Справа № 658/3273/20
(провадження № 2/658/954/21)
26 липня 2021 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі
головуючого судді Под'ячевої І.Д.,
при секретарі Левицькій Н.Я., ,
розглянувши в місті Каховка у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ «ПриватБанк» (надалі Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору у загальному розмірі 12 382,21 грн..
13 липня 2021 року Банк звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача лише тіло кредиту у розмірі 6876 грн. 91 коп..
В обґрунтування позову зазначається, що 04.03.2013 року між Банком та відповідачем укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згодом процентна ставка ставка була змінена (збільшена) до 43.2 % річних. Позивач зобов'язання з надання відповідачу коштів виконав, а відповідач умови договору в строк, встановлений договором не виконує. Таким чином, станом на 21 вересня 2020 року за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 6876,91 грн.
Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, на підставі ч. 1 ст. 274 ЦПК України, із викликом сторін у судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення в яких зазначив, що відповідачу було відомо про умови кредитування та відсоткову ставку банку, а також штрафні санкції. Відповідач під час приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг шляхом заповнення Анкети-заяви був ознайомлений з такими умовами, що підтверджується підписом відповідача у заяві.
В позовній заяві представник позивача просить справу розглянути за відсутності представника банку.
Від відповідача надійшла заява, в якій він повідомив, що позов не визнає в повному обсязі. Просив суд застосувати строк позовної давності, а у задоволенні позовних вимог Банку відмовити, справу розглянути без його участі.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».
Судом встановлено, що 04.03.2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з одного боку та ОСОБА_1 з другого боку, був укладений кредитний договір, що складається з анкети-заяви позичальника (а.с. 17).
З умовами кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна 30 днів пільгового періоду" ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідач під час укладання договору ознайомлений, що підтверджується довідкою, підписаною відповідачем особисто 04.03.2013 р.
14.06.2018 р. відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з ПАТ КБ "Приватбанк" на АТ КБ "Приватбанк".
Протягом 2013 - серпня 2016 років відповідач користувався кредитною картою, однак заборгованість по кредиту не погашав у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 12382,21 грн. (а.с.54-58).
За весь час користування кредитною лінією відповідачем кредит та відсотки сплачувались з порушенням строків, встановлених договором, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 12 382,21 грн., яка складається з наступних складових: 6876,91 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5505,30 грн. - пеня (а.с.9-14).
Позивач бажає зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6876,91 грн..
В заяві відповідач не заперечує проти користування кредитними коштами, однак не згодний із розміром тіла кредиту та наполягає на застосуванні строку позовної давності, оскільки останній раз знімав кошти з картки більше трьох років тому.
Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. За порушення зобов'язання винна особа несе цивільно-правову відповідальність, тобто зазнає основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні боржника певних прав або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Між позивачем та відповідачем був укладений договір кредитування шляхом заповнення Анкети-заяви та ознайомлення із умовами надання кредитної карти "Універсальна 30 днів пільгового періоду".
Станом на червень 2021 року заборгованість відповідача, за ствердженням Банку, становить 6876,91 грн..
Останній раз відповідач користувався кредитним лімітом у 2015 році.
Відповідачем факт отримання кредиту не оспорюється, тобто заборгованість по тілу кредиту існує та не заперечується.
Як зазначено в постанові Великої палати Верховного суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12
«Щодо перебігу позовної давності за вимогами, що складаються із сукупності прострочених щомісячних зобов'язань»
56. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
57. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
58. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
59. Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
60. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
61. Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.»
Як встановлено матеріалами справи, відповідач мав виконувати зобов'язання, щодо погашення заборгованості до 25 кожного місяця певними платежами.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.
Як встановлено матеріалами справи, останній раз відповідач використав кредитний ліміт у грудні 2015 року, після цього ОСОБА_1 гроші з карти не знімав, тобто ОСОБА_1 допустив порушення строків погашення кредиту, останній раз ще у січні 2016 року.
Банк звернувся до суду з позовом у жовтні 2020 року, тобто після спливу позовної давності щодо всіх платежів.
За таких даних строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України станом на жовтень 2020 року сплив, як щодо основного зобов'язання так і щодо похідних вимог.
З таких даних, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 19, 258-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості від 04 березня 2013 року у розмірі 6876,91 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: І. Д. Под'ячева