52, №482004/9/51, №482004/11/42, №482004/12/41 від 09.01.2021, складених на станції Покровськ Донецької залізниці (станція призначення), відповідно до комерційних актів №388103/49, №388103/50, №388103/44, №388103/45, №388103/48, №388103/47, №388103/46 від 13.01.2021, складених на станції Бурштин Львівської залізниці (станція призначення), №388103/34 від 11.01.2021, складеного на станції Клепарів Львівської залізниці (станція призначення), встановлено незбереження залізницею вантажу під час його перевезення.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Позивачем долучено до позовної заяви Довідки про вартість вугільної продукції вантажовідправника ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» за вих. № б/н, в яких зазначено вартість кам'яного вугілля, що поставлялось згідно з накладними №52536828, №52532926, №52532306, №52470044, №52524436. Довідки підписані генеральним директором ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» Долбієвим Ю.М. та начальником відділу планування та інвестицій - Покиньтелиця О.В.
Враховуючи ч. 2 ст. 623 ЦК України, ст. 314 ГК України, а також ст. 115 Статуту залізниць України, суд вважає, що надані позивачем довідки вантажовідправника, в яких визначена вартість однієї тони вантажу, відправленого згідно вищевказаних накладних, є належним підтвердженням вартості втраченого під час перевезення залізницею вантажу, а відтак, розмір збитків є підтвердженим відповідно до вимог законодавства, у зв'язку з чим, заперечення відповідача в цій частині визнаються судом необґрунтованими.
При цьому, суд зазначає, що за змістом ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу може бути визначена на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Водночас, ані вказаною нормою, ані будь-якою іншою нормою законодавства не встановлено обов'язкової форми щодо такого документу.
Відповідно до п. 2.7. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.02. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Разом з тим, у вказаному роз'ясненні наведено невичерпний перелік документів відправника, якими може підтверджуватися вартість втраченого під час перевезення залізницею вантажу, про що свідчить вставне слово "зокрема".
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.
Судом встановлено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом.
Згідно з ДСТУ 4083:2012 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях" для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0%, а як вбачається з представлених до матеріалів справи залізничних накладних, кам'яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю на більше 0%, тобто з характеристиками в межах встановлених норм.
Отже з урахуванням п.27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за залізничними накладними №52536828, №52524436, №52529534(досильна), №34817593(досильна), №38568168(досильна), №38561445(досильна), №52532306, №52484813(досильна), №52470044, №52532926 було вугілля кам'яне, а за даними, які зазначені в графі 20 цієї накладної, у вугіллі кам'яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у вагонах №56125081, №62111208, №62522347, №62009774, №60360708, №56617855, №621108123, №60031127, №56150188, №56857519, №59667386, №61015848, №63524532 наступним чином: 1) маса нетто при відправленні становила 2) норма недостачі (природні втрати) становить (1%); 3) недостача вантажу становить кг; 4) вартість 1 т вантажу з ПДВ; 5) сума недостачі з урахуванням природних втрат.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу у вагонах №56125081, №62111208, №62522347, №62009774, №60360708, №56617855, №621108123, №60031127, №56150188, №56857519, №59667386, №61015848, №63524532, суд дійшов висновку в його обґрунтованості.
Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Перевіривши докази, доводи і розрахунки позивача, з урахуванням положень наведеного законодавства, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами - залізничними накладними, комерційними актами, довідками про вартість вугільної продукції. Наразі, довідки про вартість 1 т товару суд вважає належними доказами вартості втраченого вантажу, так як наведені вище довідки підписані директором, який несе відповідальність за фінансово-господарську роботу підприємства.
З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги, що залізниця допустила втрату вантажу під час перевезення, що підтверджується комерційними актами, вартість вантажу підтверджується довідками, розрахунок вартості втраченого вантажу позивачем проведено з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів,.
При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у спірних вагонах сталась не з вини відповідача (відповідно до ст. 127 Статуту).
Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагонах №56125081, №62111208, №62522347, №62009774, №60360708, №56617855, №621108123, №60031127, №56150188, №56857519, №59667386, №61015848, №63524532 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, у зв'язку з чим наявна недостача вантажу на суму 67 502,47 грн., а відповідачем не доведено, що недостача вантажу у вказаних вагонах відбулась не з вини залізниці, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» вартості недостачі вантажу у розмірі 67 502,47 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (85621, Донецька область, Мар'їнський район, село Вовчанка, вул. Нагорна, 1-а; код ЄДРПОУ 33959754) 67 502 грн. 47 коп. вартості нестачі вантажу, 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя О.М. Спичак