вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"26" липня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/428/21
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", вул. О. Теліги, 6-В, корп. 4, м. Київ, 04112, код - 20033533
до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021, код - 33126849
про стягнення 100 000,00 грн
26.04.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № СУ/026098/6 Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 100 000,00 грн страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою суду від 30.04.2021 року позовну заяву № СУ/026098/6 Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" залишено без руху.
21.05.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (вих. № СУ/026098/6) (вх. канц. № 01-34/4615/21 від 21.05.2021 року) щодо усунення недоліків до позовної заяви.
Ухвалою суду від 26.05.2021 року відкрито провадження справі № 902/428/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
Сторонам встановлено строки на вчинення процесуальних дій до 27.06.2021 року.
Ухвалу суду від 26.05.2021 року сторонам надіслано засобами поштового зв'язку за наступними адресами (ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" за адресою: вул. О. Теліги, 6-В, корп. 4, м. Київ, 04112 та КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" за адресою: вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021.
Також сторонам, ухвалу суду направлено засобами електронного зв'язку за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідачем отримано ухвалу суду 26.05.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2102102873186, яке наявне в матеріалах справи.
Станом на час розгляду справи відповідач не скористався правом надати відзив або докази на спростування позовних вимог, позивач не збільшував позовні вимоги.
Сторони також не клопотали про продовження процесуальних строків внаслідок застосованих Кабінетом Міністрів України карантинних заходів.
Отже, сторін завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, повідомлено про розгляд справи.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (Рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи отримання сторонами ухвали суду про відкриття провадження у справі, в якій встановлено час на вчинення процесуальних дій, з огляду на наявність доказів завчасного її отримання, суд вирішив розглянути справу за наявними доказами.
При цьому суд зазначає, що у визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 04.09.2018 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/6310315.
У Договорі (полісі) вказано, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за Договором (полісом).
Відповідно до Договору (полісу) забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки "КАМЗ 5511", тип С2, д.н.з НОМЕР_1 , рік випуску 1989, VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_2 . Строком дії до 04.09.2019 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одну особу 100 000,00 грн.
Договір укладено відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
15.12.2018 року в м. Вінниця по вул. Порика, 2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки "КАМЗ 5511" д.н.з НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки "Skoda Оctavia" д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до ДТП та механічних пошкоджень автомобілів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
Внаслідок ДТП було завдано майнової шкоди власнику транспортного засобу "Skoda Оctavia" д.н.з. НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою Управлінням патрульної поліції у Вінницькій області № 41/21-439вих від 16.02.2019 року.
Згідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2019 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. ст. 122-4, 124, 130 ч. 1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення на нього у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то становить 10 200,00 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1рік.
Зазначене рішення оскаржувалось в апеляційному порядку.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 28.02.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2019 року залишено без змін.
За змістом звіту № 04-19-МО58 від 30.09.2019 року про незалежну оцінку вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу "Skoda Оctavia" д.н.з. НОМЕР_3 , власник якого ОСОБА_2 , оціночна вартість (розмір) матеріального збитку складає 133 232,04 грн з ПДВ.
Згідно акту наданих послуг № 27 від 01.10.2019 року загальна вартість робіт становить 110 550,00 грн.
06.10.2019 року на підставі заяви потерпілого від 15.12.2018 року та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/6310315 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" складено страховий акт № 00282770. Відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 100 000,00 грн.
07.10.2019 року згідно платіжного доручення № 112260 страхове відшкодування в розмірі 100 000,00 грн перераховано станції технічного обслуговування ТОВ "Вінавтоцентр".
За твердженнями позивача до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від відповідальної особи (КП BMP "Вінницяміськтеплоенерго") компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля "Skoda Оctavia" д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15.12.2018 року.
З огляду на що, позивач, в порядку регресу, звернувся з відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідності до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За положеннями ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як встановлено судом, 15.12.2018 року о 15:03 год. в м. Вінниця по вул. Порика, 2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки "КАМЗ 5511" д.н.з НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки "Skoda Оctavia" д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до ДТП та механічних пошкоджень автомобілів.
Автомобіль марки "КАМЗ 5511" д.н.з НОМЕР_1 застрахований за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий поліс АМ/6310315).
Внаслідок ДТП було завдано майнової шкоди власнику транспортного засобу "Skoda Оctavia" д.н.з. НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою Управлінням патрульної поліції у Вінницькій області № 41/21-439вих від 16.02.2019 року.
Водій транспортного засобу "КАМЗ 5511" д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2019 року, яка набрала законної сили був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. ст. 122-4, 124, 130 ч. 1 КУпАП.
На підставі страхового полісу №АМ/6310315, заяви власника транспортного засобу "Skoda Оctavia" д.н.з. НОМЕР_3 про виплату матеріального збитку від 15.12.2018 року, ремонтної калькуляції № 01-19-М002 від 10.01.2019 року та страхового акту № 00282770 від 06.10.2019 року позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 112260 від 07.10.22019 року.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ст. 1191 ЦК України).
За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту норм глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Аналіз положень ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т. ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
Положення частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб "КАМЗ 5511" д.н.з НОМЕР_1 належить відповідачу: Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго".
Отже, з урахуванням викладених вище положень Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач є особою, що відповідальна за шкоду, заподіяну потерпілому у результаті ДТП, що сталась 15.12.2018 року, а до ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" як позивача у справі та особи, що виплатила страхове відшкодування, перейшло право зворотної вимоги (регресу).
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено відповідальність особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, не спростував та не оспорював розміру завданого збитку, приймаючи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та ліміту відповідальності, сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем на користь позивача становить 100 000,00 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростовування заявлених позовних вимог.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню судом в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021, код - 33126849) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (вул. О. Теліги, 6-В, корп. 4, м. Київ, 04112, код - 20033533) 100 000,00 грн - страхового відшкодування в порядку регресу та 2 270,00 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
Повний текст судового рішення складено 26 липня 2021 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. О. Теліги, 6-В, корп. 4, м. Київ, 04112)
3 - відповідачу (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21021