іменем України
26.07.2021 Справа № 905/912/21
Суддя - Говорун О.В.
Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Відповідач - Державне підприємство "Артемсіль".
Про стягнення 23635 грн.
Справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Артемсіль" (далі - відповідач) про стягнення 23635 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.02.2021 зі станції Сіль Донецької залізниці відповідач, згідно накладної №53087763, у вагоні №60396512, відправив вантаж - сіль технічна (сіль кам'яна), на станцію Кам'янське Придніпровської залізниці. На станції призначення було виявлено, що відправником було невірно зазначена адреса одержувача у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 23635 грн, який він просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.05.2021 розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Учасники розгляду справи були повідомлені належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
18.06.2021 до суду надійшов відзив на позов в якому представник відповідача зазначив, що під час відправлення вагону №60396512 на станцію Кам'янське Придніпровської залізниці та заповнення накладної №53087763 відповідачем була здійснена механічна помилка в адресі вантажоодержувача. На підставі заявки на відвантаження солі №426 від 12.02.2021 із зазначенням даних, 16.02.2021 відповідач вніс в залізничну накладну №53087763 відповідні відомості щодо вантажоодержувача. 19.02.2021 відповідачем було здійснено коригування даних в провізному документі на підставі листа наданого від дилера. Жодних негативних наслідків, у зв'язку з невірно вказаною адресою вантажоодержувача, залізниця не понесла, а відтак відповідач не погоджується з вимогами викладеними у позовній заяві та просить зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати до 4727 грн.
30.06.2021 судом отримана відповідь на відзив, за змістом якої позивач зазначає про відсутність у суду правової підстави для зменшення розміру штрафу, а відтак просить задовольнити позов в повному обсязі.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
16.02.2021 Державне підприємство "Артемсіль" (відправник), зі станції Сіль Донецької залізниці на станцію Кам'янське Придніпровської залізниці, відвантажило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта-ЮСБ" (одержувач) за залізничною накладною №53087763, у вагоні №60396512, вантаж сіль технічна (сіль кам'яна).
При оформленні залізничної накладної №53087763 відповідачем вказано адресу одержувача: АДРЕСА_1 (а.с.4).
На станції призначення було виявлено, що одержувач з такою адресою на стації не значиться.
Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача засвідчено актом загальної форми №204 від 19.02.2021, який був складений на станції Кам'янське Придніпровської залізниці, в якому зазначено, що у перевізному документі невірно зазначена адреса одержувача (а.с.5).
На станцію відправлення надіслано телеграфне повідомлення №03 від 19.02.2021 (а.с.6).
19.02.2021 на станцію Кам'янське Придніпровської залізниці, надійшло телеграфне повідомлення №8, де зазначено, що вірною адресою одержувача необхідно вважати: 01042, м. Київ, вул.І.Брановицького, 3 оф.12 (а.с.7).
19.02.2021 на станції призначення Кам'янське Придніпровської залізниці у накладній №53087763 зроблено виправлення адреси одержувача з АДРЕСА_1 на вірну - 01042, м.Київ, вул.І.Брановицького, 3 оф.12 (п.4 накладної).
Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч.2 ст.908 ЦК України та ч.5 ст.307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту залізниць України (далі - Статут), вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до ст.122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Частиною 1 статті 118 Статуту встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Позивачем, за неправильно зазначену у залізничній накладній №53087763 адресу одержувача вантажу, нарахований штраф відповідачу в розмірі 23635 грн. Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає вимогам ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що порушення є незначним та не завдало збитків позивачу, у зв'язку з чим просить зменшити розмір штрафу до одної провізної плати.
Згідно з ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.
Встановлення розміру штрафу за невірно зазначену адресу вантажоодержувача Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством.
Статутом не врегульоване питання зменшення розміру штрафу на відміну від законів - Цивільного та Господарського кодексів, які мають вищу юридичну силу порівняно із Статутом залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України.
Позивач не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення.
Відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без врахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків, в тому числі і можливих, та співмірності між вчиненим порушенням та такими наслідками, може призвести до ситуації коли за різні по характеру та наслідкам порушення судом може бути стягнений один і той саме розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин та не могло створювати небезпеку на залізничному транспорті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 1 провізної плати.
Такий розмір штрафу, на думку суду, є справедливим та співмірним вчиненому порушенню відповідачем, оскільки становить 100% від суми нарахованої позивачем за перевезення залізницею вантажу.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
В И Р I Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Артемсіль" (84545, Донецька обл., м.Соледар (пн), вул.Чкалова, б.1-А, ідентифікаційний код юридичної особи - 00379790) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, б.108, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи - 40081237) штраф у розмірі 4727 грн (чотири тисячі сімсот двадцять сім) грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Говорун