21 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Глиняного В.П.
суддів: Мацелюха П.С., Чорного О.М.
за участю прокурора: Будніка В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали за апеляцією адвоката ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 30 липня 2009 року, -
Цією постановою залишена без задоволення скарга адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в ОВС 2відділу СУ СБ України від 21.04.2009 року в частині порушення кримінальної справи відносно його підзахисного за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України.
Таке рішення суд мотивував тим, що на момент постановления рішень про порушення кримінальної справи у слідчого були приводи і підстави, оскільки в наданих матеріалах міститься достатньо даних, що вказують на наявність подій злочинів, пов'язаних з заволодінням чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем. Зокрема, зазначивши про законність джерел отримання даних та дотримання прокурором вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України, так як в наданих до суду матеріалах містяться дані, які потребують перевірки і дослідження в межах розслідування кримінальної справи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат в інтересах скаржника звернувся з апеляцією, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити його скаргу, оскільки судом були допущенні істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону України, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Він посилається на невиконання судом при розгляді скарги вимог ст. 236-8 КПК України,
Справа № 10-1508/2009
Категорія КК: ст. 236-8 КПК України
Головуючий у першій інстанції - Чуйко О. Г.
Доповідач: Чорний О.М.
оскільки, на його думку, під час розгляду скарги не було дано належної оцінки доказам у справі, зокрема, даним, які вказують на невинуватість його підзахисного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, та матеріали, на підставі яких було винесено постанову про порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат в інтересах скаржника звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову старшого слідчого в ОВС 2відділу СУ СБ України від 21.04.2009 року в частині порушення кримінальної справи відносно його підзахисного за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, та постановити рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
Розглядаючи скаргу, суддя вивчив подані скаржником матеріали, та дослідив матеріали, на підставі яких було винесено постанову про порушення кримінальної справи, вислухав представника, прокурора і дійшов висновку, що при постановленні рішення, прокурором були дотримані вимоги діючого законодавства України, а тому постановив рішення про залишення скарги без задоволення.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає обгрунтованим і з ним погоджується.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, а саме на наявність приводів і підстав до порушення кримінальної справи.
Відповідно до вимог ст. 236 8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
З постанови про порушення кримінальної справи, вбачається, що приводом для постановления рішення про порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення органом слідства подій злочинів, а підставами послугували матеріали, проведеної за даними фактами, перевірки.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в постанові про порушення справи описані наявні обставини та ознаки вчинених злочинів, які є достатніми для висновку про існування подій злочинів, указані статті кримінального закону, за ознаками яких порушена кримінальна справа, зазначено подальше спрямування справи, тобто постанова про порушення кримінальної справи відповідає вимогам ст. ст. 94-98 КПК України.
Тому, суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що оскаржувана постанова винесена з додержанням вимог кримінально-процесуального закону та відмовив в задоволенні скарги, вказавши про неможливість на даній стадії розгляду перевірити правильність кваліфікації, наявність умислу та достатність доказів для доведеності вини ОСОБА_2, оскільки встановлення таких обставин належить до компетенції слідчого під час досудового слідства, а стадія порушення кримінальної справи має на меті лише встановлення достатніх ознак злочину і аж ніяк не встановлення обставин, що входять до предмету доказування.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали, на підставі яких було прийняти рішення про порушення кримінальної справи, обгрунтовано встановив, що у особи, яка виносила постанову, було достатньо даних для прийняття такого рішення, а тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляцію адвоката в інтересах скаржника - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 30 липня 2009 року, якою залишена без задоволення скарга адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в ОВС 2відділу СУ СБ України від 21.04.2009 року в частині порушення кримінальної справи відносно його підзахисного за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, - залишити без змін, а апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення.