Справа № 909/536/21
26.07.2021 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Прикарпаття" (вх.№12083/21 від 22.07.2021) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу спрощеному позовному провадженні справу без виклику сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Прикарпаття",
до відповідача: Гвіздецької селищної ради,
про стягнення боргу в сумі 155 914 грн 34 к.
без виклику представників сторін
установив: товариство з обмеженою відповідальністю "Тепло Прикарпаття" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Гвіздецької селищної ради (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 155 914 грн 34 к.
08 липня 2021 року Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Прикарпаття" до Гвіздецької селищної ради про стягнення боргу в сумі 155 914 грн 34 к. У вказаному рішенні суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат по справі.
19 липня 2021 року позивач засобами поштового зв'язку направив до Господарського суду Івано-Франківської області заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №12083/21 від 22.07.21) та докази їх понесення. Відповідно до вказаної заяви просив суд відшкодувати судові витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7700 грн 00к.
Розглянувши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 124 ГПК України, разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести з зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач при зверненні до суду з позовом, зазначив орієнтовний розмір судових витрат в розмірі сплати судового збору. Щодо витрат на професійну правничу допомогу останнім орієнтовний розрахунок в позовній заяві не зазначався та жодного доказу про їх понесення до позовної заяви не долучено.
Разом з тим, як передбачено в ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За умовами ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
В спірному випадку справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК). Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.3 ст. 252 ГПК України).
Як підтверджується матеріалами справи провадження у даній справі відкрито 08.06.2021 відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2021 року.
З урахуванням наведено, у сторін по справі з 09.06.2021 року по 09.07.2021 був наявний термін для вчинення будь яких процесуальних дій
Однак, суд зазначає, що позивач не подав відповідної заяви та доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Судом також встановлено, що на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім долучено до заяви про ухвалення додаткового рішення такі документи: копію договору про надання правової допомоги №26/05/01 від 26.05.2021; копія акту від 26.05.2021 виконаних робіт; копію рахунку на оплату №1 від 26.05.2021; копія платіжного доручення від 27.05.2021 №464.
Як вбачається зі змісту рішення суду від 08.07.2021 у даній справі (№909/536/21), у рішенні суд вирішив питання розподілу судових витрат у вигляді судового збору, зокрема стягнувши з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1169 грн 36 к. та повернув 1169 грн 36 к. позивачу з Державного бюджету.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Варто зауважити, що інститут додаткового рішення (ст. 244 ГПК України) передбачений законодавцем з метою виправлення судом допущених при ухваленні рішення недоліків, пов'язаних з неповнотою, неясністю і неточністю судового рішення. Зокрема, згідно з положеннями ч. 1 ст. 244 ГПК України, підставами для ухвалення додаткового рішення є невирішення судом питання про судові витрати.
Процедура ухвалення рішення про розподіл судових витрат, докази про які сторона не змогла з поважних причин подати чи заявити клопотання про їх подання до закінчення судових дебатів, достатньо суттєво відрізняється від процедури ухвалення додаткового рішення, як це передбачено ст. 244 ГПК України. Та обставина, що в силу ч. 3 ст. 221 ГПК України суд ухвалює додаткове рішення, не змінює наведений вище висновок.
В клопотанні про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, позивачем заявлено вимогу про поновлення строку на подання доказів, у зв'язку з чим суд зазначає таке.
Як передбачено ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
За наведених обставин, оскільки, позивачем не доведено поважність причин пропуску встановленого процесуального строку для подання доказів щодо розміру судових витрат на правничу допомогу адвоката, та не подано заяви в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України суд не вбачає правових підстав для поновлення такого строку.
Оскільки станом на момент прийняття рішення від 08.07.2021 у справі 909/536/21 позивачем не було подано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, та не подано заяви відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України у суду не було підстав для вирішення питання розподілу таких витрат, тому на даний час суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви позивача щодо ухвалення додаткового рішення, в порядку ст. 244 ГПК України, про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, як таких, що не були вирішені судом при ухваленні основного рішення.
Таким чином, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку відмовити в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Прикарпаття" (вх.№12083/21 від 22.07.2021) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Прикарпаття" (вх.№12083/21 від 22.07.2021) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 235 ГПК України, та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Суддя О. М. Фанда