21.07.2021 м. Дніпро Справа № 908/143/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Філенко Наталії Олександрівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2021 (повний текст складено 12.02.2021, суддя Мірошниченко М.В.) у справі №908/143/21
за позовом Приватного підприємства "Нік" (69093, м. Запоріжжя, вул. Узбекистанська, буд. 15), ідентифікаційний код 32040369
до відповідача Фізичної особи-підприємця Філенко Наталії Олександрівни ( АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення суми
1. Зміст і мотиви оскаржуваного рішення у справі.
Приватне підприємство "Нік" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Філенко Наталії Олександрівни про стягнення 187620,05 грн. безпідставно набутих грошових коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що до бухгалтерії ПП "Нік" від ФОП Філенко Н.О. надійшов рахунок на оплату № 12 від 25.02.2020 на загальну суму 256230,05 грн. Відповідно до платіжного доручення № 58 від 03.03.2020 позивач перерахував на рахунок відповідача 187620,05 грн. із зазначенням у призначенні платежу: часткова оплата за матеріали та роботи згідно договору № 12/02 від 25.02.2020. При цьому, як зазначив позивач, договір № 12/02 від 25.02.2020, на який міститься посилання у рахунку відповідача, між сторонами у справі не укладався. Грошові кошти були перераховані бухгалтером позивача без узгодження з керівником позивача та без перевірки існування письмового договору з відповідачем. 21.12.2021 відповідачу був надісланий лист з вимогою повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 187620,05 грн., оскільки вказані кошти позивач сплатив з метою отримання товарів та робіт, яких відповідачем надано не було.
У зв'язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, позивач звернувся до суду з позовом. Позов обґрунтований ст.ст. 11, 177, 640-642, 1212 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.02.2021 у справі №908/143/21 позов задоволено: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Філенко Наталії Олександрівни на користь Приватного підприємства "Нік" 187 620,05 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 2 814, 30 грн. судового збору.
Рішення суду обґрунтовано ст.ст. 509, 530, 1212 ЦК України. Суд зазначив, що згідно з платіжним дорученням № 58 від 03.03.2020 позивач перерахував відповідачу на реквізити, вказані у даному рахунку суму 187620,05 грн. з призначенням платежу: «часткова сплата за матеріали роботи зг. дог. № 12/02 від 25.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 31270,01 грн.», але доказів, які б підтверджували укладення між сторонами договору № 12/02 від 25.02.2020 чи будь-якого іншого договору, а також існування у сторін наміру в майбутньому укласти як договір поставки та/чи виконання робіт, так і будь-який інший договір щодо спірних грошових коштів - матеріали справи не містять. Докази поставки позивачу вікон, дверей та здійснення монтажу вікон, про які йдеться у рахунку на оплату № 12 від 25.02.2020, в матеріалах справи відсутні, отже, грошові кошти в сумі 187620,05 грн. є безпідставно набутими відповідачем. 21.12.2020 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення грошових коштів, однак відповідач залишив вимогу без відповіді, доказів повернення суми 187620,05 грн. відповідачем матеріали справи не містять.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.
2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа
- підприємець Філенко Наталія Олександрівна звернулась до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2021 у справі №908/143/21 скасувати та відмовити у задоволенні позову, стягнути з позивача судові витрати зі сплати судового збору і витрати на професійну правничу допомогу, що були понесені під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції, у повному обсязі.
У мотивах апеляційної скарги відповідач зазначив таке:
- Предметом розгляду цієї справи є доведеність або недоведеність факту укладення між сторонами договору № 12/02 від 25.02.2020 поставки й установки метало-пластикових конструкцій та виконання обов'язків щодо поставки/монтажу, оплати вартості товару і монтажних робіт (послуг). 25.02.2020 сторони усно досягли згоди з усіх істотних питань договору, відповідач підготував проект договору № 12/02 від 25.02.2020, з додатком №1 - Специфікацією №1 сторони узгодили поставку товару на суму 229 620,06 грн.
- Адреса поставки товару/виконання монтажних робіт за умовами договору - вул. Ладозька, буд. 13Б, м. Запоріжжя. Натомість позивач ввів суд в оману, вказавши в позові адресу поставки товару - нежитлове приміщення по вул. Краснова, 8а, м. Запоріжжя. Доказів права власності на зазначене приміщення позивач також до суду не подав.
- Монтажні роботи по об'єкту за адресою: вул. Ладозька, буд. 13Б, м. Запоріжжя, завершені в листопаді 2020, на підставі чого ФОП Філенко Н.О. сформовано видаткову накладну №51 від 03.11.2020 на суму 229 620,05 грн., акт №55 від 10.11.20 надання послуг на суму 26 610,00 грн., ТТН № Р51 від 03.11.20 доставки товару. Але позивач ухилявся від підписання договору № 12/02 від 25.02.2020 та відповідних документів до нього. Факт здійснення відповідачем поставки та виконання монтажних робіт підтверджується показаннями свідків, фотографіями з об'єкта, листами заводу-виробника, податковими деклараціями ФОП Філенко Н.О., відомостями, які будуть отримані під час вчинення слідчих дій в межах кримінального провадження.
- Внаслідок неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи №908/143/21 відповідач був позбавлений права подати до суду відповідні докази, отже, рішення суду прийнято на підставі неповно з'ясованих обставин за відсутності належних доказів.
- Між сторонами раніше існували договірні правовідносини, що підтверджується договором №106/10711 від 11.11.2019 поставки та установки метало-пластикових конструкцій, предмет якого був аналогічним спірному договору № 12/02 від 25.02.2020, що виключає помилку позивача під час перерахування грошових коштів за договором № 12/02 від 25.02.2020.
- Позивач не повідомив суд про те, що окрім платежу в сумі 187 620,05 грн. за платіжним дорученням №58 від 03.03.2020, ПП "Нік" платіжним дорученням №53 від 28.02.2020 також перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 42 000,00 грн., у т.ч. ПДВ, про стягнення яких позивач не зазначає. Сума цих двох платежів складає 229 620,06 грн. із призначенням платежу - «часткова сплата за матеріали роботи зг. Дог.№12/02 від 25.02.20..».
- Щодо порушення норм процесуального права. Відповідач не отримував ані копію претензії про повернення коштів, ані копію ухвали суду, оскільки документи були направлені за неправильним поштовим індексом - 60005 замість 69057. Конверт з ухвалою суду був виданий до відправлення 18.01.2021, а повернувся на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою - 21.02.2021, тобто менше, ніж через три доби після його відправлення, що є порушенням п. 99-1 Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.09 № 270. На адресу відповідача протягом 20-21 січня 2021 року поштова кореспонденція не надходила, будь-які повідомлення поштової установи відсутні. Зазначені обставини свідчать про неналежне повідомлення судом учасника справи, і є підставою для скасування судового рішення згідно п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України.
- Висновок суду про безпідставне збагачення відповідача за рахунок позивача на суму 187 620,05 грн. є помилковим, оскільки між позивачем та відповідачем існували договірні зобов'язання, що підтверджується відповідними доказами, наданими відповідачем до апеляційного господарського суду, таким чином положення статті 1212 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, натомість позивач несумлінно використовує свої процесуальні права, ухиляється від підписання спірного договору та від оплати за поставлений товар і виконані роботи.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів скарги заперечив, посилаючись на відсутність укладеного між сторонами договору, зазначив, що відповідач збагатився грошовими коштами позивача без належної правової підстави. Просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
Відповідач надав відповідь на відзив, в якій підтримав доводи апеляційної скарги, зазначив про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, просив відмовити в стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу.
У поясненнях на апеляційну скаргу позивач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду залишити без змін, стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Філенко Наталії Олександрівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2021 у справі №908/143/21, розгляд апеляційної скарги призначено до розгляду з повідомленням про нього учасників справи в судовому засіданні на 09.06.2021; у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено; у задоволенні клопотання про виклик свідків відмовлено.
У судовому засіданні 09.06.2021 колегія суддів, порадившись на місці, вирішила відкласти розгляд апеляційної скарги у судове засідання на 21.07.2021, про що сторін повідомлено ухвалою.
21.07.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У судовому засіданні представники сторін надали пояснення у справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2021 у справі №908/143/21 слід частково скасувати з таких підстав.
5. Встановлені та неоспорені обставини та відповідні їм правовідносини.
Фізичною особою-підприємцем Філенко Наталією Олександрівною був виписаний покупцю (платнику): Приватному підприємству «Нік» рахунок на оплату № 12 від 25.02.2020 за договором (як зазначено у рахунку) 12/02 від 25.02.2020 на товари (роботи, послуги): вікно м/п, двері м/п, монтаж вікон на загальну суму 256 230,05 грн. із ПДВ.
Згідно з платіжним дорученням № 58 від 03.03.2020 позивач перерахував відповідачу на реквізити, вказані у даному рахунку, суму 187620,05 грн. з призначенням платежу: «часткова сплата за матеріали роботи зг. дог. № 12/02 від 25.02.2020 у т.ч. ПДВ 20% - 31270,01 грн.».
Позивач направив 25.12.2020 листом з описом вкладення відповідачу письмову вимогу від 21.12.2020, в якій просив повернути у триденний строк з моменту отримання вказаного листа безпідставно отримані кошти у розмірі 187650,05 грн. на вказані банківські реквізити.
Відповідь на вимогу відповідач не надав, грошові кошти в сумі 187620,05 грн. не повернув, внаслідок чого позивач, керуючись нормою ст. 1212 ЦК України, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ФОП Філенко Н.О. перерахованих коштів у сумі 187620,05 грн. як безпідставно набутих.
6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до норм ст. ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Закон не виключає можливості укладення договорів купівлі-продажу у спрощений спосіб: шляхом оплати покупцем виставленого продавцем рахунку.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що із рахунка на оплату №12 від 25.02.2020 вбачається таке: «Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов'язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.». Рахунок №12 містить посилання на договір 12/02 від 25.02.2020, сума до сплати 256 230,05 грн.
Згідно з платіжним дорученням №58 від 03.03.2020 позивач перерахував 187 620,05 грн. за реквізитами відповідача згідно вказаного рахунку з призначенням платежу: «Часткова сплата за матеріали роботи зг.дог.№12/02 від 25.02.2020 р. в т.ч. ПДВ».
Судом встановлено, що договір № №12/02 від 25.02.2020 між сторонами не укладався, докази укладення такого договору відсутні в матеріалах справи, тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що оплата здійснена позивачем на підставі договору № 12/02.
Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність доказів, які б підтверджували укладення між сторонами будь-якого іншого договору щодо спірних грошових коштів, з таких підстав.
У розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» рахунок № 12 від 25.02.2020 і платіжне доручення № 58 від 03.03.2020 є первинними документами, якими підтверджується здійснення позивачем господарської операції з купівлі у ФОП Філенко Наталії Олександрівни визначених у п.п. 1, 2 рахунку товарів.
У листі Міністерства фінансів України від 16.02.2017 № 31-11410-06-5/4339 "Щодо особливостей застосування первинних документів" роз'яснено, що Законом України від 03.11.2016 № 1724-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг" внесено зміни до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон), яким, зокрема, передбачено спрощення документообігу підприємств шляхом зменшення вимог до первинного документа та скорочення переліку його обов'язкових реквізитів.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.
Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.
Рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною 1 статті 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України).
Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин 1, 2 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Із рахунку № 12 вбачається «Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов'язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.».
Отже, сторони погодили умови, предмет та ціну договору поставки:
1) вікно м/п, кількість 30 шт., сума без ПДВ 153 379,20 грн.; 2) двері м/п кількість 2 шт. сума без ПДВ 37 970,84 грн.; 3) монтаж вікон сума без ПДВ 22 175,00 грн.
Таким чином, на думку колегії суддів, здійснивши оплату рахунка №12 від 25.02.2020 платіжним дорученням №58 від 03.03.2020, позивач здійснив фактичні дії на виконання договору поставки, отже грошові кошти були сплачені позивачем на виконання договірних зобов'язань.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За змістом листа-вимоги від 21.12.2020 позивач, повідомивши про часткову оплату рахунку № 12 від 25.02.2020, зауважив, що: «вказані грошові кошти були оплачені з метою отримання товарів, а саме: вікон, дверей металопластикових та їх монтаж. Фактично вказаних товарів нами отримано не було.». Тобто, у зв'язку з тим, що поставка товару не була здійснена відповідачем, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 187650,05 грн. за вказаними в листі банківськими реквізитами.
Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Здійснення оплати позивачем на підставі рахунку відповідача №12 - вбачається із пояснень сторін, а саме: із тексту позовної заяви, листа-вимоги позивача, відзиву на позов та доводів апеляційної скарги відповідача) і ними не заперечується, з огляду на що суд вважає такі обставини визнаними учасниками справи, а відтак вони не потребують доказування під час розгляду справи №908/143/21.
Із рахунка № 12 вбачається: «Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов'язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом за наявності довіреності та паспорту».
Із листа-вимоги від 21.12.2020 вбачається, що позивач поінформував відповідача про здійснення оплати за товар, і вимагав від ФОП Філенко Н.О. повернути грошові кошти.
Матеріали справи не містять доказів щодо наміру позивача здійснити самовивоз оплаченого товару, як не містять доказів відмови відповідача від передачі оплаченого товару позивачу відповідно до узгоджених сторонами умов реалізації поставки, тобто із наявних у справі доказів не вбачається порушення відповідачем умов договору поставки в розумінні статті 693 ЦК України, оскільки строки передачі товару сторонами не було встановлено, а отримання товару за умовами договору повинно було відбуватись шляхом самовивозу позивачем, чого останній не зробив.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність набуття грошових коштів відповідачем через відсутність в матеріалах справи доказів поставки позивачу вікон, дверей та здійснення монтажу вікон, про які йдеться у рахунку на оплату № 12 від 25.02.2020р., оскільки здійснивши оплату рахунку № 12, покупець фактично погодився з умовами договору поставки, за змістом якого ПП «НІК» повинно було повідомити постачальника ФОП Філенко Н.О. про факт здійснення оплати і отримати вказаний товар шляхом самовивозу, чого позивачем в порушення умов договору поставки зроблено не було.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (Правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).
Відповідно до ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів, тобто змішаний договір. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №456/2946/17.
На думку колегії суддів, договірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі № 908/143/21, за своїм характером є змішаними, оскільки містять елементи різних договорів, а саме - поставки та виконання монтажних робіт (підряду).
За змістом рахунку № 12 сторони погодили умови купівлі-продажу (поставки) товарів - вікон та дверей метало-пластикових (п.п. 1, 2 рахунку), а також - виконання монтажних робіт за договором підряду («монтаж вікон», п. 3 рахунку).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦК України). У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору підряду, оскільки рахунок № 12 визначає умови стосовно поставки товарів і не містить застережень про погодження сторонами умов підряду.
Також, укладення між сторонами окремого договору підряду на виконання монтажних робіт матеріалами справи не підтверджується, доказів виконання відповідачем монтажних робіт (актів виконаних робіт тощо) до суду не подано.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутністю збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2019 у справі № 759/1206/17.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність набуття відповідачем грошових коштів за виконання монтажних робіт, оскільки докази укладення договору підряду на виконання монтажних робіт в матеріалах справи відсутні, рівно як і докази виконання такого договору відповідачем.
Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Предметом позову у справі № 908/143/21 були вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 187 620,05 грн.
Обставинами справи встановлено, що причиною виникнення даного спору стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 187 620,05 грн., які, на думку позивача, були безпідставно отримані відповідачем за непоставлений товар та призвели до безпідставного збагачення відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 86 ГПК України).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів" (Van de Hurk v. the Netherlands, заява № 16034/90).
Оскільки на думку колегії суддів обставини справи № 908/143/21 свідчать про існування між позивачем та відповідачем договірних зобов'язань, враховуючи, що невиконання умов договору поставки товару обумовлено неналежним виконанням з боку позивача, а також зважаючи на відсутність доказів виконання відповідачем умов договору підряду на здійснення монтажних робіт, про що зазначалось вище в пункті 6 цієї постанови, апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, розмір яких визначено в пункті 3 рахунку №12 від 25.02.2020 - «монтаж вікон».
З огляду на те, що позивач здійснив оплату рахунку №12 частково, у колегії суддів відсутня можливість встановити, яка сума була сплачена позивачем в рахунок виконання саме монтажних робіт, тому вважаються такими, що набуті без достатньої правової підстави грошові кошти в сумі 22175,00 грн. - «монтаж вікон», без ПДВ (26 610,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%), які належить стягнути з відповідача на користь позивача.
Відтак, встановивши відсутність підстав для стягнення грошових коштів в сумі 187 620,05 грн. як безпідставно набутих за приписами статті 1212 ЦК України, апеляційний господарський суд, надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін виходячи з фактів, встановлених під час розгляду справи, дійшов висновку про необхідність застосування приписів цивільного законодавства, які регулюють зобов'язальні правовідносини сторін під час виникнення та виконання зобов'язання, що узгоджується з принципом «jura novit curia».
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини у справі, колегія суддів відхиляє будь-які доводи скаржника про існування між сторонами договірних правовідносин за договором № 12/02 від 25.02.2020 як безпідставні, оскільки матеріали справи не містять жодного належного доказу в обґрунтування таких тверджень, як і самого договору.
Документи, надані скаржником в обґрунтування доводів апеляційної скарги, є внутрішніми документами відповідача, доказів погодження з контрагентом шляхом підпису або скріплення печаткою ПП «Нік» не містять, відтак, у суду відсутня можливість встановити на підставі таких доказів наявність або відсутність фактів, що обґрунтовують заперечення відповідача, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Посилання скаржника на договір №106/10711 від 11.11.2019, а також складені на підставі такого договору документи колегія суддів відхиляє з огляду на їх неналежність відповідно до приписів ст. 76 ГПК України, оскільки такі докази не стосуються предмета доказування у справі №908/143/21.
Стосовно поданих відповідачем в обґрунтування доводів апеляційної скарги матеріалів кримінального провадження, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юрисдикція господарського суду не розповсюджується на розгляд вимог, які підлягають розгляду в порядку іншого, зокрема, кримінального судочинства.
Відтак, у апеляційного господарського суду відсутні повноваження щодо надання оцінки наданим документам у справі про кримінальне правопорушення.
Щодо порушення норм процесуального права колегія суддів зазначає таке.
14.01.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 14.01.2021) Приватного підприємства «Нік» до Фізичної особи-підприємця Філенко Наталії Олександрівни про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/143/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 10.02.2021. У судове засідання 10.02.2021 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. У судовому засіданні 10.02.2021 справу розглянуто по суті, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до вимог ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду від 18.01.2021 направлена відповідачу 18.01.2021 (а.с. 40) за адресою отримувача: АДРЕСА_2 , що відповідає даним з Єдиного державного реєстру про місцезнаходження ФОП Філенко Наталія Олександрівни (а.с. 28). Ухвала суду повернулась на адресу господарського суду 20.01.2021 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 39).
Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
Згідно опису-вкладення в цінний лист (а.с. 5, 9) позовна заява з додатками, а також лист-претензія від 21.12.2020 направлені на адресу відповідача згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, у апеляційного господарського суду відсутні підстави вважати, що місцевий господарський суд припустився порушень норм процесуального права під час розгляду справи №908/143/21.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наявність зобов'язально-договірних правовідносин між сторонами, не погодившись з висновком місцевого суду про те, що «отримані відповідачем грошові кошти у сумі 187620,05 грн. є такими, що отримані ним без достатніх правових підстав», що, на думку апеляційного господарського суду, призвело до неправильного застосування норм матеріального права до спірних правовідносин під час ухвалення рішення у справі № 908/143/21.
Мета, з якою позивач сплатив, а відповідач - отримав грошові кошти, дає підстави вважати, що відповідач зобов'язався виконати певні дії, в даному випадку - дії з поставки товару, що в силу приписів статті 509 ЦК України дає підстави для висновку, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини.
Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи та ухвалення рішення у справі на суд покладається обов'язок з'ясування правової кваліфікації відносин сторін та визначення, яка правова норма підлягає застосуванню, а також - визначення правового способу врегулювання спору, норм права, що належить застосуванню до спірних правовідносин під час вирішення спору, як це унормовано статтею 237 ГПК України.
Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту, оскільки саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Зазначений висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).
Відповідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи та надавши оцінку всім аргументам, викладеним в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду.
Право скаржника порушено внаслідок неправильного застосування господарським судом норм матеріального права під час ухвалення рішення.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2021 у справі №908/2096/20 ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим таке рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення - про часткове задоволення позовних вимог.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Філенко Наталії Олександрівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2021 у справі №908/143/21 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2021 у справі №908/143/21 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Філенко Наталії Олександрівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Нік» (69093, м. Запоріжжя, вул. Узбекистанська, буд. 15, код ЄДРПОУ 32040369) 187 620,05 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, судового збору 2814,30 грн. - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Філенко Наталії Олександрівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Нік» (69093, м. Запоріжжя, вул. Узбекистанська, буд. 15, код ЄДРПОУ 32040369) 26 610,00 грн. (двадцять шість тисяч шістсот десять грн. 00 коп.) безпідставно отриманих грошових коштів, витрати зі сплати судового збору за розгляд справи Господарським судом Запорізької області у розмірі 394,00 грн. (триста дев'яносто чотири гривні 00 коп.).
В решті задоволення позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства «Нік» (69093, м. Запоріжжя, вул. Узбекистанська, буд. 15, код ЄДРПОУ 32040369) на користь Фізичної особи - підприємця Філенко Наталії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 630,45 грн. (три тисячі шістсот тридцять гривень 45 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги, 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч) витрат на правничу допомогу.
Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 26.07.2021
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков