23.07.2021 Справа №607/12806/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Савіцької О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі №607/12806/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя у якому просить визнати спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :
- двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 Загальна площа квартири - 51,1 кв.м., житлова площа квартири - 29,7 кв.м.;
- однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 Загальна площа квартири - 33,8кв.м. Житлова площа квартири - 22, 9 кв.м.;
- транспортний засіб - автомобіль VOLKSWAGENPASSAT, 2013 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , придбаний 09 березня 2017року.
Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальна площа квартири- 51,1 кв.м., житлова площа квартири - 29,7 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , в користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 :
- 216 000 (двісті шістнадцять тисяч гривень, 00 копійок) гривень в якості компенсації 1/2 частини вартості автомобіля VOLKSWAGENPASSAT, 2013 року випуску № кузова НОМЕР_1 .
Визнати за ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 право власності на:
однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; Загальна площа квартири - 33,8кв.м., житлова площа квартири - 22, 9 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , в користь ОСОБА_1 3 574, 00 (три тисячі п'ятсот сімдесят чотири гривні, 00 копійки)сплаченого судового збору.
21 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про забезпечення позову в цивільній справі №607/12806/21.
В обґрунтування поданої заяви вказала, що станом на сьогоднішній день існує ризик продажу відповідачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , оскільки дана квартира придбана згідно Кредитного Договору і реально можливий продаж без згоди дружини, оскільки відповідачем вже було продане нежитлове приміщення, яке є спільно нажитим майном подружжя, що змусило позивача, з метою захисту права власності та з метою реальної можливості виконання рішення про поділ майна подружжя, подавати новий позов про скасування рішення державного реєстратора та визнання його протиправним, про скасування запису про державну реєстрацію права власності, про визнання Акту приймання - передачі майна у власність юридичної особи як внесок, не дійсним та про відновлення права власності шляхом відновлення запису про державну реєстрацію права власності. В обґрунтування наведеного позивачем подано копії документів, із яких вбачається, що позивачем подано позов до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Скловироби», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір Іван Теодорович, державний реєстратор Почаївської міської ради, Кременецького району, Тернопільської області Андрійовська Віра Віталіївна, про визнання протиправними рішень державного реєстратора, визнання недійсним акту приймання-передачі майна, скасування записів про право власності та поновлення права власності (справа №607/5009/21).
Із вказаних підстав заявник просить заяву задовольнити та вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом передачі, продажу, дарування, реєстрації, перереєстрації) двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 51,1 кв.м., житлова площа квартири - 29,7 кв.м.
Згідно свідоцтва про реєстрацію шлюбу серія НОМЕР_4 , яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції 22 квітня 2004 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 , актовий запис 345. Прізвище після реєстрацію шлюбу у чоловіка та дружини - ОСОБА_4 .
Згідно договору купівлі-продажу від 31 серпня 2005 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа квартири - 51,1 кв.м., житлова - 29,7 кв.м.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 1 ст.150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується шляхом забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25 травня 2016 року, прийнятої за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м.Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу поділу квартири АДРЕСА_1 , загальна площа квартири - 51,1 кв.м., житлова - 29,7 кв.м.
Крім цього, позивачем надано докази наявності спору між сторонами у справі з приводу відчуження відповідачем нерухомого майна без згоди позивача, яке позивач вважає спільним майном подружжя, в зв'язку із чим на розгляді у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області перебуває відповідний позов ОСОБА_1 (Справа №607/5009/21).
Таким чином, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.
Разом із цим, суд звертає увагу на наступне.
Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).
Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заході.
Крім цього, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, оцінюючи наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, виходячи із засад розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд вважає, що заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід задовольнити шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом передачі, продажу, дарування, реєстрації, перереєстрації) двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 51,1 кв.м., житлова площа квартири - 29,7 кв.м.
На підставі наведеного та керуючись статтями 149-154,259,260, 353,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в цивільній справі №607/12806/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом передачі, продажу, дарування, реєстрації, перереєстрації) двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 51,1 кв.м., житлова площа квартири - 29,7 кв.м.
Копію ухвали направити для негайного виконання до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Тернопільської міської ради (м.Тернопіль бульвар Шевченка,3), а також відповідачу ОСОБА_2 .
Копію ухвали надіслати позивачу для відома.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 .
Строк пред'явлення даної ухвали до примусового виконання становить три роки починаючи із 23 липня 2021 року.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич