Рішення від 26.07.2021 по справі 904/2104/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2021м. ДніпроСправа № 904/2104/19 (904/5090/21)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-б, код ЄДРПОУ 05393043)

до Публічного акціонерного товариства "СТАХАНОВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (94000, Луганська область, м. Кадіївка, код ЄДРПОУ 00186513)

про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 20 304,70 грн. за договором №01/23/12-0053-02 від 26.12.2011.

Без участі (повідомлення) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "СТАХАНОВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 20 304,70 грн. за договором №01/23/12-0053-02 від 26.12.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №01/23/12-0053-02 від 26.12.2011, в частині повернення попередньої оплати за непоставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 26.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом надіслання ухвали суду на адресу відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (94000, Луганська область, м. Кадіївка).

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2011р. між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», яке в подальшому було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (Позивач, Покупець) та Публічним акціонерним товариством «Стахановський завод феросплавів» (Відповідач, Постачальник) було укладено Договір № 01/23/12-0053-02, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити згідно п.3.3. цього Договору феросплави, що далі іменуються товар, протягом строку з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, на умовах, в кількості та в строки, зазначені в Специфікаціях до даного Договору, що є його невід'ємною частиною (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1. Договору поставка товару по дійсному Договору здійснюється на умовах ФСА (РСА), залізнична станція Вантажовідправника. Попередню оплату залізничного тарифу до станції призначення здійснює номінована Покупцем та погоджена з Постачальником фірма-експедитор, що здійснює надалі доставку товару Покупця, шляхом перерахування грошових коштів на рахунки Укрзалізниці.

Вантажоотримувач: ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського, 51925 Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-б, України, Код-3128.

Станція призначення: ст. Правда Придніпровської залізниці, код станції -451701.

Вантажовідправник та виробник: ПАТ «Стахановський завод феросплавів», 94000, м. Стаханов, Луганська обл., ст. Стаханов, Донецької залізниці, код станції -495409, код вантажовідправника - 7173.

Можлива поставка товару на умовах ФСА (РСА) склад Вантажовідправника, автотранспортом Покупця.

Партією поставки товару на умовах ФСА (РСА) по дійсному Договору є кількість товару, відвантаженого для перевезення по одній залізничній накладній та/або накладній на відпуск товару (п.2.1).

Згідно п. 2.3. Договору датою поставки при поставці товару залізничним транспортом вважається дата штемпеля на залізничній станції Вантажовідправника.

Згідно п. 2.5. Договору дострокова та/або часткова поставка товару за дійсним Договором допускається зі згоди Покупця.

Згідно п. 3.1. Договору ціна на поставлений товар визначається в національній валюті України, як це передбачено в Специфікаціях дійсного Договору, без врахування податку на додану вартість.

Покупець здійснить банківським переказом попередню оплату товару в національній валюті України в розмірі 100 відсотків вартості відповідної партії товару, зазначеної у Специфікації. Вартість відвантаженого товару визначається в національній валюті України з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством України. Оплата товару здійснюється в національній валюті України. Поставка товару здійснюється по мірі надходження попередньої оплати на рахунок Постачальника. Поставка товару здійснюється на суму попередньої оплати, зарахованої на рахунок Постачальника, протягом 3-х робочих днів з моменту її надходження (п.3.2. договору).

Згідно п.3.5. Договору датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Реквізити банківського рахунку Постачальника для зарахування оплати за товар визначено у п.3.4. Договору.

Розрахунок ціни на феросплави здійснюється наступним чином: базова ціна на феросиліцій ФС65, фракції 0-300 мм, в січні 2012 року еквівалентна 1 400 дол. США, без врахування ПДВ, залізничного тарифу та охорони, на умовах поставки згідно п.2.1. дійсного Договору поставки. Формування ціни на Товар за 1 базову тону відповідного сплаву на наступний за відвантаженим місяць буде здійснюватися наступним образом: Ціна поточного місяця на відповідний Товар помножується на коефіцієнт зміни ціни по даному Товару, який формується шляхом порівняння середньоарифметичних цін на ринках Європи в дол. США, США, Китаю, Японії згідно даних СКІД за попередні два місяці, тобто для формування коефіцієнту коригування ціни на лютий 2012 року порівнюються: середньоарифметична ціна січня ділиться на середньоарифметичну ціну грудня 2011. Даний коефіцієнт помножується на базову ціну січня 2012 року та формує ціну лютого 2012 року, наново сформована ціна становиться базовою для розрахунку ціни березня 2012 року для наступних місяців процес повторюється (п.3.7. договору).

Пунктом 3.8. Договору передбачено, що Постачальник посередництвом факсимільного зв'язку та/або електронного зв'язку передає Покупцю протягом 3-х робочих днів з дати поставки рахунок на відвантажений товар, з наступним наданням оригіналів протягом 7-ми календарних днів з дати поставки товару та при наявності підписаної обома Сторонами Специфікації, наступні документи: рахунок Продавця; копію залізничної накладної та/або накладної на відпуск товару; сертифікату якості; податкову накладну.

Згідно п.4.4. Договору товар вважається поставленим Постачальником у відповідності до базису поставки, зазначеному в п.2.1. дійсного Договору - по якості товару - згідно сертифікату якості, виданого виробником, - по кількості - згідно кількості, зазначеної в сертифікаті якості, ж.д. накладної та/або накладній на відпуск товару.

Згідно п. 8.6. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 28.02.2012 року до Договору) дійсний Договір вступає в силу з 01.01.2012 року та діє по 05.03.2013 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов'язань по Договору.

Позивач у позовній заяві зазначає, що протягом строку дії вказаного Договору в період січень 2012-березень 2013 року на підставі укладених сторонами Специфікацій №1-15 до Договору Позивачем було здійснено 100% попередньої оплати за поставку феросплавів, а саме феросиліцію ФС-65 на загальну суму 51 008 848, 17 гри., при цьому Постачальник в період дії Договору здійснив поставку феросиліцію на загальну суму 50 988 543,47 грн., що вбачається із оборотно-сальдової відомості по Договору.

За твердженням Позивача, Відповідачем за Договором було поставлено продукції на 20 304,70 грн. менше, ніж Позивач сплатив попередньої оплати за поставку товару, внаслідок чого виникла дебіторська заборгованість постачальника за попередньою оплатою на суму 20 304,70 грн., яка до теперішнього часу Постачальником не погашена.

Так, за умовами укладеної між сторонами Специфікації № 15 Додаток № 15 від 29.01.2013 до Договору № 01/23/12-0053-02 від 26.12.2011) з урахуванням внесених змін специфікації № 15 згідно Додаткової угоди № 3 від 28.02.2013 до Договору, сторони узгодили наступні умов здійснення Постачальником поставок товару: 1. найменування: феросиліцій ФС 65 ДСТУ 4127: 2002; 2.якість: Мп 0.50% тах, 8і 63.00-68.00%, С 0.20% тах, Р 0.05% тах, АІ 2.50% тах, Сг 0.50% тах. Хімічний склад товару може уточнюватись в межах марки основи сплаву письмовими вимогами Покупця, спрямованими Постачальнику по факсу до початку виробництва товару. Фракція 0-300 мм (менше 10 мм/більше 300мм -10% тах кожного). 3. упаковка: навалом. 4. кількість: 630 базових тон сплавів ( +/-5%). 5.ціна реалізації розраховується за формулою: Х=а*b/7,9930, де: Х-ціна продукції у національній валюті України за одну базову тонну без урахування ПДВ, ж.д. тарифа та охорони; а - курс долара СІПА, встановлений НБУ на дату зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника; b - базова ціна продукції у національній валюті України відповідно до пункту 6 цієї Специфікації. 6. базова ціна: 11 073,98 гривень за одну базову тону без врахування ПДВ, ж.д. тарифу та охорони. 7. ринок збуту: усі товари, зазначені у цій Специфікації, підлягають поставці на ринок України. 8. терміни поставки: січень-лютий 2013 року. 9. загальна сума за специфікацією орієнтовно становить: 6 976 607,40 грн. без урахування ПДВ. Крім того ПДВ 1 395 321, 48 грн. Разом з ПДВ 8 371 928, 88 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов Специфікації № 15 від 29.01.2013 року Позивачем в лютому 2013 року згідно виставлених Постачальником рахунків було здійснено попередню оплату за поставку феросиліцію ФС-65 в загальному розмірі 1945 316,79 грн., а саме: 21.02.2013 року Позивачем сплачено 125 316,79 грн. попередньої оплати згідно виставленого Постачальником рахунку № 35/18-1208 від 19.02.2013 р.; 27.02.2013 року Позивачем сплачено 950 000,00 грн. попередньої оплати згідно виставленого Постачальником рахунку № 35/18-1245 від 22.02.2013 р.; 28.02.2013 року Позивачем сплачено 870 000,00 грн. попередньої оплати згідно виставленого Постачальником рахунку № 35/18-1325 від 28.02.2013 р.

У позовній заяві Позивач вказує, що в рахунок сплаченої Позивачем попередньої оплати Відповідачем в березні 2013 року було здійснено постачання на користь Позивача наступних партій товару - феросиліцію: 01.03.2013 року поставлено 73,84 т. феросиліцію вартістю 994 797,77 грн., 04.03.2013 року поставлено 69,47 т. феросиліцію вартістю 930214,32 грн. Всього Відповідачем в березні 2013 року на користь Позивача здійснено поставку феросиліцію в кількості 143, 31т. загальною вартістю 1 925 012, 09 грн. під закриття здійсненої Позивачем у лютому 2012 року попередньої оплати на суму 1 945 316,79 грн.

Таким чином Відповідач 04.03.2013 року здійснив останню за Договором поставку феросиліцію ФС-65 на користь Позивача в кількості 69,47 т. з ПДВ за тону на суму 930 214,32 в т.ч ПДВ 155 035,72 грн., з яких: товар на суму 80 519, 02 грн. (6,01 т) було поставлено в рахунок закриття залишку за раніше здійсненим платежем попередньої оплати згідно рахунку № 35/18-1245 від 22.02.2013 року на загальну суму 950 000,00 грн. і тим самим повністю закрито поставкою товару раніше здійснену попередню оплату на цю суму згідно платіжного доручення № 3950 від 27.02.2013 р.; товар на суму 849 695,30 грн. (63,46т) було поставлено в рахунок часткового закриття попередньої оплати згідно рахунку № 35/18-1325 від 28.02.2013 року на загальну суму 870 000,00 грн..

З урахуванням наведеного, Позивач зазначає, що Відповідач, в порушення п.2,5., 3.2. Договору, під час останньої поставки товару за Договором, що відбулась 04.03.2013, не поставив Позивачу товару в кількості 1,51 т. загальною вартістю 20 304,70 грн.

Звертаючись до суду Позивач зазначає, що станом на дату подання цього позову первинні документі, що підтверджують здійснення операцій по Договору за 2012-2013 роки, а саме перерахування Позивачем попередньої оплати за Договором, здійснення Позивачем постачання, прийняття та оприбуткування товару, відсутні у Позивача у зв'язку із знищенням цих первинних документів, що підтверджується Актом «Про виділення до знищення документів» від 05.01.2016 за № 25 (строки 178, 182,183, 185 переліку документів на стор.8-9, строка 395 переліку на стор. 17 акту) та Актом «Про виділення до знищення документів» від 06.02.2017 за № 26 (строки 43,44,46,154,157-165,280 переліку документів на стор. 3,8,14 акту).

В бухгалтерському обліку ПАТ «Дніпровський меткомбінат» згідно довідки від 09.04.2021 р. № 031-449 за підписом головного бухгалтера Позивача обліковується дебіторська заборгованість Публічного акціонерного товариства «Стаханівський завод феросплавів» (ЄДРПОУ 00186513) в розмірі 20 304,70 грн. перерахованої попередньої оплати на поставку феросиліція за договором поставки № 12-0053-02 від 26.12.2011 року, яка є залишком, який утворився згідно перерахованих коштів за передплатним рахунком № 35/18-1325 від 28.02.2013 на суму 20 304,70 грн.

З урахуванням наведених обставин Позивач звернувся до господарського суду із цим позовом та просить суд стягнути з Відповідача суму попередньої оплати у розмірі 20304,70грн. за договором поставки № 12-0053-02 від 26.12.2011.

Наведені обставини стали причиною виникнення цього спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Предметом спору у даній справі є повернення попередньої оплати за непоставлений товар, а відтак кожна сторона повинна довести виконання нею зобов'язань виключно на підставі відповідних доказів, первинних бухгалтерських документів, які складаються при передачі продукції та її оплаті за господарським договором.

На підтвердження заявленої до стягнення з Відповідача заборгованості за договором Позивачем надано до суду наступні документи:

- Договір № 01/23/12-0053-02 від 26.12.2011

- Специфікації 1-15,

- додаткову угоду № 2 від 28.02.2013, додаткову угоду № 3 від 28.02.2013;

- довідку ПАТ «ДМК» від 09.04.2021 р. № 031-449 за підписом головного бухгалтера про наявність дебіторської заборгованості ПАТ «Стахановський завод феросплавів» за Договором поставки № 12-0053-02 від 26.12.2011;

- оборотно-сальдову відомість по взаємовідносинам з ПАТ «Стахановський завод феросплавів» по договору № 12-0053-02 від 26.12.2011;

- Витяг з оборотно-сальдової відомості «РОЗГОРНУТЕ САЛЬДО по операціям з поставки феросиліцію в березні 2013 року за Специфікацією № 15 по Договору № 12-0053-02 від 26.12.2011 по постачальнику ПАТ "Стахановський завод феросплавів" за даними бухгалтерського обліку ПАТ "Дніпровський меткомбінат" станом на 01.04.2021 р.» ;

- Акти «Про виділення до знищення документів від 05.01.2016 № 25 та від 06.02.2017 № 26 (вибірково);

- Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013, що подавався до декларації ПАТ «ДМК» з податку на додану вартість за звітний період - лютий 2013 р., до якого включено виставлені Постачальником податкові накладні № 98 від 27.02.2013 на суму 950 000,00 грн. суми здійсненої Позивачем попередньої оплати та № 108 від 28.02.2013 на суму 870 000,00 грн. суми здійсненої Позивачем попередньої оплати на користь Відповідача.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, матеріали справи не містять належних доказів, оплати та поставки товару.

Із врахуванням викладених вище положень Закону, господарський суд дійшов висновку, що надані Позивачем докази на підтвердження наявної у Відповідача заборгованості у розмірі 20304,70 грн. за договором поставки № 12-0053-02 від 26.12.2011, на які посилається Позивач, не можуть бути вірогідним доказом виникнення заборгованості, оскільки вони не містять обов'язкових реквізитів, визначених Законом для первинних документів.

Крім того, судом не приймаються до уваги і надані Позивачем довідку ПАТ «ДМК» від 09.04.2021 р. № 031-449 за підписом головного бухгалтера про наявність дебіторської заборгованості ПАТ «Стахановський завод феросплавів» за Договором поставки № 12-0053-02 від 26.12.2011; оборотно-сальдову відомість по взаємовідносинам з ПАТ «Стахановський завод феросплавів» по договору № 12-0053-02 від 26.12.2011; Витяг з оборотно-сальдової відомості «РОЗГОРНУТЕ САЛЬДО по операціям з поставки феросиліцію в березні 2013 року за Специфікацією № 15 по Договору № 12-0053-02 від 26.12.2011 по постачальнику ПАТ "Стахановський завод феросплавів" за даними бухгалтерського обліку ПАТ "Дніпровський меткомбінат" станом на 01.04.2021 р.», адже вказані документи лише відображають господарські операції, які мають встановлюватися на підставі первинної документації, яку позивач до суду не надав.

З огляду на викладені обставини, у суду відсутня можливість надати оцінку факту наявності у Відповідача зобов'язання з повернення Позивачеві суми попередньої оплати у розмірі 20 304,70 грн. за договором поставки № 12-0053-02 від 26.12.2011.

Стосовно посилань позивача на Акти «Про виділення до знищення документів від 05.01.2016 № 25 та від 06.02.2017 № 26, суд зазначає, що вказані акти містить відомості про знищення первинних документів, зокрема, за 2012-2013 роки, водночас за змістом наданих позивачем Актів неможливо встановити та ідентифікувати які саме первинні документи були знищені, оскільки відсутні переліки документів.

Щодо наданого Позивачем Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до частин 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 Податкового кодексу України).

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому як зазначалось вище, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

З викладеного слідує, що в податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Верховний Суд неодноразово наголошував (постанови від 04 листопада 2019 року у справі №905/49/15, від 29 січня 2020 року у справі №916/922/19), що як доказ, податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Таким чином, сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції та взагалі правовідносин між сторонами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 28.08.2020 у справі №922/2081/19.

Інших доказів, в підтвердження позовних вимог, позивачем надано не було.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" до Публічного акціонерного товариства "СТАХАНОВСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 20 304,70 грн. за договором №01/23/12-0053-02 від 26.12.2011.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.07.2021р.

Суддя І.В. Владимиренко