ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.05.2021Справа № 910/10949/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в судовому засіданні матеріали
заяви стягувача Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/10949/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Араз Оіл"
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг"
про стягнення 294 174, 82 грн.
Представники учасників справи:
від позивача (заявника): Рабко Т.О. - довіреність № 09-18/7922 від 27.12.2019 року;
від відповідача: не з'явилися;
від третьої особи: не з'явилися.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 року у справі №910/10949/20 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Араз Оіл" на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" неустойку в розмірі 294 174, 82 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 412, 62 грн.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 29.12.2020 року надійшла заява стягувача - Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10949/20 про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 7986,54 грн., оскільки під час ухвалення рішення у справі судом не вирішено питання про розподіл судових витрат в частині витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 року у зв'язку з відпускою судді Підченка Ю.О. вищевказана заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, за приписами ст.244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
За приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі, в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як встановлено судом згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" матеріали справи №910/10949/20 були скеровані 12.01.2021 року до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги, поданої відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Араз Оіл" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 року у справі 910/10949/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 року відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви стягувача - Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу до повернення матеріалів справи №910/10949/20 до Господарського суду міста Києва.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Араз Оіл" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 року залишено без змін.
Північним апеляційним господарським судом 11.03.2021 року справа № 910/10949/20 була повернута до Господарського суду міста Києва.
На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 року, яка набрала законної сили 16.02.2021 року, Господарським судом міста Києва видано наказ від 31.03.2021 року.
Дослідивши подану у відповідності до приписів господарського процесуального законодавства заяву від 29.12.2020 року про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну допомогу, приймаючи до уваги, що при ухваленні рішення у справі питання про стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу судом не розглядалося і рішення з цього приводу не приймалося,ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2021 року заяву позивача Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про ухвалення додаткового рішення суду у справі № 910/10949/20 прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 26.05.2021 року.
Засобами електронного зв'язку 29.04.2021 року від позивача - Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" надійшла заява № 01.02.04-58/114 від 28.04.2021 року про проведення судового засідання в режимі відео конференції за допомогою додатку Easycon з використанням власних технічних засобів.
Окрім цього через канцелярію суду від позивача надійшла заява № 01.02.04-58/114 від 28.04.2021 року про проведення судового засідання в режимі відео конференції за допомогою додатку Easycon з використанням власних технічних засобів, зміст якої ідентичним заяві, яка надійшла 29.04.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 року заяву позивача про проведення судового засідання в режимі відео конференції за допомогою додатку Easycon задоволено, ухвалено проведення судового засідання 26.05.2021 року в режимі відеоконференції за допомогою додатку Easycon.
Будь-яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10949/20 станом на 26.05.2021 року суду не надано.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З метою повідомлення відповідача та третю особу про розгляд судом заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та про їх право подати пояснення щодо вказаної заяви, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 23.04.2021 року була направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача та третьої особи, а саме: 04119, м. Київ, вул. С.Хохлових, буд. 8 оф. 4, та 87534, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, 116А, та які співпадають з місцезнаходженням відповідача та третьої особи за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Про дату, час і місце розгляду даної справи третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №:0105479936362.
Разом з тим ухвала суду від 23.04.2021 року, яка направлялась на адресу відповідача, повернута відділенням поштового зв'язку не врученою адресату у зв'язку з відмовою від отримання.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про призначення до розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/10949/10 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою повідомлення відповідача про розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 910/10949/20 судом.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, суд здійснював розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення на підставі наявних у справі матеріалів.
У судове засідання 26.05.2021 року з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу з'явився представник позивача (заявника).
Уповноважені представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися.
Про поважні причини неявки представників відповідача та третьої особи суд не повідомлено.
Згідно ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З огляду на вищевикладене, оскільки ТОВ «Араз Оіл» та ТОВ «Метнінвест Холдинг» не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, сторонами не надано заперечень на подану заяву, будь-яких письмових пояснень, клопотань та інших доказів, що впливають на вирішення питання про ухвалення додаткового рішення по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи (заяви) за відсутності уповноважених представників відповідача та третьої особи виключно за наявними матеріалами.
В судовому засіданні 26.05.2021 року представник позивача (заявника) підтримав подану заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та просив його задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, Господарський суд міста Києва -
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.
За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об'єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В свою чергу, з аналізу вищенаведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.
Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов'язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.
Зокрема, як свідчать матеріали справи, відповідач у поданому відзиві заперечував щодо розміру заявлених позивачем вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлений розмір витрат є неспівмірним та непропорційним щодо предмета спору та складності справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.ст. 16, 126 ГПК України).
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як встановлено судом, в поданій суду позовній заяві у відповідності до приписів ст. 162 ГПК України позивачем наведено попередній розрахунок судових витрат у справі в загальній сумі 17 768,56 грн., до складу яких окрім витрат по сплаті судового збору в сумі 4412,62 грн. включено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13355,94 грн., із розрахунку 315,30 грн. за годину роботи адвоката, а саме: усна консультація клієнта, узгодження правової позиції - 315,30 грн., збір доказів (підготовка письмових документів, листи, запити) - 945,90 грн., перевірка та підготовка документів - 630,60 грн., підготовка та подання позовної заяви - 1576,50 грн., складання та поданні відповіді на відзив, письмових пояснень - 945,90 грн., участь в судових засіданнях суду першої інстанції (1 судове засідання) - 1000,00 грн., участь у судових засіданнях суду апеляційної інстанції (1 судове засідання) - 2000,00 грн., участь у судових засіданнях Верховного Суду (1 судове засідання) - 3000,00 грн., гонорар за складність справи (1% від ціни позову) - 2941,74 грн., а також зазначено по подальше подання відповідних доказів згідно ст. 129 ГПК України.
Під час розгляду справи позивачем 03.09.2020 року та 09.09.2020 року було подано заяву № 01.02.04-5/114 від 01.09.2020 року (в електронному та паперовому вигляді) про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 7355,94 грн., з наданими доказами понесених витрат.
Також позивачем 25.09.2020 року було подано клопотання № 01.02.04-5/114 від 22.09.2020 року про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, а саме платіжного доручення № 4500103724 від 18.05.2020 року про сплату 7355,94 грн. на користь Адвокатського об'єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога».
02.12.2020 року та 08.12.2020 року позивачем подано заяву № 01.02.04-5/114 від 02.12.2020 року (в електронному та паперовому вигляді) про стягнення з відповідача 7986,54 грн. витрат на правову допомогу та долучення до матеріалів платіжного доручення № 4500134924 від 30.11.2020 року на суму 630,60 грн.
За результатами розгляду заяви стягувача (позивача) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, а саме: копію укладеного між Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" 29.03.2018 року Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ; копії Додаткової угоди № 7/1 від 03.12.2018 року, № 34 від 01.10.2019 року, № 179 від 02.07.2020 року до нього; копії Актів приймання - передачі наданих послуг від 06.08.2020 року, № 2 від 12.11.2020 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4984 від 28.02.2018 року на ім'я адвоката Рабко Т.О.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000976 від 17.08.2020 року на ім'я адвоката Нестеренко А.М.; копії довіреностей № 09-18/7922 від 27.12.2019 року та № 01.02-18/8213 від 28.09.2020 року; копії платіжних доручень № 4500103724 від 18.08.2020 року на суму 7355,94 грн. та № 4500134924 від 30.11.2020 року на суму 630,60 грн.
Отже, за твердженням позивача, загальна сума нарахованих останнім до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 910/10949/20, склала 7986,54 грн. гонорару.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами п. 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).
В статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наведені види адвокатської діяльності, а також адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Судом встановлено, що між Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (адвокатське об'єднання за договором) та Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (клієнт за договором, позивач у справі) 29.03.2018 року укладено Договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об'єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до Додаткової угоди № 7/1 від 03.12.2018 року до Договору договір діє до 31.12.2019 року.
Згідно укладеної між сторонами Додаткової угоди № 34 від 01.10.2019 року до Договору загальна вартість послуг по цьому Договору не перевищує 400000,00 грн., вартість послуг за виконання покладених клієнтом на адвокатське об'єднання завдань складає 5000,00 грн. без ПДВ на місяць. Також сторонами продовжено дію Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 року до 31.12.2020 року.
Окрім цього 02.07.2020 року між адвокатським об'єднанням та позивачем укладено Додаткову угоду № 179 до Договору, якою визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об'єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з ТОВ «Араз Оіл» на користь ПАТ МК «Азовсталь» неустойки по договору від 25.11.2019 року № 1361/20/1382. Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді будь-якої ланки на території України, в тому числі у Верховному Суді.
Так, вказаною Додатковою угодою було встановлено наступний перелік та вартість послуг: усна консультація клієнта, узгодження правової позиції - 315,30 грн. за годину; збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити) - 315,30 грн. за годину; перевірка та підготовка документів - 315,30 грн. за годину; складання процесуальних документів (клопотання, заяви, скарги) - 315,30 грн. за годину; складання та подання заперечень, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, письмових пояснень - 315,30 грн. за годину; участь у судових засіданнях суду першої інстанції - 1000,00 грн.; підготовка та подання апеляційної скарги на ухвалу, рішення суду, відзиву на апеляційну скаргу, заперечення проти відкриття апеляційного провадження - 315,30 грн. за годину; участь у судових засіданнях суду апеляційної інстанції - 2000,00 грн.; підготовка та подання касаційної скарги на ухвалу, відзиву на касаційну скаргу, заперечення проти відкриття касаційного провадження - 315,30 грн. за годину; участь у судових засіданнях у Верховному Суді - 3000,00 грн., гонорар за складність справи (1% від ціни позову) - 2941,74 грн.
При цьому згідно п. 3.1 Додаткової угоди № 179 від 02.07.2020 до Договору сторони узгодили, що оплата послуг здійснюється протягом 60 календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об'єднання.
У відповідності до п. 6.2 вказаної Додаткової угоди адвокатське об'єднання надає клієнту акт надання послуг (акт прийому-передачі наданих послуг), в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатським об'єднанням понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).
На підтвердження обсягу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано відповідні Акти приймання - передачі наданих послуг.
Так, за змістом наявного в матеріалах справи Акту № 1 від 06.08.2020 року приймання-передачі наданих послуг за Додатковою угодою № 179 від 02.07.2020 року до Договору, який підписано представниками клієнта та адвокатського об'єднання без зауважень та скріплено печатками сторін Договору, адвокатським об'єднанням надано, а клієнтом прийнято юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до Додаткової угоди № 179 від 02.07.2020 року до Договору вартістю 7355,94 грн.
Як вбачається з розрахунку розміру винагороди приймання-передачі наданих послуг від 06.08.2020 року, який є невід'ємною частиною вказаного Акту № 1 від 06.08.2020 року приймання-передачі наданих послуг за Додатковою угодою № 179 від 02.07.2020 року до Договору, сторони дійшли взаємної згоди щодо переліку, обсягу та вартості послуг, виконаних по даній справі, а саме: усна консультація клієнта, узгодження правової позиції (1 год.) - 315,30 грн., збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити) (5 год.) - 1576,50 грн., перевірка та підготовка документів (3 год.) - 945,90 грн., складання позовної заяви (5 год.) - 1576,50 грн., гонорар за складність справи - 2941,74 грн.
Всього вартість надання юридичних послуг (правової допомоги) адвокатського об'єднання визначена в сумі 7355,94 грн.
Окрім цього за змістом наявного в матеріалах справи Акту № 2 від 12.11.2020 року приймання-передачі наданих послуг за Додатковою угодою № 179 від 02.07.2020 року до Договору, який підписано представниками клієнта та адвокатського об'єднання без зауважень та скріплено печатками сторін Договору, адвокатським об'єднанням надано, а клієнтом прийнято юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до Додаткової угоди № 179 від 02.07.2020 року до Договору вартістю 630,60 грн.
За змістом розрахунку розміру винагороди приймання-передачі наданих послуг від 12.11.2020 року, який є невід'ємною частиною вказаного Акту № 2 від 12.11.2020 року приймання-передачі наданих послуг за Додатковою угодою № 179 від 02.07.2020 року до Договору, сторони дійшли взаємної згоди щодо переліку, обсягу та вартості послуг, виконаних по даній справі, а саме: підготовка додаткових пояснень по справі (2 год.) - 630,60 грн.
Всього вартість надання юридичних послуг (правової допомоги) адвокатського об'єднання визначена в сумі 630,60 грн.
При цьому позивачем на підтвердження здійснення оплати витрат на правничу допомогу в сумі 7986,54 грн. згідно виставлених адвокатським об'єднанням рахунків № 579 від 06.08.2020 року та № 793 від 12.11.2020 року надані відповідні платіжні доручення № 4500103724 від 18.08.2020 року на суму 7355,94 грн. та № 4500134924 від 30.11.2020 року на суму 630,60 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що представництво інтересів ПАТ «МК «Азовсталь» під час розгляду справи № 910/10949/20 здійснювалось адвокатом Рабко Т.О. та адвокатом Нестеренко А.М.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Окрім цього чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
В свою чергу, оскільки, як свідчать матеріали справи, відповідач заперечуючи проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилається на їх істотну захищеність та не співмірність зі складністю справи, за відсутності аргументів щодо зазначених тверджень вказані доводи відповідача судом до уваги не приймаються.
Таким чином, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази, за відсутності обґрунтованих клопотань відповідача про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціни позову, рівня складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представниками позивача документів, а також їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог позивача за результатами вирішення спору, суд приходить до висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7986,54 грн. підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 119, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Араз Оіл» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8, оф. 4; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40828361) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 00191158) 7986,54 грн. (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят шість грн. 54 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 26 липня 2021 року.
Суддя А.М. Селівон