Справа № 134/55/19
Провадження № 22-ц/801/1374/2021
Категорія: 58
Головуючий у суді 1-ї інстанції Зарічанський В. Г.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
20 липня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Міхасішина І. В., Ковальчука О. В.,
з участю секретаря судового засідання: Кузьменка Б. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Зарічанського В. Г. в залі суду в смт. Крижопіль Вінницької області, повне судове рішення складене 19 квітня 2021 року,
у цивільній справі № 134/55/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що вона працює вчителем української мови, є вчителем вищої категорії з 30-річним стажем в СЗШ І-ІІІ ступенів №2 с. Городківка Крижопільського району Вінницької області.
24.08.2018 коли поверталась додому потягом з м. Одеса їй почали телефонувати родичі, знайомі та всі запитували чи бачила вона переписку у соціальній мережі «Facebook» про неї. В дорозі був дуже поганий зв'язок, а тому не мала змоги зайти на свою сторінку у соціальній мережі «Facebook», проте по приїзду додому, ознайомилась та прочитала все.
ЇЇ син, ОСОБА_3 , прокоментував фотографію (в додатках), яка розміщена на сторінці ОСОБА_4 - ОСОБА_5 : «передова вчителька з вами». Після даного коментарю її сина, у коментарях розгорілась бурхлива переписка, в якій брала участь директор СЗШ І-ІІІ ступенів № 2 с. Городківка Крижопільського району Вінницької області ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 в соціальній мережі «Facebook»).
В коментарях дочка ( ОСОБА_7 в соціальній мережі «Facebook») відповідача грубо відповіла на вищезазначений коментар, після чого перейшла на особисті образи, звертаючись до її сина: « ... це не ваша мама ходить по різним інстанціям і представляється іменем моєї мами, без будь-яких на це повноважень ?!... ».
Її син на таке обвинувачення почав захищати її та запитував звідки взагалі такі твердження, чи взагалі є якісь докази чи факти. Дочка відповідача в своєму коментарі зазначила, що треба їхати «в понеділок 27.08.2018 в Крижопіль, до кабінету, де був інцидент», вони візьмуть «пару свідків з Городківки», включать прямий ефір, «щоб всі бачили і знали хто є хто!!!».
Коментар ( ОСОБА_7 в соціальній мережі «Facebook»): «Робота під прикриттям - це дуже підло, я таких людей не поважаю» - цитата з соціальної мережі «Facebook». Коли почалась дана переписка, її чоловік разом з сином працювали. Син показав батькові переписку, тому її чоловік ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 в соціальній мережі «Facebook») обурився на такі звинувачення та вступився за неї у переписці.
Нижче дочка відповідачки зазначає, що: «...я б не стверджувала, якби «не зловила з руку». Для цього знадобився цілий рік....», «я рік спостерігаю за тим брудом, який ллєте «ізподтішка».
Варто зазначити, що ні вона, ні її чоловік взагалі не знайомі з дочкою відповідачки. Вищевикладене говорить про те, що відповідачка поширює про неї неправдиві чутки.
В даній переписці коментарях була домовленість зробити зустріч в ПП «Геовектор» в смт Крижопіль між нею, відповідачкою та людиною, в якої невідомою жінкою вимагались документи з приводу оформлення земельної ділянки. Вона поїхала зі своїм чоловіком на дану зустріч. В кабінеті працівника ПП «Геовектор» ОСОБА_11 відповідач звинувачувала її у тому, що саме вона під її ім'ям - ОСОБА_1 , в ПП «Геовектор» 13.08.2018 бажала отримати документи, які виготовляються ПП «Геовектор» на оформлення речового права на земельну ділянку, яка знаходиться біля сільської школи. Відповідач на зустріч приїхала зі своєю дочкою ОСОБА_12 . Однак, працівник ПП «Геовектор» ОСОБА_11 , який займався оформленням документів по земельній ділянці для ЗСШ І-ІІІ ступенів №2 с. Городківка Крижопільського району Вінницької області чітко сказав, шо бачить її вперше, що вона не була у них на офісі та не представлялась іменем ОСОБА_13 . Однак, ОСОБА_1 не переставала звинувачувати її у вищенаведеному, що проявлялось у достатньо активній поведінці. Внаслідок цього усі присутні потрапили у відділ поліції, де надали свої пояснення.
Після викладеного у соціальній мережі Фейсбук 27.08.2018 з'явився пост відповідачки ОСОБА_14 , який підлягає спростуванню: «Як зручно писати коментарі і виключати нас зі списку. То давайте ж розкажем, а не тільки зручні для вас деталі. Вас до кабінету не вели, а йшли ви туди самі. Злочином свої дії називаєте ви. Справа в тому, що сім 'я ОСОБА_15 не всіх свідків знала, тому коли працівник компанії зніяковів (не відомо з якої на те причини), то ми зателефонували до другого свідка, який в телефонному режимі на питання: На кого показав працівник компанії, коли перед ним були представлені фото людей, які підпадали під характеристику «біленька, повненька, пожила жіночка цікавилася документами школи» він вказав на ОСОБА_2 . Той факт, що зацікавлена особа приходила - є. І те, що вказав саме на ОСОБА_2 - теж факт є. Ось тобі і вся правда від ОСОБА_15 , які хочуть звинуватити когось в наклепі, а самі навіть в цій ситуації не сказали правди. А ще, дивіться на один прокол в переписці. Моя донька писала, що ОСОБА_2 представляється «іменем моєї мами», а ОСОБА_16 далі пише, представлялась «директором школи», що сьогодні ще раз підтвердив хазяїн кабінету. А як Ви про це знали, ОСОБА_17 ?! Не все в житті можна добитися брехнею і зручними фактами. Дуже вдячна порядному городківчанину, який не побоявся сьогодні сказати правду в присутності ОСОБА_18 . А чому ж ви не пишете, що тепер це справа поліції і зробити з мене маразматика вже не вдасться ніяк. Бо ви чули на власні вуха підтвердження всіх моїх слів. Чи теж брехня, наклеп?».
Окрім того, на зборах трудового колективу у ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 с. Городківки Крижопільського району 29.08.2018 відповідачка - директорка школи ОСОБА_1 у присутності комісії з РДА, підтвердила свою думку про те, що позивачка нібито під її ім'ям вимагала документи школи в землевпорядній організації.
Зазначає, що вищевикладений пост у мережі «Фейсбук» та інформація про це на зборах трудового колективу є такими, що принижують її честь гідність і ділову репутацію, а тому підлягають захисту у судовому порядку. Вся ця історія зробила неможливим її існування у селі, школі, у колі друзів, батьків учнів і колег по роботі. Вона постійно живе в напрузі, дуже переживає. Відповідачка є її керівником, якого вона бачить кожний день у школі, змушена з нею спілкуватися і виконувати розпорядження. Робота у колективі стала нестерпною, адже відповідачка досі вважає її винною у тому, чого вона ніколи не робила, що принижує її честь, як достойного і чесного вчителя і її репутацію, як порядної людини.
Позивачка вважає, що внаслідок розповсюдження відповідачкою недостовірної негативної інформації їй завдана моральна шкода, яка виражається у душевних стражданнях, у зв'язку з протиправною поведінкою по відношенню до неї та приниженням її честі, гідності та ділової репутації.
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року позов задоволено, визнано недостовірною та такою, що принижує та ганьбить гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_2 , неправдиву інформацію, яка була поширена ОСОБА_1 в соціальній мережі «Facebook» та на зборах трудового колективу СЗШ I- III ступенів №2 с. Городківка Крижопільського району Вінницької області, зокрема в наступному викладенні:
«Як зручно писати коментарі і виключати нас зі списку. То давайте ж розкажем, а не тільки зручні для вас деталі. Вас до кабінету не вели, а йшли ви туди самі. Злочином свої дії називаєте ви. Справа в тому, що сім 'я ОСОБА_15 не всіх свідків знала, тому коли працівник компанії зніяковів (не відомо з якої на те причини), то ми зателефонували до другого свідка, який в телефонному режимі на питання: На кого показав працівник компанії, коли перед ним були представлені фото людей, які підпадали під характеристику «біленька, повненька, пожила жіночка цікавилася документами школи» він вказав на ОСОБА_2 . Той факт, що зацікавлена особа приходила - є. І те, що вказав саме на ОСОБА_2 - теж факт є. Ось тобі і вся правда від ОСОБА_15 , які хочуть звинувати когось в наклепі, а самі навіть в цій ситуації не сказали правди. А ще, дивіться на один прокол в переписці. Моя донька писала, що ОСОБА_2 представляється «іменем моєї мами», а ОСОБА_16 далі пише, представлялась «директором школи», що сьогодні ще раз підтвердив хазяїн кабінету. А як Ви про це знали, ОСОБА_17 ?! Не все в житті можна добитися брехнею і зручними фактами. Дуже вдячна порядному городківчанину, який не побоявся сьогодні сказати правду в присутності ОСОБА_18 . А чому ж ви не пишете, що тепер це справа поліції і зробити з мене маразматика вже не вдасться ніяк. Бо ви чули на власні вуха підтвердження всіх моїх слів. Чи теж брехня, наклеп?».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 гривень.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з матеріалів справи та доказів наданих суду, пояснень свідків, встановлено, що інформація поширена відповідачкою у соціальній мережі «Фейсбук» та на зборах трудового колективу школи, про те, що 13 серпня 2018 року ОСОБА_2 під ім'ям директора школи ОСОБА_1 намагалась отримати в ПП «Геовектор» документи щодо земельної ділянки біля школи, є неправдивою. За встановлених обставин суд дійшов висновку, що у даному випадку, через широке поширення відповідачкою негативної інформації стосовно позивачки у соціальній мережі «Фейсбук», завдано істотної шкоди репутації останній, так як авторитет вчителя серед колег, учнів, громадськості істотно постраждав, отже поширена ОСОБА_1 інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які можуть і мали бути доведені відповідачкою належними доказами. Тому враховуючи характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань ОСОБА_2 , вважає за необхідне стягнути з відповідачки грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 2 000 гривень.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, відповідачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та несправедливість судового рішення, вважає, що ухвалюючи рішення, суд допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що інформація, яка була поширена нею в соціальній мережі «Fасеbоок» та на зборах трудового колективу СЗШ І-ІІІ ступеню №2 с. Городківка Крижопільського р-ну Вінницької області, повністю відповідає дійсності, є правдивою, а як наслідок не може спричинити відповідачці моральну шкоду.
Вказує, що нею були повідомлені фактичні обставини (події), а ні в якому разі не озвучені звинувачення в адресу ОСОБА_2 .
Також зазначає, що ні в коментарях в соціальній мережі «Fасеbоок», ні на зборах трудового колективу школи вона не називала дії ОСОБА_16 та ОСОБА_2 злочином. Саме ОСОБА_16 в своєму коментарі зазначив, що ОСОБА_2 звинувачують у злочині. Якби вона когось звинувачувала у скоєнні злочину, то б звернулась до правоохоронних органів, натомість саме ОСОБА_16 подавав заяви у всі інстанції, в тому числі і в поліцію, звинувативши її у наклепі, що підтверджується доданими до позовної заяви документами.
Вважає, що вона лише повідомила про обставини, які мали місце і знайшли своє підтвердження в доказах, досліджених в судовому засіданні, а саме: роздруківкою з соціальної мережі «Fасеbоок», показами свідків: ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , технічному записі судового засідання.
Посилаючись на пункт 15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вказує, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відтак вважає, що не розповсюджувала недостовірну і неперевірену інформацію про ОСОБА_2 ні в соціальній мережі «Fасеbоок», ні на зборах трудового колективу СЗШ І-ІІІ ступеню №2 с. Городківка Крижопільського р-ну Вінницької області.
У строк, встановлений апеляційним судом, від позивачки ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зокрема зазначає, що факт поширення вищевказаної інформації в соціальній мережі «Fасеbоок» та на зборах трудового колективу СЗШ І-ІІІ ступеню №2 с. Городківка Крижопільського р-ну Вінницької області не заперечується відповідачкою ні в судових засіданнях, ні навіть в тексті поданої апеляційної скарги.
Вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить жодних доказів про те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням процесуальних або матеріальних норм.
Колегія суддів, заслухавши пояснення відповідача та її представника, представника позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканність ділової репутації, належить позивачеві.
Разом із тим особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Звернувшись з позовом, ОСОБА_2 просила визнати недостовірною інформацію, зміст якої вказала в своїх вимогах, поширену ОСОБА_1 в соціальній мережі «Facebook» та на зборах трудового колективу СЗШ I- III ступенів №2 с. Городківка Крижопільського району Вінницької області. Отже, саме на позивача покладався обов'язок довести обставини поширення відповідачем інформації такого змісту та надати про це відповідні докази суду.
Проте задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем не надано суду доказів на доведення обставини того, що інформація, поширена ОСОБА_1 на зборах трудового колективу відповідала змісту інформації, яку позивач ОСОБА_2 просила суд визнати недостовірною.
Не підтверджується зазначена обставина і допитаними в судовому засіданні свідками, що були присутні на зборах трудового колективу школи.
Так, показання свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_23 , ОСОБА_29 , а також аналогічні показання свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_20 , ОСОБА_25 і ОСОБА_22 зводяться до того, що вони були присутні на зборах трудового колективу школи, на яких ОСОБА_1 пояснила, що хтось звертався в земельний відділ та цікавився виготовленням документації школи і по фотографії опізнали ОСОБА_2 .
Показання зазначених свідків не містять доказів того, що на зборах трудового колективу відповідач поширювала інформацію саме такого змісту. Водночас встановлено, що ініціатором зборів була ОСОБА_2 , яка виступала на зборах і була ображена на ОСОБА_1 за переписку у Фейсбуці.
Отже, інформація, яка була поширена на зборах трудового колективу і текст, який належить визнати недостовірним, є різними.
Також судом першої інстанції встановлено, що на сторінці ОСОБА_4 - ОСОБА_5 веб-сайті в 27 серпня 2018 року у загальному доступі у соціальній мережі Фейсбук опубліковані та поширені коментарі ОСОБА_1 .
Вказане повідомлення містить наступну інформацію: «Як зручно писати коментарі і виключати нас зі списку. То давайте ж розкажем, а не тільки зручні для вас деталі. Вас до кабінету не вели, а йшли ви туди самі. Злочином свої дії називаєте ви. Справа в тому, що сім 'я ОСОБА_15 не всіх свідків знала, тому коли працівник компанії зніяковів (не відомо з якої на те причини), то ми зателефонували до другого свідка, який в телефонному режимі на питання: На кого показав працівник компанії, коли перед ним були представлені фото людей, які підпадали під характеристику «біленька, повненька, пожила жіночка цікавилася документами школи» він вказав на ОСОБА_2 . Той факт, що зацікавлена особа приходила - є. І те, що вказав саме на ОСОБА_2 - теж факт є. Ось тобі і вся правда від ОСОБА_15 , які хочуть звинувати когось в наклепі, а самі навіть в цій ситуації не сказали правди. А ще, дивіться на один прокол в переписці. Моя донька писала, що ОСОБА_2 представляється «іменем моєї мами», а ОСОБА_16 далі пише, представлялась «директором школи», що сьогодні ще раз підтвердив хазяїн кабінету. А як Ви про це знали, ОСОБА_17 ?! Не все в житті можна добитися брехнею і зручними фактами. Дуже вдячна порядному городківчанину, який не побоявся сьогодні сказати правду в присутності ОСОБА_18 . А чому ж ви не пишете, що тепер це справа поліції і зробити з мене маразматика вже не вдасться ніяк. Бо ви чули на власні вуха підтвердження всіх моїх слів. Чи теж брехня, наклеп?».
Судом було встановлено, що доступ до соціальної мережі Facebook в мережі Інтернет є необмеженим.
Враховуючи, що у відповідних публікаціях наявні власні імена, а саме: позивачки та відповідачки, суд встановив наявність сукупності обставин визначених постановою пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», а саме: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб - інформацію доведено до необмеженого кола осіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача - поширена інформація стосується саме особи позивачки, є неправдивою.
Судом взято до уваги, що поширена інформація порушує немайнові права позивача, її честь, гідність та ділову репутацію, що підтверджується й експертом за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи.
При цьому суд першої інстанції вважав, що вказана у висновку лінгвістичної експертизи частина інформації, яка згідно висновку експерта викладена у соціальній мережі у формі оцінюючих суджень, не є оціночним судженням в розумінні частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оскільки не є вираженням суб'єктивної думки та не містить у собі винятково оціночні судження, не є такою, де використовуються мовні засоби, зокрема гіперболи, алегорії, сатири, а навпаки містить фактичні твердження.
Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
Суд першої інстанції на зазначене увагу не звернув і в порушення вимог ч. 3 ст. 89 ЦПК України не мотивував відхилення висновку експерта в зазначеній частині, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
Частиною другою статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).
Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.
Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції.
У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Звернувшись з позовом, ОСОБА_2 просила визнати недостовірною інформацію, зміст якої вказала в своїх вимогах, поширену ОСОБА_1 в соціальній мережі «Facebook».
Обмін контентом в інтернеті є частим способом спілкування та соціальної взаємодії. Цей обмін не завжди переслідує якусь конкретну комунікативну мету або цілі.
А за відсутності умислу, такі фактори як аудиторія, яка ознайомилася з інформацією, та соціальний контекст не є вирішальними.
Судом встановлено, що інформація, яку просить визнати як недостовірну і неправдиву, була поширена відповідачем не на своїй сторінці, а на сторінці ОСОБА_4 - ОСОБА_5 під час дискусії щодо суспільно-значимого питання, про що зазначила відповідач, яке стосувалося не її особистих питань, а питань школи.
При цьому учасниками дискусії спорили, надавали свої відповіді і спростування щодо тверджень опонентів, а тому такі дії відповідача не були направлені саме на поширення інформації, що є обов'язковим елементом юридичного складу правопорушення, для складу якого є необхідним наявність сукупності обставин, що може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації особи.
З висновку експерта від 24.01.2020 № 9714/19-39 за результатами проведення судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у цивільній справі встановлено, що у текстовому матеріалі інформаційного повідомлення відповідачки, яке розміщене у соціальній мережі, міститься інформація негативного характеру щодо ОСОБА_2 .
Проте висновок експертизи про інформацію негативного характеру ще не свідчить про її недостовірність або про те, що вона є такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 200/20351/18 (провадження № 61-21258св19) вказано, що «вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи».
Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.
У справі « Дюльдін і Кіслов проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».
Згідно висновку експерта від 24.01.2020 № 9714/19-39 інформація негативного характеру щодо ОСОБА_2 у текстовому матеріалі інформаційного повідомлення відповідачки ОСОБА_1 , яке розміщене у соціальній мережі « Facbook » і починається та, відповідно, закінчується словами «Як зручно писати коментарі і виключати... Чи теж брехня, наклеп?», викладена у висловлюваннях:
«Справа в тому, що сім'я ОСОБА_15 не всіх свідків знала, тому коли працівник компанії зніяковів ( невідомо з якої на те причини), то ми зателефонували до другого свідка, який в телефонному режимі на питання: На кого показав працівник компанії, коли перед ним були представлені фото людей які підпадали під характеристику « біленька, повненька, пожила жіночка цікавилася документами школи» він вказав на ОСОБА_2 .»,
«Той факт, що зацікавлена особа приходила -є, є. І те, що вказав саме на ОСОБА_2 - теж факт є» - у формі фактичних тверджень.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
В судовому засіданні з пояснень свідка ОСОБА_11 встановлено, що останній дійсно вказав на фотографію ОСОБА_33 , як жінку, що запитувала про технічну документацію на земельну ділянку школи, а тому така інформація не є такою, що не відповідає дійсності.
При цьому відхилення судом доводів відповідача в ці частині з мотивів того, що після спілкування з працівником ПП «Геовектор» ОСОБА_11 у ОСОБА_1 мав-би з'явитись обґрунтований сумнів в перебуванні 13.08.2018 в ПП «Геовектор» ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях, а не на вимогах закону.
Оціночні судження ОСОБА_1 , що розміщені у соціальній мережі « Facbook », не є предметом судового захисту і не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь.
Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними, а суб'єктивна думка відповідача була висловлена не в брутальній, принизливій чи непристойній формі, вимоги позивача в ці частині задоволенню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції вважає, що у порушення статей 12, 89, 263 ЦПК України районний суд на зазначені положення закону уваги не звернув; не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; не перевірив усіх доводів сторін, й не надав належної правової оцінки поданим ними доказам, не сприяв всебічному й повному з'ясуванню дійсних обставин справи, що мають юридичне значення для її вирішення, допустив неповноту у з'ясуванні таких обставин.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 на підставі статті 376 ЦПК України підлягає задоволенню, а рішення суду першої скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені витрати, пов'язані з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 4 031 грн. 10 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 4 031 (чотири тисячі тридцять одну) грн 10 коп. витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 липня 2021 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: І. В. Міхасішин
О. В. Ковальчук