номер провадження справи 32/71/21
19.07.2021 Справа № 908/1412/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі Новасардовій І.В., розглянувши матеріали
за позовом Селянського (фермерського) господарства “С-ІВАННА” (32440, Хмельницька область, Дунаєвецький район, с. Балин, вул. Шевченка, 3)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Бомакс Групп” (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160)
про стягнення 270244,89 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства “С-ІВАННА” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бомакс Групп” про стягнення 270244,89 грн., які складаються з 241500 грн. основного боргу, 24075 грн. штрафу та 4669,89 грн. пені.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2021 справу № 908/1412/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1412/21. Присвоєно справі номер провадження 32/71/21. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.06.2021.
Ухвалою суду від 08.06.2021 підготовче засідання відкладено на 13.07.2021.
Також, ухвалою суду від 08.06.2021 заяву Селянського (фермерського) господарства “С-ІВАННА” про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Бомакс Групп” (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, код ЄДРПОУ 41253712) в межах ціни позову та можливих судових витрат в сумі 286733,57 грн. В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою суду від 13.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.07.2021.
Представники сторін в судове засідання 19.07.2021 не з'явились.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання, які передбачені договором поставки № 0127-1 від 12.03.2021, у зв'язку з чим за ТОВ “Бомакс Групп” утворилась заборгованість (попередньої оплати за непоставлений товар) в розмірі 241500 грн. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу пеню в сумі 4669,89 грн. та 24075 грн. штрафу за неналежне виконання договору. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Витягу (безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю “Бомакс Групп” є: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Ухвала суду від 19.05.2021 про відкриття провадження у справі № 908/1412/21, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу Господарського суду Запорізької області без вручення, з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1412/21.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У зв'язку з неявкою представників сторін фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суд визнав можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 202 ГПК України за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, суд
12.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бомакс Групп» (постачальник, відповідач) та Селянським (фермерським) господарством “С-ІВАННА” (позивач, покупець) укладено договір поставки № 0127-1 (надалі- договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, відповідач зобов'язується поставити, а позивач прийняти товар (мініральні добрива - надалі товар). Найменування, кількість, ціна, строки поставки партії товару визначаються в додатках до данного договору, які є невідємною його частиною.
Постачальник бере на себе зобов'язання після підписання договору передати покупцю товар в строки та на умовах встановлених цим договором та додатками до нього (п 2.1 Договору).
Згідно п 4.1. Договору, покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті Украни на банківський рахунок постачальника в розмірі 50% передоплати згідно наданого рахунку № 00573 від 18.03.2021, решту 50% після поставки товару на склад покупця на умовах згідно додатку № 1 від 18.03.2021 до договору.
Відповідач виставив для сплати позивачу рахунок № 00573 від 18.03.2021 на загальну суму з ПДВ 481500 грн.
Селянське (фермерське) господарство «С-ІВАННА» відповідно до виписаного ТОВ «Бомакс Групп» рахунку № 00573 сплатило 50% передоплати за вказаний товар, що підтверджується платіжним дорученням № 246 від 18.03.2021 (на суму 241500 грн.).
Відповідно до Додатку № 1 до Договору від 18.03.2021 сторони дійшли та встановили, що загальна вартість товару, який поставляється згідно даного Додатку складає 481500 грн з ПДВ. Строк поставки товару - за попередньою домовленістю за умови надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Умови оплати- 50% попередня оплата згідно наданого рахунку, решту 50% після поставки товару на склад покупця. Рахунок дійсний протягом 3 банківських днів з дати пред'явлення рахунку для оплати. У випадку не отримання постачальником грошових коштів в указаний строк. Постачальник має безумовне право припинити поставку частини неоплаченої партії товару згідно уього додатку.
Станом на момент звернення позивача до суду з позовом відповідач оплачений товар за платіжним дорученням № 246 від 18.03.2021 (на суму 241500 грн.) відповідно до рахунку № 00573 від 18.03.2021 не поставив, сплачені кошти за товар у розмірі 241500 грн. не повернув.
Відповідно до п. 11.3 договору, даний договір набирає юридичної сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2021 а в частині виконання господарських обов'язків - до повного їх виконання.
У відповідності до п. 8.2. договору, у випадку прострочення поставки за даним договором постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості оплаченого, але непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. У випадку прострочення поставки товару більш ніж на 10 календарних днів, постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 5% від вартості оплаченого та непоставленого товару. При цьому, покупець може вимагати розірвання договору та негайного повернення постачальником усіх сплачених сум за непоставлений товар.
02.04.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою, негайно здійснити поставку товару або повернути сплачені кошти.
Доказів надання відповіді на вимогу позивача, сторонами не надано.
27.04.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою, відповідно до якого повідомив останього, що у звязку із простроченням виконання зобов'язання та втратою інтересу до виконання зобов'язань згідно укладеного між сторонами договору, керуючись ст. 612 ЦК України, вимагав повернути з дня отримання листа сплачені кошти позивачем за товар в сумі 241500 грн. Кошти відповідачем не повернуті, відповіді не надано.
З урахуванням вищевикладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду, з позовом про стягнення з відповідача 241500 грн. попередньої оплати за непоставлений товар за договором № 0127-1 від 12.03.2021, 4669,89 грн. пені та 24075 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Частиною ч. 1 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу (абз.1).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Вбачається, що за умовами 4.1. договору, що покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті Украни на банківський рахунок постачальника в розмірі 50% передоплати згідно наданого рахунку № 00573 від 18.03.2021, решту 50% після поставки товару на склад покупця на умовах згідно додатку № 1 від 18.03.2021 до договору.
Також, згідно до Додатку № 1 до Договору від 18.03.2021 сторони встановили, що загальна вартість товару, який поставляється згідно даного Додатку складає 481500 грн з ПДВ. Строк поставки товару - за попередньою домовленістю за умови надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Умови оплати- 50% попередня оплата згідно наданого рахунку, решту 50% після поставки товару на склад покупця. Рахунок дійсний протягом 3 банківських днів з дати пред'явлення рахунку для оплати. У випадку не отримання постачальником грошових коштів в указаний строк. Постачальник має безумовне право припинити поставку частини неоплаченої партії товару згідно уього додатку.
Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення №246 від 18.03.2021 на суму 241500 грн. позивачем здійснено оплату виставленого ТОВ «Бомакс Групп» рахунку на оплату № 00573 від 18.03.2021.
Отже, з урахуванням наведених вище положень закону та умов договору, відповідач з огляду на оплату рахунку позивачем, мав передати товар.
Проте, відповідач свого обов'язку щодо поставки передплаченого позивачем товару за платіжним дорученням № 246 від 18.03.2021 відповідно до рахунку № 00573 від 18.03.2021 не виконав, кошти за сплачений товар у розмірі 241500 грн. не повернув.
Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідачем не спростовано, що у строк, встановлений договором, товар був поставлений покупцеві.
27.04.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою, відповідно до якого повідомив останього, що у звязку із простроченням виконання зобов'язання та втратою інтересу до виконання зобов'язань згідно укладеного між сторонами договору, керуючись ст. 612 ЦК України, вимагав повернути з дня отримання листа сплачені кошти позивачем за товар в сумі 241500 грн. Кошти відповідачем не повернуті, відповіді не надано.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що зі сторони ТОВ “Бомакс Групп” мало місце порушення зобов'язання за договором поставки № 0127-1 внаслідок якого порушені права позивача на поставку товару обумовленого договором строк.
Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України закріплено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що ТОВ “Бомакс Групп” отримало від позивача оплату товару у сумі 241500 грн., проте не виконало свого обов'язку щодо його поставки позивачу у встановлений строк, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 241500 грн. основного боргу (кошти сплачені позивачем за непоставлений товар).
Як наслідок, судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 241500 грн. основного боргу (кошти сплачені позивачем за непоставлений товар).
Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 4669,89 грн. пені та 24075 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши правомірність нарахування пеня та штрафу за період з з 13.04.2021 по 06.05.2021 в розмірі 481500 грн, враховуючи п. 8.2. Договору, суд визнав розрахунок позивача не правильним.
Пунктом п. 8.2. договору, у випадку прострочення поставки за днаним договором постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості оплаченого, але непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. У випадку прострочення поставки товару більш ніж на 10 календарних днів, постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 5% від вартості оплаченого та непоставленого товару. При цьому, покупець може вимагати розірвання договору та негайного повернення постачальником усіх сплачених сум за непоставлений товар.
Суд встановив, що позивач не правильно нарахував пеню та штраф на загальну вартість в сумі 481500, оскільки позивач за непоставлений в строк товар перерахував 241500 грн. відповідно до платіжного доручення № 246 від 18.03.2021.
За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 2064,33 грн. (за період з 13.04.2021 по 06.05.2021 в сумі 241500 грн). У стягненні пені в сумі 2605,56 грн суд відмовляє, оскільки дана сума заявлена необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф, відповідно до п. 8.2. договору, в розмірі 12075 грн. У стягненні штрафу в сумі 12000 грн. суд відмовляє, оскільки дана сума заявлена необґрунтовано.
Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог - в розмірі 3834,58 грн. Решта судового збору в сумі 219,09 грн залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов заява Селянського (фермерського) господарства “С-ІВАННА” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бомакс Групп” про стягнення 270244,89 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бомакс Групп” (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, код ЄДРПОУ 41253712) на користь Селянського (фермерського) господарства “С-ІВАННА” (32440, Хмельницька область, Дунаєвецький район, с. Балин, вул. Шевченка, 3, код ЄДРПОУ 31013596) 241500 (двісті сорок одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу (кошти сплачені позивачем за непоставлений товар), 2064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 33 коп. пені, 12075 (дванадц'ять тисяч сімдесят п'ять) грн. 00 коп. штрафу та 3834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 58 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В решті позову відмовити.
Повний текст рішення оформлено і підписано “26” липня 2021.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.А. Колодій