ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.05.2021Справа № 910/20816/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Хмари Максима Станіславовича
до Приватного акціонерного товариства "ТРОЯНІВСЬКЕ"
про стягнення 140 015,35 грн (з урахуванням заяви про зменшення від 23.03.2021),
Представники учасників процесу згідно протоколу від 17.05.2021,
У грудні 2020 року Фізична особа-підприємця Хмара Максим Станіславович (далі - позивач, Підприємець) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "ТРОЯНІВСЬКЕ" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 174 809,13 грн, з яких 148 709,50 грн боргу, 13 308,04 грн пені, 4 839,15 грн три проценти річних та 7 952,44 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди транспортного засобу з екіпажем № 01/11/19 від 01.11.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20816/20 для здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), сторонам встановлено строки на вчинення процесуальних дій.
05.02.2021 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву.
16.02.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а також просив зобов'язати позивача надати на огляд в судовому засіданні оригінал Акту виконаних робіт (послуг) № 1 від 15.11.2019 з метою встановлення достовірності зазначеного доказу.
01.03.2021 без виклику представників сторін суд ухвалив здійснювати розгляд справи № 910/21231/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) представників сторін та призначити судове засідання на 24.03.2021.
23.03.2021 до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог.
За наслідками судового засідання 24.03.2021 суд ухвалив прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог та відкласти розгляд справи 22.04.2021.
У судове засідання 22.04.2021 прибув представник відповідача та подав клопотання про витребування у позивача для огляду оригіналу Акту виконаних робіт (послуг) № 1 від 15.11.2019.
За наслідками судового засідання 22.04.2021 судом була постановлена ухвала, якою задоволено було клопотання відповідача про витребування доказів, зобов'язано позивача надати для огляду в судовому засіданні Акт виконаних робіт (послуг) № 1 від 15.11.2019, а також розгляд справи відкладений на 17.05.2021.
У судове засідання позивач не направив свого представника, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, вимоги ухвали щодо надання оригіналу Акту не виконав. Разом з тим, у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просив суд здійснювати розмір за відсутності позивача.
Відповідач у призначеному судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.11.2019 між ФОП Хмара М. С. та Приватним акціонерним товариством «Троянівське» було укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем №01/11/19 (далі - договір).
Згідно пункту 1.1 договору орендодавець (ФОП Хмара М.С.) зобов'язується передати орендареві (ПрАТ «Троянівське») в строкове платне користування зернозбиральний комбайн/ни з жаткою/ми для збирання кукурудзи (далі - Техніка), у кількості 2 (дві) одиниці, а також зобов'язується забезпечити своїми силами їх управління та технічну експлуатацію під керуванням екіпажу (водія), а орендар зобов'язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання.
Відповідно до пункту 4.1 договору розмір орендної плати визначається в акті виконаних робіт (послуг) (оренда техніки). Акт виконаних робіт (послуг) оформляється та підписується по закінченню оренди.
За пунктом 4.4. договору орендна плата сплачується в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (послуг) (оренда техніки).
Згідно Акту виконаних робіт №1 від 15.11.2019 Підприємцем було надано Товариству послуги оренди с/г техніки для збору сої та кукурудзи, обумовлені договором, на загальну суму без ПДВ - 148 709,50 грн.
Після надання послуг і підписання Акту виконаних робіт №1 від 15.11.2019 відповідач не сплатив Підприємцю вартість оренди у розмірі 148 709,50 грн.
Станом на день звернення із позовом до суду існує заборгованість ПрАТ «Троянівське» перед ФОП Хмара М.С. за договором №01/11/19 від 01.11.2019 у розмірі 148 709,50 грн.
Оскільки, згідно умов договору розрахунки за послуги оренди проводяться протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт, - обов'язок Підприємства щодо оплати наданих ФОП Хмара М.С. послуг виник з 23.11.2019.
Позивач також зазначає, що з банківської виписки про рух грошових коштів по рахунку Підприємця вбачається, що відповідач вчиняв часткову оплату згідно договору на рахунок позивача, а саме: 12.11.2019 на суму 4 400,00 грн, 14.11.2019 на суму 2 400,00 грн, 27.11.2019 на суму 25 000,00 грн.
14.12.2020 позивач звертався до відповідача з претензією щодо сплати суму боргу, яку останній отримав 15.12.2020 (згідно поштового реєстру), але Підприємство не виконало своїх зобов'язань, боргу не сплатив, що стало підставою для звернення із позовом до суду, в межах якого просить суд стягнути з відповідача 116 909,50 грн боргу, 13 570,82 грн пені за період з 23.11.2019 по 23.05.2020, три проценти річних у розмірі 3 812,55 грн та інфляційні втрати в розмірі 5 722,48 грн (з урахуванням заяви про зменшення від 23.03.2021).
Крім того, 22.12.20 відповідачу було направлено акт звірки взаєморозрахунків, однак з боку Підприємства він не був повернутий.
Відповідач у своєму відзиві заперечує проти позову з підстав відсутності акту приймання-передачі об'єктів оренди, що унеможливлює користування послугами оренди. Також відповідач зазначає, що Акт виконаних робіт №1 від 15.11.2019 не отримував та міг його підписати.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1 статті 283 Господарського кодексу України).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг з оренди сільсько-господарської техніки на загальну суму 148 709,50 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вказано судом вище, умовами пункту 4.4. договору орендна плата сплачується протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (послуг) (оренда техніки).
Спираючись на те, що Акт виконаних робіт датований 15.11.2019, керуючись вказаними вище нормами законодавства умовами укладеного договору, суд дійшов висновку про те, що граничним строком оплати вартості наданих послуг оренди становить 22.11.2019, а прострочення виконання зобов'язання починається з 23.11.2019.
У порушення умов укладеного договору відповідач не здійснив повну оплату отриманих послуг оренди, сплативши лише частину суми, а саме в розмірі 31 800,00 грн
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, оскільки відповідачем не була внесена повна оплата вартості оренди, не надано доказів на спростування факту наявності заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 116 909,50 грн підлягають задоволенню.
При цьому суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності доказів передачі йому об'єктів оренди з огляду на те, що факт здійснення часткової оплати згідно договору оренди ТЗ з екіпажем № 01/11/19 від 01.11.2019 свідчить про вчинення з боку відповідачем конклюдентних дій Товариства не тільки на укладення вказаного правочину, але й на отримання послуг за таким правочином.
Щодо заявлених до стягнення сум пені в розмірі 13 570,82 грн за період з 23.11.2019 по 23.05.2020, три проценти річних у розмірі 3 812,55 грн та інфляційні втрати в розмірі 5 722,48 грн суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Згідно пункту 8.6 договору в разі прострочення оплати вартості виконаних робіт, замовник сплачує суму боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожну добу прострочення.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за несвоєчасну сплату орендної плати пеню в розмірі 13 476,25 грн, три проценти річних у розмірі 3 812,55 грн та 4 498,34 грн інфляційних втрат.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Підприємця підлягають задоволенню частково, з урахуванням перерахунку суду.
Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру позовних вимог.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Фізичної особи-підприємця Хмари Максима Станіславовича до Приватного акціонерного товариства "ТРОЯНІВСЬКЕ" про стягнення 140 015,35 грн (з урахуванням заяви про зменшення від 23.03.2021) задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ТРОЯНІВСЬКЕ" (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСОГЛІБСЬКА, будинок 15-В; ідентифікаційний код 30184563) на користь Фізичної особи-підприємця Хмари Максима Станіславовича ( АДРЕСА_1 ;реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 116 909,50 грн (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'ять гривень 50 копійок) основного боргу, 13 476,25 грн (тринадцять тисяч чотириста сімдесят шість гривень 25 копійок) пені, 3 812,55 грн (три тисячі вісімсот дванадцять гривень 55 копійок) три проценти річних, 4 498,34 грн (чотири тисячі чотириста дев'яносто вісім гривень 34 копійки) інфляційних втрат та 2 082,20 грн (дві тисячі вісімдесят дві гривні 20 копійок) судового збору.
3. У іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 16.07.2021.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ