Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"20" липня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/534/21
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Русецька Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Реус Д.С. - ордер серія ЖТ №088023 від 12.05.2021р.;
від відповідача: Шатун С.П. - ордер серія ЖТ №078958 від 22.06.2021р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Юнігран-Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю" Гранрозробка"
про стягнення 486639,32 грн.
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранрозробка" 486639,32 грн., з яких: 475416,00 грн. основного боргу, 3522,16 грн. 3% річних, 7701,16 грн. інфляційних.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.05.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.06.2021р.
22.06.2021р. на адресу суду від ТОВ "Гранрозробка" надійшов відзив на позовну заяву з доказами проведених розрахунків в частині основного боргу (а.с.83-92).
Ухвалою суду від 22.06.2021р. розгляд справи відкладено на 20.07.2021р.
14.07.2021р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (а.с.109-114).
Суд дослідивши подану заяву прийняв її та ухвалив розглядати справу в межах зменшених позовних вимог в сумі 10559,04 грн., з яких: 2857,88 грн. 3% річних, 7701,16 грн. інфляційних. В порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України вказана ухвала відображена в протоколі судового засідання від 20.07.2021р.
В судовому засіданні 20.07.2021р. суд, за згодою сторін, перейшов до розгляду справи по суті (розписка на а.с.116).
У судовому засіданні 20.07.2021р., відповідно до ст.240 ГПК України, судом постановлено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.12.2020р. сторонами було укладено договір постачання вибухових матеріалів, на виконання якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 475416 грн. згідно видаткових накладних №27 від 10.02.2021р., №34 від 19.02.2021р.
Відповідач отриманий товар не оплатив, в зв'язку з чим позивач надіслав йому претензію від 16.04.2021р. про сплату заборгованості в розмірі 475416,00 грн., яка залишена без відповіді.
Позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача 3522,16 грн. 3% річних та 7701,16 грн. інфляційних.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти доводів позивача, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Вказує, що надіслав позивачу відповідь на претензію від 16.04.2021р. в місячний термін, як передбачено ст.222 ГК України.
Крім того, на виконання умов договору відповідач добровільно здійснив погашення суми основного боргу в розмірі 475416,00 грн., на підтвердження чого надав платіжні доручення №3943 та №3944 від 18.06.2021р.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
15.12.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранрозробка" (замовник) було укладено договір №97.20-ВМ постачання вибухових матеріалів (а.с.8-10), згідно п.1.1 якого замовник доручає та зобов'язується сплатити, а постачальник зобов'язується виконувати поставку засобів ініціювання (ЗІ), безпосередньо зі складу вибухових матеріалів, та емульсійних вибухових речовин (ЕВР) "Гранеміт" марки И-30-У, на об'єкти замовника по видобутку корисних копалин відкритим способом.
Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що вартість поставлених постачальником вибухових матеріалів визначається згідно рахунків та видаткових накладних на кожну поставку.
Розрахунок за поставлені вибухові матеріали проводиться в безготівковій формі (п.1.4.1 договору).
Пунктом 4.3 договору передбачено, що замовник після подання заявки на поставку проводить постачальнику попередню оплату у розмірі 70% запланованого обсягу поставок, кінцевий розрахунок за фактично поставлені вибухові матеріали замовник здійснює напротязі 15 календарних діб після поставки.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних №27 від 10.02.2021р. на суму 271416,00грн. та №34 від 19.02.2021р. на суму 204000,00 грн. (а.с.11, 13). Загальна сума поставленого товару становить 475416,00 грн.
Відповідач у встановлений договором термін розрахунки не провів.
У зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунків за отриманий товар, позивач надіслав йому претензію №89 від 16.04.2021р. (а.с.41, 42-43).
30.04.2021 відповідач направив позивачу відповідь на претензію, в якій запропонував графік погашення заборгованості (а.с. 87, 88).
Оскільки ТОВ "Гранрозробка" розрахунки не провело Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" звернулося до суду з позовом про стягнення на свою користь 486639,32 грн., з яких: 475416,00 грн. основного боргу, 3522,16 грн. 3% річних, 7701,16 грн. інфляційних.
18.06.2021 платіжними дорученнями № 3943 та 3944 відповідач перерахував позивачу кошти за отриманий товар на загальну суму 475416,00 грн.
Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 2857,88 грн. 3% річних, 7701,16 грн. інфляційних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно дост. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з поставки товару на підставі договору №97.20-ВМ від 15.12.2020р., які регулюються відповідними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору від 15.12.2020р. поставив відповідачу згідно видаткових накладних товар на загальну суму 475416,00грн. (видаткові накладні на а.с.11, 13).
Розрахунки за отриманий товар в сумі 475416,00 грн. відповідач провів лише 18.06.2021.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 2857,88 грн. 3% річних та 7701,16 грн. інфляційних.
Нарахування 3% річних та інфляційних здійснено позивачем окремо по кожній видатковій накладній наступним чином (розрахунок а.с.119 на звороті):
- по видатковій накладній №27 від 10.02.2021р. на суму боргу 271416,00 грн. за період з 26.02.2021р. по 14.05.2021р. нараховано 1717,72 грн. 3% річних та 4904,86грн. інфляційних;
- по видатковій накладній №34 від 19.02.2021р. на суму боргу 204000,00 грн. за період з 07.03.2021р. по 14.05.2021р. нараховано 1140,16 грн. 3% річних та 2796,75грн. інфляційних.
Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив, що нарахування сум 3% річних по видатковій накладній №27 від 10.02.2021р. позивачем проведено вірно.
Інфляційні за лютий 2021, всупереч встановленим правилам, нараховано за 3 дні, а не за весь місяць. В результаті чого до стягнення заявлено меншу суму, що є правом позивача та не порушує прав та інтересів відповідача.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних по видатковій накладній №34 від 19.02.2021р., то слід вказати, що позивачем при визначенні періоду прострочення не враховано той факт, що останній день 15 денного строку для проведення розрахунків (06.07.2021р.) припадає на вихідний день, тому розрахунки мали бути проведені у перший робочий день, тобто 09.03.2021.
Згідно ч.4 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на викладене, нарахування 3% річних по видатковій накладній №34 від 19.02.2021р. слід здійснювати з 10.03.2021р. Згідно розрахунку суду 3% річних за період з 10.03.2021 по 14.05.2021 становлять 1106,63 грн.
Інфляційні по видатковій накладній №34 від 19.02.2021р. також нараховані за 25 днів березня 2021, що призвело до звернення до стягнення меншої суми, аніж та що могла бути заявлена в разі застосування вірної формули
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 10525,96 грн., з яких: 2824,35 грн. 3% річних та 7701,61 грн. інфляційних витрат.
В стягненні 33,53 грн. 3% річних (1140,06 грн. - 1106,63 грн.) судом відмовлено у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядкуст.81 ГПК України сторонами доказів.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи факт часткового задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 2262,79 грн., який обрахований пропорційно до розміру задоволених позовних вимог від мінімальної ставки судового збору, який підлягав сплаті з позовних вимог згідно заяви про зменшення позовних вимог, покладається на відповідача.
Питання щодо розподілу судового збору, сплаченого за розгляд позовних вимог в сумі 475416,00 грн., щодо яких позивачем подано заяву про зменшення, судом не вирішується, оскільки згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду .
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Позивач у заяві про зменшення позовних вимог вказав розмір витрат, понесених у зв'язку з наданням правничої допомоги у сумі 15000,00 грн.
В судових дебатах представник позивача уточнив вимоги в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та просив суд стягнути з відповідача 6000,00 грн. таких витрат.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти стягнення з ТОВ "Гранрозробка" заявлених правничих витрат, оскільки їх розмір є завищеним.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на надання правничої допомоги позивач подав суду копії: договору про надання юридичної (правової) допомоги від 20.12.2019р., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, ордеру адвоката (оригінал на а.с.115), платіжного доручення №886 від 12.05.2021р., акту надання послуг №13 від 31.05.2021р. (а.с.44-45, 46, 47, 48, 49).
Відповідно до частин 1-4 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно акту надання послуг №13 від 13.05.2021р., підписаного ТОВ "Юнігран Сервіс" та адвокатом Реус Д.С., адвокатом були надані послуги на загальну суму 6000,00 грн., з яких:
- розробка, формування та надсилання претензії - 1000,00 грн.;
- розробка, формування позовної заяви про стягнення заборгованості - 5000,00грн.
Проаналізувавши вказаний в акті від 31.05.2021р. опис наданих адвокатом послуг, суд вважає, що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, а також вимогам ст.126 ГПК України.
Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Тобто, розподілу підлягають правничі витрати понесені сторонами саме в межах розгляду певної судової справи, в даному випадку господарської справи №906/534/21.
Згідно акту надання послуг від 31.05.2021р. до переліку послуг адвоката, включено послуги на "розробку, формування та надсилання претензії" на суму 1000,00 грн., які суд не вважає правничими послугами, що надані в рамках судової справи №906/534/21, а тому відмовляє в їх відшкодуванні з відповідача.
Як визначено ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог в сумі 10525,96грн., витрати на правничу допомогу понесені позивачем в сумі 5000,00 грн. слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, і їх розмір становить 4984,12 грн.
Даний розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований, співмірний складності справи та витраченому адвокатом часу, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та підлягає задоволенню, а тому суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо завищеного розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранрозробка" (11555, Житомирська обл., Коростенський рн., с.Поліське, вул.Молодіжна, 8, код ЄДРПОУ 39215133)
на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" (11634, Житомирська обл., Малинський рн., смт. Гранітне, вул.Шевченка, 15, код ЄДРПОУ 34082463):
- 2824,35 грн. 3% річних;
- 7701,61 грн. інфляційні витрати;
- 2262,79 грн. судового збору;
- 4984,12 грн. витрат на надання правничої допомоги.
3. Відмовити задоволенні позовних вимог в частині стягнення 33,53 грн. 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 26.07.21
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1 - до справи
2 - позивачу (рек. з повідомл: 11634, Житомирська обл., Малинський рн., смт.Гранітне, вул.Шевченка, 15)
3 - відповідачу (рек. з повідомл.: 11555, Житомирська обл., Коростенський рн., с.Поліське, вул.Моложіна, 8)