Справа № 481/746/21
Провадж.№ 4-с/481/3/2021
"26" липня 2021 р. м. Новий Буг
Новобузький районний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Ціпивко І.І., з участю секретаря судового засідання Асмолової Я.О.,
учасники справи:
скаржник ОСОБА_1 ;
керівник Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
вимоги скарги на бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з майна боржника;
розглянувши дану скаргу у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду у м. Новий Буг Миколаївської області, за відсутності усіх учасників справи, за наявними у справі матеріалами, -
встановив:
Описова частина із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою.
Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність керівника Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), якою просить визнати бездіяльність керівника Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з належного йому майна, зобов'язати керівника Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, що був накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 постановою № 20804326 від 10.09.2010 року.
Скарга вмотивована тим, що він являється власником земельної ділянки площею 1,29 га в межах території Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області. У травні місяці 2021 року він вирішив здати таку земельну ділянку в оренду, уклав договір оренди та звернувшись до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію такого договору, з'ясував, що на все належне йому майно накладено арешт постановою державного виконавця № 20804326 від 10.09.2010 року, виданою відділом державної виконавчої служби Новобузького районного управління юстиції, винесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.09.2010 року реєстратором Миколаївська філія державного підприємства «Інформаційний цент» Міністерства юстиції України, номер запису про обтяження 10237274. З метою зняття такого арешту він звернувся до Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із відповідною заявою. Проте арешт виконавчою службою знято не було, повідомлено йому про те, що виконавче провадження № 20804326 закрите і всі документи по ньому знищені у зв'язку із закінчення строку їх зберігання. Відтак рекомендовано звернутися до суду
Вчинені судом процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021 року матеріали спарви за скрагою передно судді Ціпивко І.І.
Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 22 червня 2021 року скаргу прийнято до провадження. Розгляд цієї скарги ухвалено проводити за участю учасників судового провадження. Визначено місце, дату та час судового засідання у справі приміщення Новобузького районного суду Миколаївської області 02.07.2021 року, 09.30 год.; запропоновано керівнику Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подати до суду письмові заперечення на скаргу та надіслати до суду матеріали виконавчого провадження у межах якого подано скаргу.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 02 липня 2021 року розгляд скарги відкладено у зв'язку із неявкою представника виконавчої служби.
Скаржник ОСОБА_1 в надіслав до суду клопотання про розгляд скарги без його участі Вимоги скарги підтримує та просить їх задовольнити.
Керівник чи представник Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явився, хоча був завчасно належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги в суді. Причини неявки суду не повідомив.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, а також враховуючи неявку у судове засідання усіх учасників справи, суд вважав за доцільне та можливе проводити таке за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів та без його фіксування технічними засобами.
Встановлені судом фактичні обставини справи, пов'язані із розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з майна.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,29 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у межах території Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області.
На виконанні у Новобузькому районному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження за № АСВП 20804326 з примусового виконання судового наказу № 2-907 від 27.07.2010 року, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва.
В ході примусового виконання відповідного виконавчого провадження державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новобузького районного управління юстиції 10.09.2010 року було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 , відповідні відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згадане виконавче провадження завершене у порядку п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, питання про зняття арешту з майна боржника та заборони на його відчуження, державним виконавцем не було вирішено.
Згідно листа Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 7876/99-36 від 28.05.2021 року, матеріали виконавчого провадження знищено у зв'язку із закінченням терміну його зберігання.
Закон та джерела права, якими керувався суд, постановляючи дану ухвалу.
Відповідно доч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Права та обов'язки учасників справи визначені статтею 43 ЦПК України, до яких, з-поміж іншого, належить право подавати заяви та клопотання, у котрих в силу ст. 182 вказаного Кодексу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань.
Одним із процесуальних питань, які суд може вирішувати у судовому засіданні, є розгляд скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця у порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Так, в силу ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Спеціальним законом, котрий визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.04.1999 року за № 606-ХІV, котрий діяв станом на дату примусового виконання судового рішення.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» було встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно з положеннями ст. 11 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи зі змісту ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Положеннями ст. 57 зазначеного Закону передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»). У свою чергу, частиною 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на час примусового виконання судового рішення) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно та інші виконавчі документи, що можуть бути виконанні за участі боржника ).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав згідно із статтею 48 цього Закону.
Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року за № 512/5 у редакції, чинній на момент примусового виконання судового рішення, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
За приписами статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт,накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.
Судові рішення за скаргою на рішення, дії або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, котре може постановити суд, регламентовані статтею 451 ЦПК України. Крім того, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця, усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Висновок суду за результатамирозгляду скаргина бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з майна боржника та не вилучення обтяження.
Системний аналіз наведених вище положень діючого на час примусового виконання судового рішення законодавства дає підстави зробити висновок, що закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем було визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Отже, арешт з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 підлягав зняттю при поверненні виконавчого документа стягувачу, проте державним виконавцем при безпосередньому поверненні виконавчого документа стягувачу зазначених виконавчих дій вчинено не було.
З огляду на вказане, не зняття зазначеною державним виконавцем арешту з майна боржника ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документа стягувачеві, та не вирішення керівником Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за заявою скаржника ОСОБА_1 є неправомірною бездіяльністю Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) і порушене право боржника підлягає захисту.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, адміністративне провадження № К/9901/20268/18.
За встановлених судом усіх обставин, слід дійти висновку про обґрунтованість поданої ОСОБА_1 скарги на бездіяльність керівника відділу державної виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна боржника, у зв'язку з чим, виконуючи також приписи ч. 2 ст. 451 ЦПК України, суд вважає за необхідне усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом зобов'язання уповноваженого на даний час державного виконавця провести виконавчі дії по зняттю арешту з майна, які не були проведені внаслідок неправомірної бездіяльності уповноваженого державного виконавця на час повернення виконавчого документа стягувачу.
Щодо висновку суду про можливість зобов'язання державного виконавця вчинити виконавчі дії по зняттю арешту з майна при наведених вище встановлених обставинах, тобто у зв'язку із не вчиненням їх під час закінчення виконавчого провадження в один із передбачених законом способів, то такий узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 210/1072/15-ц, цивільне провадження № 61-1629св17.
Керуючись ст. ст. 10, 13, 211, 247, 258-261, 450-451 ЦПК України, суд,-
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити у повному обсязі.
Визнати неправомірною бездіяльність керівника Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 .
Зобов'язати керівника Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити виконавчі дії щодо зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , який був накладений постановою № 20804326 від 10.09.2010 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новобузького районного управління юстиції, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.09.2010 року реєстратором Миколаївською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, номер запису про обтяження 10237274.
Строк і порядок набрання ухвалою суду законної сили та її оскарження.
Ухвала, в силу положень ч. 1 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена учасниками справи у строк подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду. Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається через Новобузький районний суд Миколаївської області.
Дата складення повного тексту ухвали суду: 26 липня 2021 року.
Суддя І.І.Ціпивко