ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2021Справа № 910/5533/21
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421)
до Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві (04212, місто Київ, ВУЛИЦЯ МАЛИНОВСЬКОГО, будинок 2-А; ідентифікаційний код 08672963)
про стягнення заборгованості в розмірі 6 966,91 грн,
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи,
У квітні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 6 966,91 грн, а саме: 6 337,22 грн - сума заборгованості за спожиту теплову енергію, 377,08 грн - інфляційні втрати та 252,61 грн - три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов'язків за договором про постачання теплової енергії від 26.05.2016 № 230034-01.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/5533/21 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
03.06.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач помилково вважає доведеним факт того, що між сторонами склались фактичні договірні відносини. Письмовий договір між позивачем та відповідачем не укладений і керівництво Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві не зверталось до позивача з приводу надання послуг з поставки теплової енергії. В силу наявних обставин та вимог діючого законодавства, між позивачем та відповідачем не могли скластися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії до нежитлового приміщення розташованого у будинку № 13 по пр-ту Оболонському в місті Києві.
Оболонське районне управління Головного управління МВС України в місті Києві перебуває в стані припинення, строк заявлення вимог кредиторів був встановлений до 09.11.2015. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС України, серед яких Оболонське районне управління Головного управління МВС України в місті Києві, без правонаступництва. Оголошення про ліквідацію Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві опубліковано 09.11.2015 в Бюлетені державної реєстрації № 336 (31) 2015 року, про що на адреси ПАТ "Київенерго" та органів місцевого самоврядування у зв'язку із укладеними договорами оренди були направлені відповідні повідомлення про початок процесу ліквідації.
Виходячи з принципу «балансу вірогідностей», найбільш вірогідним є факт здійснення позивачем теплопостачання у спірний період іншим неустановленим суб'єктам, але не відповідачу. Найбільш вірогідним фактом, при вищевказаних обставинах, міг бути факт використання приміщень, відповідно отримання послуг з постачання теплової енергії працівниками поліції.
Разом з відзивом подано заяву про поновлення пропущеного строку у зв'язку з поважними причинами його пропущення.
Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, поновлення пропущеного строку для подання відзиву відбувається виходячи із поважності причин його пропуску. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Зважаючи на мотиви та обґрунтування наведені відповідачем у заяві, суд визнає причину пропуску на подання відзиву, встановленого законом поважною і поновлює пропущений строк.
15.06.2021 через загальний відділ діловодства позивачем подано на відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, в якому відзначає, що відповідач є орендарем нежитлових приміщень в житловому будинку, тому відповідач не є споживачем теплопостачання по будинку в цілому, а лише в частині пропорційно займаних приміщень. Теплопостачальна організація позбавлена можливості відключити теплопостачання будинку за наявності заборгованості у окремо взятого споживача, який володіє певною частиною приміщень в будинку. На підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення, що займає відповідач, корінці нарядів не видаються. Споживачем в наданих документах зазначено КП "Служба замовника житлово-комунальних послуг" ЖЕК-506, а не відповідача, оскільки відповідач є орендарем нежитлових приміщень в житловому будинку.
06.07.2021 через загальний відділ діловодства відповідач подав заперечення на відповідь на відзив в порядку статті 167 Господарського процесуального кодексу України, в яких відповідач відзначає, що такого способу захисту права стягувача (кредитора), порушеного особою, що припиняється, як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 Цивільного кодексу України не передбачають, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, зокрема, серед іншого, викладеними у постановах від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, від 20.01.2020 у справі № 922/416/19.
07.07.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, відповідно до якого позивач просив визнати поважними причини неподання доказів у встановлений законом строк, долучити документи до матеріалів справи.
Суд визнав поважними причини неподання позивачем доказів у встановлений законом строк, долучив подані позивачем докази до матеріалів справи та прийняв їх до розгляду.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.05.2016 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Оболонським районним управлінням Головного Управління МВС України в місті Києві (абонент) укладено Договір № 230034-01 на постачання теплової енергії (далі - договір постачання теплової енергії), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, визначених договором (пункт 1.1 договору).
Договір набуває чинності з 01.10.2015 та діє до 15.04.2016 (пункт 8.1 договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін (пункт 8.4 Договору).
Доказів розірвання названого договір у зв'язку із припиненням відповідача матеріали справи не містять.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює позивач.
Згідно договору №05087 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.01.2015 (далі - договір оренди) відповідач (орендар) прийняв в оренду нерухоме майно за адресою за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд.13, для розміщення бюджетної установи (службове приміщення дільничних інспекторів).
Відповідно до додатку №8 до договору постачання теплової енергії об'єкт постачання теплової енергії знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд.13 (офіс).
Облік споживання теплової енергії проводиться по загальнобудинковому приладу обліку (пункт 5.1 договору постачання теплової енергії).
Відповідно до пункту 5 Додатку № 4 до договору постачання теплової енергії відповідач щомісяця з 12 по 15 число отримує у РТМ «Поділ» за адресою: вул. Щекавицька, буд. № 37/48: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду; акт виконаних робіт.
Згідно з порядком розрахунків за теплову енергію, визначеним пунктом 8 додатку № 4 до договору, сторонами узгоджено, що бюджетна організація сплачує авансовий платіж шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" у термін до 01 числа звітного періоду у розмірі згідно з додатком № 1 до договору.
У разі порушення терміну сплати за поточне споживання, визначеного пунктом 2 цього додатку, чи наявності боргу на початок кожного розрахункового періоду, "Енергопостачальна організація" має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії, згідно додатку № 7 до договору.
Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 розділу 3 договору постачання теплової енергії енергопостачальна організація має право, у разі порушень абонентом умов договору, складати відповідні акти, приписи, проводити нарахування штрафних санкцій згідно з чинним законодавством та стягувати за рішенням суду, у встановленому чинним законодавством порядку.
Номер договору на постачання теплової енергії ідентичний номеру особового рахунку, який не змінено при зміні постачальника теплової енергії та міститься також з 01.05.2018 в актах приймання-передавання та інших розрахункових документах.
Позивачем належним чином поставлялась відповідачу теплова енергія до об'єкту постачання теплової енергії за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд.13 (офіс).
На підтвердження постачання КП "Київтеплоенерго" теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд.13, позивачем надані копії корінців нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону 2018-2020 років (наданих КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» ЖЕК-505); відомостями обліку споживання теплової енергії з 2018 року по 2020 роки; актом №3/2-799 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи.
Нарахування за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідними Розпорядженнями КМДА, за кожну відпущену Гігакалорію (1Гкал/грн.), що підтверджується щомісячним обліковим записом
Проте, відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого за спірний період з жовтня 2018 року по грудень 2020 року включно утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 6 337,22 грн, що також підтверджується позивачем довідкою про нарахування за теплову енергію, спожиту відповідачем за спірний період.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку 16.01.2021 позивачем на адресу відповідача направлена вимога, в якій повідомлено про наявну заборгованість.
Однак відповідач заборгованість не сплатив, відповіді на вимогу позивачу не надав, що зумовило звернення із даним позовом до суду.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Відповідно до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідач (Оболонське РУ ГУ МВС України в місті Києві) є споживачем житлово-комунальних послуг.
У відповідності до частини 1 статі 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Проаналізувавши зміст укладеного між ПАТ "Київенерго" та Оболонському РУ ГУ МВС України в м. Києві договору на постачання теплової енергії, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити теплову енергію абоненту.
В матеріалах справи відсутні докази того, що такий договір було розірвано у зв'язку із припиненням відповідача.
Відповідно до пункту 2.1 Статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.05.2016 № 323 (у редакції розпорядження від 27.06.2019 № 1160) (далі - Статут КП «Київтеплоенерго»), підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Згідно з пунктом 2.2.1 Статуту «Київтеплоенерго» предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
Отже, відповідно до Статуту КП «Київтеплоенерго» позивач є виконавцем послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у житловому будинку за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд. 13.
Судом встановлено, що між відповідачем та позивачем не укладено договір на постачання теплової енергії, що, в свою чергу, підтверджується сторонами в заявах по суті справи.
У силу вимог статті 275 ГК України та приписів Закону України "Про теплопостачання" споживання теплової енергії можливе лише на підставі договору з теплопостачальною організацією.
В той же час, суд акцентує увагу, що відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/4239/16 від 21.08.2019), чим спростовуються доводи відповідача про протилежне.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії є в тому числі своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Позивач на підтвердження постачання відповідачу теплової енергії за період з жовтня 2018 по грудень 2020, а саме до житлового будинку за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд. 13 (в якому знаходяться приміщення відповідача згідно договору №05087 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.01.2015) надав суду:
- корінець наряду на включення № 6435 від 22.10.2018 та корінець наряду на відключення № 29872 від 06.04.2019; корінець наряду на включення № 1621328 від 27.10.2019;
- акт № 3/2-799 від 04.07.2018, про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2019-2020 років;
- відомості обліку спожитої теплової енергії за спірний період;
- акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період;
- облікові картки по обліковому запису № 230034 за спірний період;
- довідки про нарахування за теплову енергію Оболонське РУ ГУ МВС України в м. Києві за договором № 230034-01.
Суд відзначає, що факт споживання відповідачем теплової енергії за спірний період засвідчено в облікових картках по обліковому запису № 230034.
При цьому судом враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19).
З огляду на наведене та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт споживання відповідачем поставленої позивачем теплової енергії за період з жовтня 2018 року по грудень 2020 року на загальну суму 6 337,22 грн.
Натомість в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вказаної заборгованості.
При цьому суд критично сприймає доводи відповідача покладені в основу заперечень факту споживання таких послуг за спірний період, тобто щодо перебування Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві у стані припинення та не вчинення дій позивачем щодо звернення із заявою до відповідача про включення його вимог на суму 6 337,22 грн до реєстру вимог кредиторів у строк до 09.01.2016.
Так, частиною першою статті 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина 5 статті 104 ЦК України).
Статтею 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Стаття 107 ЦК України регламентує порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, при цьому дана стаття не містить приписів, за якими наслідком неподання до комісії з припинення (реорганізації) юридичної особи у двомісячний строк кредиторських вимог є їх погашення.
Таким чином, недотримання визначеного частиною п'ятою статті 105 ЦК України строку заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється шляхом реорганізації, не є підставою для припинення її зобов'язань.
Відповідно до частини 4 статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закон (частина 1 статті 92 ЦК України).
Як встановлено судом, з 06.11.2015 відповідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Оболонське районне управління Головного управління МВС України в місті Києві (ідентифікаційний код 08672963) перебуває в стані припинення.
Станом на час розгляду даної справи запис про припинення Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві (ідентифікаційний код 08672963) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, отже відповідач є правоздатною і дієздатною юридичною особою, зобов'язання якої не припинилися та не перейшли до правонаступника внаслідок прийняття рішення про її припинення, позаяк перебування юридичної особи у стані припинення з урахуванням приписів статей 509-601, 604-609 ЦК України не є підставою для припинення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 917/462/20.
Крім того, суд звертає увагу, що договір між ПАТ "Київенерго" та Оболонським районним управлінням Головного управління МВС України в місті Києві було укладено 26.05.2016, в той час як відомості про перебування відповідача в стані припинення були внесені - 06.11.2015.
Суд також звертає увагу, що спірна заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію виникла в період з жовтня 2018 року по грудень 2020 року , тобто після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про знаходження відповідача в стані припинення. Отже, посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.01.2020 у справі № 922/416/19, згідно якої законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи; такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають, - суд вважає безпідставними, оскільки обставини справи № 922/416/19 не є подібними до обставин даної справи. У справі № 922/416/19 відповідач перебував у процедурі припинення з 15.06.2018, а спірна заборгованість виникла за період з 15.02.2016 по 31.12.2017, тобто до прийняття та внесення рішення щодо припинення юридичної особи. Обставини справи № 924/478/16, на постанову Верховного Суду у якій від 03.05.2018 посилається відповідач, також не є подібними до обставин даної справи.
Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів того, що Оболонське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, яке функціонує за адресою Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві споживає теплову енергію на підставі іншого договору, укладеного безпосередньо з позивачем.
Що стосується доводів відповідача про те, що приміщення за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд.13 працівниками Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві та поліцейськими Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві не використовується, а договір №05087 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.01.2015 закінчив строк дії, суд зазначає таке.
З наявного в матеріалах справи договору №05087 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.01.2015 судом встановлено, що відповідач - Оболонське РУ ГУ МВС України в м. Києві є орендарем нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд.13.
Пунктом 9.1 вказаного договору оренди встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 27.08.2016, але в будь якому випадку до повного виконання зобов'язань.
Згідно з пунктом 7.6 цього ж договору оренди, у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству, яким за договором визначено КП «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у місті Києві.
Згідно акта приймання-передачі нерухомого майна від 05.01.2015 орендодавець - Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація передав орендарю - Оболонському районному управлінню Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві нежитлове приміщення в орендне користування згідно Договору оренди від 05.01.2015 № 05087 за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд.13, загальною площею оренди 20,40 кв.м.
Суд відзначає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що дане приміщення було повернуто у зв'язку із закінченням дії договору або ж у зв'язку із його розірванням на підставі акта приймання-передачі, як це передбачено пунктом 7.6 договору оренди.
Відтак, суд доходить висновку, що в спірний період з жовтня 2018 року по грудень 2020 року відповідач користувався вказаним нежитловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд.13, та відповідно споживав поставлену позивачем теплову енергію за вказаний період, оскільки зворотного відповідачем не доведено.
Інші доводи відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються встановленими судом обставинами справи.
Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2018 року по грудень 2020 року у розмірі 6 337,22 грн (основний борг).
Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 377,08 грн інфляційних втрат 252,61 грн 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати спожитої теплової енергії є порушенням умов договору, як наслідок є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України.
Сплата трьох процентів річних та інфляційні втрати від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків трьох процентів річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, у силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в заявлених розмірах.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради до Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві про стягнення заборгованості в розмірі 6 966,91 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві (04212, місто Київ, ВУЛИЦЯ МАЛИНОВСЬКОГО, будинок 2-А; ідентифікаційний код 08672963) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 6 337,22 грн (шість тисяч триста тридцять сім гривень 22 копійки) боргу, 252,61 грн (двісті п'ятдесят дві гривні 61 копійка) - 3% річних, 377,08 грн (триста сімдесят сім гривень 08 копійок) - інфляційних втрат та 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ