ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.07.2021Справа № 910/7955/21
За позовом Фізичної особи-підприємеця Заїки Олени Валентинівни
до Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний Європейський Університет"
про стягнення 39750 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Приватного закладу вищої освіти "Міжнародний Європейський Університет" (далі - відповідач) на користь Фізичної особи-підприємеця Заїки Олени Валентинівни (далі - позивач) боргу за договором на виконання робіт з розробки веб-сайту від 17.12.2019 у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань оплатити надані йому послуги за створений позивачем веб-сайт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 відкрито провадження у справі №910/7955/21 та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.
Через відділ діловодства суду 22.06.2021 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти вимог позову у повному обсязі, не погоджуючись з доводами позивача, зазначає, що, а ні технічне завдання, а ні опитувальний лист між сторонами не складалися та не підписувалися. Також відповідач повідомляє, що ним не здійснювалася будь-яка проплата на рахунок позивача, а надане позивачем платіжне доручення не підтверджує цього факту.
09.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив у якій він заперечив проти посилань відповідача на те, що зі сторони відповідача не здійснювалися дії спрямовані на виконання умов договору. Позивач зазначає, що від імені відповідача діяла його контактна особа, з якою велася відповідна переписка у програмі «вайбер» та шляхом надсилання листів електронною поштою, та саме з цією особою погоджувалася попередня оплата та всі необхідні матеріали для виконання позивачем своїх обов'язків з розробки сайту.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Між відповідачем як замовником та позивачем як виконавцем було укладено Договір на виконання робіт з розробки web-сайту від 17.12.2019 (далі - Договір).
За умовами п. 1.1 Договору виконавець виконує роботи по розробці web-сайту, а замовник оплачує дані роботи, згідно умов Договору, технічного завдання (є Додатком № 2 до цього Договору після виконання п. 2.2.1 Договору) і опитувального листа клієнта (Додаток № 1 до цього Договору).
Опитувальний лист клієнта (Додаток №1) та технічне завдання (Додаток №2) складаються виконавцем лише на вимогу замовника до початку або під час виконання робіт по першому етапу договору. Якщо опитувальний лист клієнта (Додаток №1) та технічне завдання (Додаток №2) не складались до початку виконання робіт або під час робіт по першому етапу Договору, то сторони погодили усі технічні вимоги в усному порядку та керуються лише умовами цього договору.
Суд зазначає, що ні Додатку №1, ні Додатку №2 до Договору позивачем суду подано не було.
У розділі 2 Договору сторонами погоджено види робіт, їх вартість та порядок взаєморозрахунків сторін.
Зі змісту пунктів 2.2.1, 2.2.2 та 2.2.3 Договору вбачається, що роботи з розробки web-сайту поділено на три етапи.
За умовами п. 2.1 Договору повна вартість робіт по даному договору складає 53000 грн.
Сторонами погоджено у пунктах 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 Договору наступне:
- до початку робіт по першому етапу замовник сплачує завдаток у розмірі 25% від вартості робіт за п. 2.1 цього договору, що становить 13250 грн.;
- після прийняття робіт за п.п. 2.2.1 замовник сплачує завдаток у розмірі 25% від вартості робіт за п. 2.1 цього договору, що становить 13250 грн., після чого виконавець приступає до виконання другого етапу, згідно п.п. 2.2.2 Договору;
- після прийняття робіт за п.п. 2.2.2 замовник сплачує завдаток у розмірі 25% від зартості робіт за п. 2.1 цього договору, що становить 13250 грн., після чого виконавець приступає до виконання третього етапу, згідно п.п. 2.2.3 Договору, та після прийняття робіт сплачує суму у розмірі 25% 13250 грн.
З умов Договору, зокрема пунктів 2.2.9, 2.6, 2.7 вбачається, що факт приймання-передачі робіт оформлюється відповідним актом на вимогу сторін.
Позивач зазначає, що після оплати першого етапу робіт, на підтвердження чого до позову надано копію меморіального ордеру №J1220G796H від 20.12.2019, відповідач самоусунувся від виконання умов Договору, а виконана позивачем робота з розробки web-сайту відповідачем не приймалася, на телефонні дзвінки не відповідав, за вказаною у договорі адресою поштову кореспонденцію не отримував. Також, позивач зазначає, що від імені відповідача виступала контактна особа - ОСОБА_1 , і саме з нею погоджувалися усі необхідні питання по виконананню робіт за Договором та від неї надійшли технічні завдання.
Відповідачем не заперечується факт укладення між ним та позивачем відповідного Договору, проте відповідач заперечує, що ним було здійснено попередню оплату на рахунок позивача за Договором та щодо надання необхідних матеріалів для розробки сайту. Відповідач вважає, що обов'язок позивача як виконавця із виконання робіт виникає виключно за настання у сукупності трьох подій: укладення договору, сплати замовником авансу та надання замовником усіх необхідних матеріалів, з яких виконана була лише перша.
Оцінивши подані сторонами докази та пояснення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у позові з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Частинами 1 та 2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Як зазначалося раніше, за умовами пункту 2.3.1 Договору до початку робіт по першому етапу замовник сплачує завдаток у розмірі 25% від вартості робіт за п. 2.1 цього договору, що становить 13250 грн.
Проте, наданий позивачем до позову меморіальний ордер №J1220G796H від 20.12.2019 про перерахування 13250 грн. на рахунок позивача не підтверджує того факту, що саме відповідачем було здійснено відповідну оплату, оскільки платником вказано ОСОБА_2 та жодного посилання на реквізити Договору відсутні.
Матеріали справи не містять підтвердження того, що дана особа була уповноважена від імені відповідача сплачувати вартість робіт за Договором, крім того сам відповідач заперечує факт оплати ним вказаної суми коштів.
Що ж стосується наданих позивачем до справи копії переписки з невідомою особою у програмі «вайбер» та «скріншотів» з листування по електронній пошті, то суд не приймає надані докази до уваги, враховуючи те, що роздруківка електронного листування не може вважатися електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові №910/1162/19 від 16.03.2020.
Надані копії технічного завдання не підтверджують того факту, що воно було надане саме відповідачем на виконання робіт позивачем відповідно до Договору. Крім того, у технічних завданнях посилання йде на студію веб-дизайну «Глянець», тоді як виконавцем за Договором є ФОП Заїка Олена Валентинівна.
За умовами пункуту 2.8 Договору акт передавання й прийняття робіт по конкретному етапу робіт, згідно п. 2.2 Договору та/або роботи по Договору в цілому, вважається прийнятим замовником, якщо протягом десяти робочих днів з моменту його тримання, від замовника не надійде письмова претензія щодо якості виконання робіт виконавцем. По спливу терміну на подання претензії, робота за Договором вважається прийнятою замовником і по юридичним наслідкам рівносильна підписанню акту передавання й прийняття робіт.
Разом з тим, з наданих позивачем до справи копій актів приймання-передачі виконаних робіт, які надсилалися на іншу адресу відповідача ніж вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не підтверджується факт отримання відповідачем цих робіт.
А отже неможливо вважати, що виконанні позивачем роботи за Договором були отримані відповідачем.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність обов'язку зі сторони відповідача у сплаті виконаних позивачем робіт за Договором, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту передачі позивачем та отримання відповідачем результатів робіт виконаних за Договором.
Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Р.Б. Сташків