ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.07.2021Справа № 910/8404/21
За позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 62 525,90 грн,
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток» (далі - позивач, ДП «Добропіллявугілля-видобуток») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач, АТ «Українська залізниця») про стягнення 62 525,90 грн вартості нестачі вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані незабезпеченням відповідачем схоронності вантажу під час його перевезення, що призвело до недостачі вугілля у вагонах, яка була зафіксована комерційними актами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8404/21 та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/8404/21.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 про відкриття провадження у справі № 910/8404/21.
14.06.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з підстав того, що позивачем не надано належним чином засвідчених документів розміру дійсної вартості втраченого вантажу, а саме: підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної та доказів оплати рахунку. Також відповідач стверджує, що позивач вимагає стягнення збитків, при цьому не надає належних та допустимих доказів збитків, оскільки відсутні документи вантажовідправника про вартість вантажу та не надані документи на підтвердження оплати вантажу.
23.06.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 31.05.2021 надійшли посилання на висновок щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах, викладений в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.
23.06.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» 49 031,66 грн вартості недостачі вугілля, на підтвердження чого додав довідку про вартість вантажу, копії актів звіряння по кількості та якості, копії актів приймання-передачі вугільної продукції, копію договору №111/7 від 04.03.2021 (витяг).
Суд розцінив заяву про уточнення позовних вимог, подану позивачем 23.06.2021 через відділ діловодства суду, як заяву про зменшення позовних вимог, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення 62 525,90 грн вартості нестачі вантажу, а відповідно до заяви про уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача 49 031,66 грн вартості недостачі вугілля.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог.
Отже, ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 49 031,66 грн вартості нестачі вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, уточнення позовних вимог та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до Договору поставки вугілля № 111/7 від 04.03.2021 (далі - Договір) позивач у справі - Державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток» (постачальник) та Публічне акціонерне товариство «ЦЕНТРЕНЕРГО» (покупець) є сторонами договору поставки, за яким постачальник зобов'язаний поставити (передати) у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити вугільну продукцію на зазначених у Договорі умовах (п. 1.1 Договору).
Необхідні для виконання Договору відомості вказуються в специфікаціях до Договору, які є невід'ємною частиною Договору. В Специфікаціях вказуються (в тому числі, але не виключно) назви виробників, вантажовідправники, відокремлених підрозділів покупця (ТЕС) - вантажоотримувачів, залізничні станції відправлення, залізничні станції вантажоотримувачів, їх реквізити, а також кількість, асортимент і строки (терміни) поставки вугілля на кожну залізничну станцію призначення в залежності від потреби покупця, але в будь-якому випадку в межах загальної суми Договору і терміну його дії (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору поставка вугілля по Договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP(залізнична станція призначення) згідно з «Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі», з урахуванням передбачених Договором особливостей.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2021, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).
З матеріалів справи судом встановлено, що у березні-квітні 2021 року за умовами Договору поставки вугілля № 111/7 від 04.03.2021 здійснювалося відправлення вантажу (вугілля кам'яне) на адресу Відокремленого підрозділу «Вуглегірської ТЕС» Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» залізничним транспортом силами Акціонерного товариства «Українська залізниця» до станції Світлодарське Донецької залізниці.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на загальну суму 49 031,66 грн (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст.909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
За приписами ст. 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.
Матеріалами справи (залізничними накладними № 53634192, № 53633194, № 53633798, № 53705943, № 53705950, № 53751368, № 53751376, № 53743472, № 53743480, № 53765335, № 53834164, № 53834180, № 53845012) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (перевізник, відповідач) від Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (вантажовідправник, позивач) та здійснення його перевезення зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення - Світлодарське залізниці.
Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Як встановлено судом, за результатами зважування вантажу, який перевозився згідно залізничних накладних № 53634192, № 53633194, № 53633798, № 53705943, № 53705950, № 53751368, № 53751376, № 53743472, № 53743480, № 53765335, № 53834164, № 53834180, № 53845012 виявлено його часткову втрату у вагонах № 67159244, № 57582777, № 65795270, № 63769210, № 63156509, № 63064638, № 63834857, № 63378228, № 68605419, № 63263701, № 68724616, № 63500029, № 66182874, № 63462741, № 63404149, № 68598309, № 68602143, № 60671435, № 62476064, № 63274005, № 60232451, на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти.
Зі змісту наявних в матеріалах справи комерційних актів № 494209/50, № 494209/51 та № 494209/52 від 27.03.2021, № 494209/67 та № 494209/68 від 01.04.2021, № 494209/76, № 494209/77, № 494209/78 та № 494209/79 від 03.04.2021, № 494209/83 від 06.04.2021, № 494209/93 та № 494209/94 від 09.04.2021 вбачається, що нестача вантажу у вагоні № 67159244 складає 1910 кг, у вагоні № 57582777 - 1670 кг, у вагоні № 65795270 - 1490 кг, у вагоні № 63769210 - 3990 кг, у вагоні № 63156509 - 3400 кг, у вагоні № 63064638 - 3580 кг, у вагоні № 63834857 - 2970 кг, у вагоні № 63378228 - 2500 кг, у вагоні № 68605419 - 3590 кг, у вагоні № 63263701 - 1160 кг, у вагоні № 68724616 - 2250 кг, у вагоні № 63500029 - 1880 кг, у вагоні № 66182874 - 2220 кг, у вагоні № 63462741 - 2770 кг, у вагоні № 63404149 - 1700 кг, у вагоні № 68598309 - 3290 кг, у вагоні № 68602143 - 2310 кг, у вагоні № 60671435 - 2540 кг, у вагоні № 62476064 - 2680 кг, у вагоні № 63274005 - 1660 кг, у вагоні № 60232451 - 2100 кг.
Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнаються судом належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу, який перевозився у вагонах № 67159244, № 57582777, № 65795270, № 63769210, № 63156509, № 63064638, № 63834857, № 63378228, № 68605419, № 63263701, № 68724616, № 63500029, № 66182874, № 63462741, № 63404149, № 68598309, № 68602143, № 60671435, № 62476064, № 63274005, № 60232451.
При цьому будь-які зауваження щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які їх підписали, а також факти їх опротестування з боку сторін в матеріалах справи відсутні.
Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами у відповідності до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
В той час як відповідач, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційних актах, не спростував подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв'язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Як і не надав жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею без зауважень до перевезення вантажу виникла з незалежних від нього причин.
Отже, за висновками суду, відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Так п. 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: «Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)». Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
Згідно положень ст. 133 Статуту залізниць України Відокремлений підрозділ «Вуглегірська ТЕС» Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» (в особі директора та головного бухгалтера) передало право пред'явлення позову щодо недостачі вантажу, відправленого за залізничними накладними № 53634192, № 53633194, № 53633798, № 53705943, № 53705950, № 53751368, № 53751376, № 53743472, № 53743480, № 53765335, № 53834164, № 53834180, № 53845012, вантажовідправнику - Державному підприємству «Добропіллявугілля-видобуток».
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно зі ст.113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).
Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу за залізничними накладними № 53634192, № 53633194, № 53633798, № 53705943, № 53705950, № 53751368, № 53751376, № 53743472, № 53743480, № 53765335, № 53834164, № 53834180, № 53845012 позивачем надано довідку вантажовідправника - Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» щодо ціни 1 тони вугільної продукції, відправленого за вказаними накладними, скріплені печаткою підприємства - позивача, що узгоджується зі ст. 115 Статуту.
Згідно ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України та статей 114, 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
З урахуванням викладеного, з огляду на те, що положення ст. 115 Статуту не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу, суд визнає надану позивачем довідку про вартість вугільної продукції та Договір поставки вугілля № 111/7 від 04.03.2021, долучені до заяви про уточнення позовних вимог, належними та допустимими доказами, що підтверджують вартість вантажу, відправленого за залізничними накладними.
Отже, доводи відповідача, викладені останнім у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів збитків є безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з п. «г» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.
Судом встановлено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України № 584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 «Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу», затвердженого наказом Держстандарту України № 163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом.
Згідно з ДСТУ 4083:2012 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях» для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0%, а як вбачається з представлених до матеріалів справи залізничних накладних, кам'яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю на більше 0%, тобто з характеристиками в межах встановлених норм.
Отже з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за залізничними накладними № 53634192, № 53633194, № 53633798, № 53705943, № 53705950, № 53751368, № 53751376, № 53743472, № 53743480, № 53765335, № 53834164, № 53834180, № 53845012 було вугілля кам'яне, а за даними, які зазначені в графі 20 накладних, у вугіллі кам'яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Таким чином сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат становить, за розрахунком позивача, який перевірено судом, 49 031,66 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу та належного підтвердження розміру збитків за залізничними накладними № 53634192, № 53633194, № 53633798, № 53705943, № 53705950, № 53751368, № 53751376, № 53743472, № 53743480, № 53765335, № 53834164, № 53834180, № 53845012 та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 49 031,66 грн.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (Україна, 85001, Донецька обл., місто Добропілля, пр. Шевченка, будинок 2; ідентифікаційний код 43895975) 49 031,66 грн (сорок дев'ять тисяч тридцять одну гривню 66 коп.) вартості недостачі вантажу та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 26.07.2021.
Суддя Гумега О.В.