вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" липня 2021 р. Справа№ 910/4337/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Станіка С.Р.
Шаптали Є.Ю.
секретар судового засідання Салій І.О.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Транс Логістик»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 17.05.2021
у справі №910/4337/21 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Приватного підприємства «Транс Логістик»
до Приватного акціонерного товариства
«Українська пожежно-страхова компанія»
про стягнення 128 859,10 грн.
Приватне підприємство «Транс Логістик» (далі - ПП «Транс Логістик», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - далі ПрАТ «УПСК», відповідач) про стягнення 128 859,10 грн. страхового відшкодування. В обґрунтування своїх вимог зазначило про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 від 16.07.2019 в частині виплати страхового відшкодування за застрахований за цим Договором автомобіль, який було пошкоджено в ДПТ 02.12.2020 на автодорозі Київ-Одеса.
Заперечуючи проти позовної заяви, відповідач подав на неї відзив, в якому стверджував, що відповідач законно та обґрунтовано відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі пп. 16.1.11 п. 16.1 Договору (в редакції протоколу розбіжностей до Договору) в зв'язку із відсутністю акта огляду транспортного засобу під час укладення Договору.
В наданій суду першої інстанції відповіді на відзив позивач вказував, що відповідач здійснив всі необхідні заходи для встановлення технічного стану автомобіля «InterCargo Truck», як наслідок, визначення страхової суми автомобіля та погодження її з позивачем, що вказує на той факт, що відповідач оглянув застрахований автомобіль і погодився на страхову суму з урахуванням випуску автомобіля 2020 року, без пробігу та наслідків господарської експлуатації. На переконання позивача, позиція відповідача щодо відсутності акта огляду автомобіля в матеріалах страхової справи є способом уникнення від виконання взятих на себе зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування, адже за умовами Договору акт огляду не є документом, який страхувальник має подати для виплати страхового відшкодування; акт огляду складається страховиком після надання страхувальником для огляду відповідного транспортного засобу при укладенні договору страхування, а один його примірник зберігається у страховій справі. Твердження відповідача про ненадання позивачем автомобіля «InterCargoTruck» для огляду позивач вважає такими, які не підтверджені жодними належними доказами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/4337/21 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства «Транс Логістик» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 128 859,10 грн. Витрати зі сплати судового збору покладено на Приватне підприємство «Транс Логістик».
Не погоджуючись із згаданим рішенням, ПП «Транс Логістик» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, підписавши Договір та Додаток № 72 до нього, відповідач здійснив всі необхідні заходи для встановлення технічного стану автомобіля «InterCargo Truck», адже визначення страхової суми автомобіля та погодження її з позивачем свідчить, що відповідач оглянув застрахований автомобіль і погодився на страхову суму з урахуванням того, що автомобіль 2020 року випуску, без пробігу та наслідків господарської експлуатації. На переконання апелянта, позиція відповідача щодо відсутності акта огляду автомобіля в матеріалах страхової справи є способом уникнути виконання взятих на себе зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування. При цьому, відповідно до умов Договору акт огляду не є документом, який страхувальник має подати для виплати страхового відшкодування; акт огляду складається страховиком після надання страхувальником для огляду відповідного транспортного засобу при укладенні договору страхування, а один його примірник зберігається у страховій справі. Посилання відповідача на ненадання позивачем автомобіля «InterCargo Truck» для огляду не підтверджено жодними належними доказами.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав на неї відзив, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив про правомірність висновків суду щодо відмови страховика у виплаті страхового відшкодування в зв'язку із ненаданням страхувальником автомобіля для огляду при укладенні Догвооур та відсутністю такого акту, вказуючи, що відповідно до пп. 16.1.11 п. 16.1 Договору (в редакції протоколу розбіжностей до Договору) підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування транспортного засобу. При цьому, відповідач зазначив, що позивач був обізнаний з наявним у нього обов'язком надати ТЗ для огляду в ході укладенні Договору, а також про правові наслідки його невиконання, проте визначення в Договорі страхової суми не є доказом проведеного страховиком огляду застрахованого майна. Негативні наслідки ненадання ТЗ для огляду несе саме страхувальник, який не виконав свій обов'язок, прямо передбачений Договором, а не страхова компанія тощо.
В наданій апеляційному суду відповіді на відзив, апелянт просив врахувати правову позицію суду першої та апеляційної інстанції в аналогічних справах за участю тих же сторін.
В судове засідання апеляційної інстанції 20.07.2021 з'явились представники сторін, представник позивача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Представник відповідача в даному засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, 16.07.2019 між ПП «Транс Логістик» (позивач, страхувальник за договором) та ПрАТ «УПСК» (відповідач, страховик за договором) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним в ч. І Договору транспортним засобом (далі - ТЗ) та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням (далі - ДО).
Цей Договір згідно розділу 8 укладається на строк згідно ч. І Договору: 18.07.2019 - 17.07.2020. Період страхування - частина строку, протягом якого діє Договір. Договір набирає чинності з моменту, вказаного як початок строку його дії, але не раніше 00 год. 00 хв. дня наступного за днем надходження страхового платежу (першого платежу) в повному розмірі на поточний рахунок або в касу страховика чи його представника або через інші платіжні системи, дозволені законодавством України і які запроваджені у страховика, якщо інше не погоджено письмово сторонами.
Відповідно до п. 5 ч. 1 Договору застрахованими є транспортні засоби, зазначені в додатку до цього договору.
Додатком №72 від 15.07.2020 до Договору сторони погодили перелік транспортних засобів та умови їх страхування, відповідно до цього переліку одним із застрахованих транспортних засобів є InterCargo Truck; період дії Договору - 16.07.2020 - 15.07.2021.
Згідно Додатку 1 до Договору одним із страхових випадків вважається пошкодження ТЗ у ДТП - події, яка сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди, чи завдані матеріальні збитки.
Виключення із страхових випадків і обмеження страхування сторони передбачили в розділі 6 Договору з урахуванням протоколу розбіжностей, який є додатком № 2 до Договору. Зокрема, страховик не відшкодовує витрати на усунення пошкоджень ТЗ, які мали місце в момент укладення цього договору та зазначені в Акті огляду, а також тих пошкоджень, за якими було виплачене страхове відшкодування або відмовлено у виплаті, а також на дату настання страхового випадку такі пошкодження не були усунені й факт усунення пошкоджень не був зафіксований в Акті огляду ТЗ (п. 6.3.1 Договору).
Права та обов'язки сторін визначено розділом 11 Договору з урахуванням протоколу розбіжностей, який є додатком № 2 до Договору: права страхувальника визначені у підпунктах п. 11.1, його обов'язки - у підпунктах п. 11.2; права страховика визначені у підпунктах п. 11.3, обов'язки страховика - у підпунктах п. 11.4.
Зокрема, страхувальник зобов'язаний при укладенні цього договору надати достовірну інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну умов експлуатації, зберігання і т.ін., що може вплинути на ступінь страхового ризику щодо ТЗ, не пізніше 3 робочих днів після виникнення таких фактів (11.2.1).
Страхувальник має право отримати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 11.1.1); оскаржити в порядку, передбаченому чинним законодавством України, відмову страховика у виплаті страхового відшкодування (страхової виплати) або розмір виплаченого страхового відшкодування (страхової виплати) (п. 11.1.8).
Страховик зобов'язаний: протягом 2-х робочих днів, після отримання письмової заяви про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування (п. 11.4.2); після отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку, а в разі ДТП, ще й довідки з ДАЇ (або відповідної служби) про реєстрацію ДТП, зробити запит до компетентних органів щодо причин та обставин настання страхового випадку (п. 11.4.4.); протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого ТЗ та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи (п. 11.4.6); прийняти рішення про виплату (скласти страховий акт) страхового відшкодування або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування в термін не пізніше 5 робочих днів від дати отримання страховиком всіх необхідних документів, зазначених у розділі 13 частини ІІ цього договору, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків (п. 11.4.9); у разі відмови у виплаті страхового відшкодування - протягом 10 робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити про це страхувальника та вигодонабувача з обґрунтуванням причин відмови (п. 11.4.10); здійснити виплату страхового відшкодування (страхової виплати) протягом 14 робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (страхової виплати). Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми страхового відшкодування за кожний день прострочки (п. 11.4.11).
Страховик має право при укладенні цього договору страхування отримати від страхувальника інформацію, необхідну для оцінки ступеню страхового ризику (п. 11.3.1); перевіряти надану страхувальником інформацію і документи стосовно ТЗ, умов його експлуатації та зберігання, факт і обставини настання страхового випадку, розмір завданих збитків, та виконання страхувальником та/або довіреними особами зобов'язань за договором (п. 11.3.2); відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, зазначених у розділі 16 цього договору та Правилах страхування (п. 11.3.7).
Положеннями підпункту 16.1.11 п. 16.1 Договору (в редакції протоколу розбіжностей, який є додатком № 2 до Договору) сторони погодили, що підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування, в тому числі, є відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування ТЗ.
Як встановлено матеріалами справи, 02.12.2020 на автодорозі Київ-Одеса трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Iveco» з напівпричепом Wielton, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «InterCargo Truck» під керуванням водія Підприємства ОСОБА_2 , що спричинило ушкодження обох транспортних засобів.
Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 14.01.2021 у справі №930/2869/20 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
03.12.2020 представник позивач звернувся до відповідача із заявою №177, якою повідомив про ДТП.
17.12.2020 офіційним сервіс-партнером MAN в Україні виставлено рахунок №ODN_TEF-2053340 на суму 128 859,10 грн. на ремонт застрахованого транспортного засобу «InterCargo Truck».
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначив, що відповідач не надав жодних зауважень щодо визначеної в рахунку вартості ремонту автомобіля «InterCargo Truck», не склав страхового акта та не сплатив страхового відшкодування в сумі 128 859,10 грн.
Разом з цим, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вважав, що ним прийнято рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування на підставі пп. 16.1.11 п. 16.1 Договору в зв'язку із відсутністю акта огляду транспортного засобу «InterCargo Truck».
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутній акт огляду застрахованого транспортного засобу «InterCargo Truck», відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування. Крім цього, суд не взяв до уваги посилань позивача на те, що уклавши Договір, страхова компанія здійснила всі необхідні заходи для встановлення технічного стану автомобіля «InterCargo Truck», адже за умовами Договору саме акт огляду засвідчує факт проведення огляду та фотографування ТЗ.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства на підставі ст. 628 ЦК України.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.
За договором страхування (ст. 979 ЦК України) одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування згідно законодавства (ст. 6 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 25 згаданого Закону здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Положеннями ч. ст. 988 ЦК України визначено, зокрема, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у встановлений договором строк.
За змістом ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Водночас, положеннями ч. 2 цієї статті Закону передбачено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
За змістом ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про страхування» рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більше передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником в судовому порядку.
Положення ст. 26 Закону України «Про страхування» кореспондуються з принципом свободи договору, закріпленого нормами цивільного законодавства, зокрема в ст. 6 ЦК України, зокрема, ст. 627 ЦК України, якою передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 3 ст. 16 Закону України «Про страхування» договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про страхування»).
Як встановлено апеляційним судом, ПрАТ «УПСК» розроблені та зареєстровані в установленому законом порядку Правила добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), розміщені на офіційному сайті відповідача.
Цей договір згідно п. 1.1 частини ІІ укладено відповідно до чинного законодавства України на умов Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)», затверджених Головою правління АТ «УПСК» 31.03.2009 та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 07.05.2009 за реєстраційним № 0690302 (далі - Правила страхування).
Положеннями п. 11.2.1 частини ІІ Договору на страхувальника покладено обов'язок при укладення цього договору надати достовірну інформацію страховику про всі відомі йому обставини, які мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну умов експлуатації, зберігання тощо, що може вплинути на ступінь страхового ризику щодо ТЗ, не пізніше 3 робочих днів після виникнення таких факторів.
Відповідно до п. 8.3 Правил страхування при страхуванні ТЗ, перед укладанням, оновленням чи зміною умов Договору страхування страхувальник зобов'язаний надати страховику ТЗ та додаткове обладнання для огляду.
За змістом п. 9.2.18 Правил страхування страхувальник зобов'язаний надати транспортний засіб для огляду, проведення розслідування або експертного дослідження страховику під час укладання договору страхування, після настання страхового випадку, під час або після закінчення відновлювального ремонту, та в інших випадках на вимогу страховика протягом дії договору страхування.
Разом з цим, за умовами Договору страховику надано право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, зазначених в розділі 16 цього договору та Правилах страхування (п. 11.3.7 частини ІІ договору).
Як вище згадувалось, пунктом 16.1.11 частини ІІ Договору (в редакції протоколу розбіжностей до нього) передбачено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування ТЗ.
Вказуючи на необхідність складення акту огляду транспортного засобу на момент укладення Договору страхування, відповідач зазначив, що обов'язок надання транспортного засобу для огляду прямо передбачений Правилами страхування та мав бути реалізований при страхуванні транспортного засобу, а відсутність такого акту огляду в силу п. 16.1.11 Договору є наслідком відмови у виплаті страхового відшкодування, про що позивач був обізнаний при укладенні договору, в т.ч. з протоколом розбіжностей.
Разом з цим, встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи свідчать про визначення ПрАТ «УПСК», як страховиком, страхової суми для транспортного засобу «InterCargo Truck», д.н.з. НОМЕР_2 , в розмірі 3 094 846,95 грн. та погодження такого розміру страхової суми страхувальником, що підтверджується додатком № 72 від 15.07.2020 до Договору страхування, підписаним представниками обох сторін та засвідченим їх печатками.
Тобто, незважаючи на твердження про невиконання страхувальником обов'язку надати автомобіль «InterCargo Truck», д.н.з. НОМЕР_2 , для огляду та складення відповідного акту під час укладення Договору страхування, ПрАТ «УПСК» поза все визначило страхову суму для згаданого автомобіля.
При цьому, за встановлених судом обставин визначення сторонами у Договорі страхової суми за транспортним засобом «InterCargo Truck», д.н.з. НОМЕР_2 , тлумачення відповідачем п. 16.1.11 частини ІІ Договору щодо відсутності засвідченого підписом представника страховика та печаткою товариства акту огляду на підтвердження факту проведення огляду транспортного засобу як підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, суперечить принципам добросовісності та справедливості, оскільки фактично призводить до того, що Договір в частині страхування транспортного засобу «InterCargo Truck», д.н.з. НОМЕР_2 , заздалегідь не передбачав його виконання страховиком у разі настання страхового випадку.
Посилання у вищезгаданому пункті Договору на необхідність засвідчення акту огляду транспортного засобу підписом та печаткою представника страховика розуміється судом як покладення саме на страховика обов'язку із складення відповідного акту, відтак положеннями п. 9.2.18 Правил визначено його право вимоги до страхувальника надати транспортний засіб на огляд.
Проте відповідачем не надано суду доказів ініціювання до або після укладення Договору процедури огляду автомобіля «InterCargo Truck», д.н.з. НОМЕР_2 , зокрема, направлення листа-вимоги позивачу про надання транспортного засобу на огляд, а також доказів відмови або ігнорування такої вимоги позивачем.
З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування на користь позивача на підставі п. 16.1.11 Договору за відсутності акту огляду транспортного засобу «InterCargo Truck», д.н.з. НОМЕР_2 .
За приписами ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Як вище згадувалось, на підтвердження завданих внаслідок ДТП автомобілю «InterCargo Truck», д.н.з. НОМЕР_2 , збитків позивачем долучено до позовної заяви рахунок-фактуру №ODN_TEF-2053340 від 17.12.2020 на суму 128 859,10 грн., виставлений офіційним сервіс-партнером MAN в Україні.
В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту необґрунтованості заявленого позивачем до стягнення розміру страхового відшкодування (в тому числі, не надано свого контррозрахунку суми страхового відшкодування), як й не реалізовано свого права на доведення обставин не здійснення СТО ремонту автомобіля, хоча відповідно до п. 11.4.6 частини ІІ Договору саме на страховика покладений обов'язок протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого ТЗ та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи.
Отже, відсутність доказів проведення відповідачем огляду автомобіля «InterCargo Truck», д.н.з. НОМЕР_2 , після його пошкодження у ДТП 02.12.2020, не може бути підставою для невиконання обов'язку виплатити страхове відшкодування ПП «Транс Логістик» як власнику цього застрахованого транспортного засобу.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 128 859,10 грн. страхового відшкодування, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, відтак є такими, що підлягають задоволенню в повному розмірі.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.ч. 1-2, 4 ст. 269 ГПК України).
За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення на підставі п.п. 1-4 ч.1 ст.277 ГПК України є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування вимог матеріального права.
За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про відмову у задоволенні позову, оскаржене рішення вважає незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - задоволення позову в повному обсязі. Відтак доводи позивача по суті його апеляційної скарги заслуговують на увагу, а скарга - підлягає задоволенню.
В зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги позивача з відповідача на його користь підлягають стягненню на підставі ст. 129 ГПК України 2 270, 00 судового збору за подання позовної заяви та 3 405,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269-270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транс Логістик» задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/4337/21 - скасувати та прийняти нове:
«Позов Приватного підприємства «Транс Логістик» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 128 859,10 грн. задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, місто Київ, вул. Кирилівська, будинок 40, ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного підприємства «Транс Логістик» (, 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, вул. Теплична, будинок 27-С, ідентифікаційний код 34307753) 128 859,10 грн. страхового відшкодування, 2 270, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви.»
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, місто Київ, вул. Кирилівська, будинок 40, ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного підприємства «Транс Логістик» (, 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, вул. Теплична, будинок 27-С, ідентифікаційний код 34307753) 3 405, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №910/4337/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.07.2021
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді С.Р. Станік
Є.Ю. Шаптала