Рішення від 26.07.2021 по справі 910/6531/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2021Справа № 910/6531/21

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, оф. 311; ідентифікаційний код: 34933742)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Полтава" (Україна, 03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36; ідентифікаційний код: 43439316)

про стягнення 7 429,92 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Полтава" (далі - відповідач) про стягнення 7 429,92 грн, з яких 6 802,48 грн заборгованості, 457,35 грн пені та 170,09 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 11 постачання природного газу від 02.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 27.04.2021 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

11.05.2021 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 06.05.2021 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 27.04.2021).

Відтак, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

02.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (далі - позивач) (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Полтава" (далі - споживач, відповідач) було укладено Договір № 11 постачання природного газу (далі - Договір), згідно з п. 2.1 якого постачальник зобов'язується на умовах, визначених Договором, постачати споживачу необхідні (визначені в Додатку №1 до Договору) та підтверджені у відповідний період постачання обсяги природного газу, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору перехід права власності на природний газ від постачальника до споживача здійснюється на межі балансової належності об'єкта (ів) споживача.

За змістом пункту 3.1 Договору постачання підтвердженого обсягу природного газу споживачу здійснюється протягом періоду постачання, визначеного у Додатку № 1 до Договору, у відповідності до положень Договору, включаючи всі його додатки та додаткові угоди.

Пунктами 5.1, 5.4 Договору передбачено, що постачання природного газу здійснюється за вільною ціною, що встановлюється між постачальником та споживачем. Загальна ціна Договору складається із сум вартості фактично поставлених місячних обсягів природного газу згідно з актами приймання-передачі, складених сторонами протягом періоду постачання.

Згідно з пунктами 5.8, 5.9 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є відповідний газовий місяць. Розрахунки споживача за природний газ здійснюються виключно грошовими коштами шляхом оплати 100 % вартості погодженого сторонами місячного об'єму поставки газу до 10 числа місяця поставки газу. Інший порядок розрахунків може визначатись сторонами в додатковій угоді до Договору.

За умовами пункту 5.10 Договору остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється споживачем у термін до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акта приймання-передачі газу, наданого постачальником згідно з п. 5.15 Договору.

Як передбачено пунктом 5.14 Договору, за підсумками розрахункового періоду споживач зобов'язаний до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, надати постачальнику копію акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем відповідно до вимог чинного законодавства України.

У пунктах 5.15, 5.16 Договору сторони погодили, що на підставі даних, отриманих від постачальника та/або Оператора ГРМ/ГТС, постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів готує та надає споживачу два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Згідно з п. 15.1 Договір набуває чинності з дати його підписання та діє в частині постачання природного газу з 02.09.2020 по 31.05.2021, а в частині здійснення розрахунків між сторонами - до повного їх здійснення.

У Додатку № 1 до Договору сторони погодили Договірні місячні обсяги природного газу.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, ним було поставлено відповідачу в січні 2021 року 3 598 тис. куб.м. природного газу та в лютому 2021 року - 3 119 тис. куб.м. природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № 24 від 31.01.2021 та № 1221 від 28.02.2021, а також інформацією щодо спожитих обсягів природного газу споживачем у січні та лютому 2021 року (скріншотами з інформаційної платформи Оператора ГТС).

За твердженнями позивача, ним було передано уповноваженій особі відповідача акти приймання-передачі природного газу № 24 від 31.01.2021 на суму 34 037,06 грн та № 1221 від 28.02.2021 на суму 29 505,73 грн, проте відповідач, отримавши вказані акти, їх не підписав, мотивованої відмови від підписання актів приймання-передачі природного газу позивачу не надав, відтак, на думку позивача, відповідно до п. 5.16 Договору, вказані акти є погодженими відповідачем.

Втім, як зазначає позивач, відповідач, в порушення умов Договору, оплатив поставлений позивачем природний газ частково, а саме відповідач розрахувався з позивачем за природний газ, спожитий у січні 2021 року, та частково розрахувався за спожитий у лютому 2021 року природний газ у сумі 22 703,25 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 6 802,48 грн.

З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався за поставлений природний газ, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 6 802,48 грн заборгованості, 457,35 грн пені та 170,09 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі станом на дату виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання товарів чи послуг і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

На позивача покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме щодо поставки природного газу відповідачу на виконання умов Договору.

Як було вказано вище, у пунктах 5.15, 5.16 Договору сторони погодили порядок складення та погодження актів приймання-передачі природного газу, якими, відповідно до пунктів 5.3, 5.4, 5.10 Договору, визначається ціна природного газу за відповідний розрахунковий період та які є підставою для розрахунків між сторонами.

Отже, документами, які підтверджують як виконання позивачем зобов'язання з поставки природного газу за Договором, так і виникнення у відповідача зобов'язання з його оплати, є акти приймання-передачі природного газу, які є первинними бухгалтерськими документами та засвідчують здійснення сторонами господарських операцій.

За доводами позивача, ним було передано акти приймання-передачі природного газу № 24 від 31.01.2021 на суму 34 037,06 грн та № 1221 від 28.02.2021 на суму 29 505,73 грн уповноваженій особі відповідача, проте відповідач, отримавши вказані акти, їх не підписав та не повернув позивачу.

Втім, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження викладених у позовній заяві тверджень про те, що вищевказані акти приймання-передачі природного газу у будь-який спосіб були передані відповідачу.

Як передбачено пунктом 11.2 Договору, будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим Договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими стороні, якщо їх надіслано на адреси, вказані в цьому Договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором або вручено кур'єром особисто уповноваженій особі сторони. Датою отримання таких повідомлень вважається дата їх вручення представнику сторони або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження передачі вищевказаних актів у порядку та спосіб, визначений пунктом 11.2 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем акти приймання-передачі природного газу, підписані ним в односторонньому порядку, а також скріншоти з інформаційної платформи Оператора ГТС, не можуть вважатись належними доказами на підтвердження наявності заборгованості у відповідача за Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За доводами позивача, відповідач, в порушення умов Договору, оплатив поставлений позивачем природний газ частково, а саме 01.04.2021 відповідач розрахувався з позивачем за природний газ, спожитий у січні 2021 року та частково розрахувався за спожитий у лютому 2021 року природний газ у сумі 22 703,25 грн.

В якості доказу на підтвердження здійснення оплати відповідачем природного газу за Договором позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків № 919 від 05.04.2021, який підписано позивачем та скріплено його печаткою в односторонньому порядку.

Втім, акт звірки не є первинним документом, у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", відтак суд не може прийняти вказаний акт як належний доказ на підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати вартості поставленого позивачем природного газу та наявності заборгованості у відповідача за Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, позивачем не доведено суду належними доказами факту наявності заборгованості у відповідача за Договором та її розміру, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 802,48 грн задоволенню не підлягає.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 457,35 грн пені та 170,09 грн 3 % річних також не підлягають задоволенню, як похідні від основної вимоги, наявність правових підстав для задоволення якої судом не встановлено.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України пов'язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов'язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Наведені позивачем доводи та подані ним докази на підтримання власної позиції, на думку суду, є неповними та непереконливими, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.07.2021

Суддя О.В. Нечай

Попередній документ
98558838
Наступний документ
98558840
Інформація про рішення:
№ рішення: 98558839
№ справи: 910/6531/21
Дата рішення: 26.07.2021
Дата публікації: 28.07.2021
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (26.07.2021)
Дата надходження: 22.04.2021
Предмет позову: про стягнення 7 429,92 грн.