справа № 489/2364/21 провадження №2/489/1613/21
Іменем України
26 липня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Сухно А.М.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», ПриватБанк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У квітні 2021 року ПриватБанк звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача, як спадкоємця після смерті позичальника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.09.2012 в розмірі 13768,61 грн. та понесені судові витрати.
Як на підставу позовних вимог ПриватБанк вказав, що ОСОБА_2 звернулася до ПриватБанку про надання кредитних послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 27.09.2012. Згідно вказаної заяви отримала у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник померла та станом на дату її смерті утворилася заборгованість в розмірі 13768,61 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредита 13768,61 грн. На момент відкриття спадщини разом з спадкодавцем проживав ОСОБА_1 , що підтверджується даними паспортів позичальника та відповідача. На виконання вимог частини другої статті 1281 ЦК України Приват Банк 13.12.2018 направив претензію кредитора до Другої миколаївської державної нотаріальної контори, відповідь на яку отримав 22.01.2019. 16.05.2020 ПриватБанк направив претензію спадкоємцю ОСОБА_1 , відповіді на яку надано не було.
Враховуючи, що відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять і непогашені кредитні зобов'язання померлого позичальника, ПриватБанк звернувся до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості з спадкоємця.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 23.04.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
У судове засідання, призначене на 19.07.2021, сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У поданій до суду письмовій заяві представник ПриватБанку просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги.
Відповідач 19.07.2021 надав до суду заяву по розгляд справи за його відсутності, в які позовні вимоги визнав.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За положеннями частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи встановлено, що 27.09.2012 між ПриватБанком та ОСОБА_2 укладено договір у вигляді анкети-заяви заяву № б/н, згідно якої остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Анкета-заява не містить умов про розмір кредиту, нарахування процентів та інших платежів, а також відповідальності позичальника.
Підписавши анкету - заяву відповідач надала свою згоду, що ця заява разом із пам'ятковою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а таж тарифами становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг та те, що з ним вона ознайомлена в письмовому вигляді.
Позивач додав до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та копію витягу Умов та Правил надання банківських послуг, підпис на яких позичальника відсутні.
Факт руху грошових коштів по основному картковому рахунку позичальника ПриватБанк підтвердив випискою по рахунку за період з 04.10.2012 по 06.10.2020, яка згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, має статус первинного документу.
На підтвердження наявності між кредитних правовідносин з позичальником позивач надав довідку про зміну кредитного ліміту, відповідно до якою 19.05.2018 кредитний ліміт було збільшено до 8000,00 грн., та довідку про видані кредитні картки, останній перевипуск якої здійснено 03.02.2018, строк дії якої до квітня 2021 року.
Згідно матеріалів справи позичальник померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та, як зазначає позивач, на дату її смерті утворилася заборгованість в розмірі 13768,61 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредита.
Між тим як вбачається з розрахунку позивача на дату смерті позичальника (ІНФОРМАЦІЯ_1) заборгованість за тілом кредиту становила 9770,55 грн., що відповідає випискі по рахунку на вказану дату.
Випискою підтверджується, що після смерті позичальника здійснювалося списання коштів з карти, в тому числі на погашення відсотків, також перекази на незначні суми.
Згідно виписки відповідач постійно користувалася кредитними коштами, використовуючи їх за власним наміром та для задоволення власних потреб, а також поповнювала кредитний рахунок - останнє поповнення перед смертю мало місце 23.08.2018 на суму 500,00 грн.
З доданого до позову розрахунку вбачається, що позивачем розрахована заборгованість з урахуванням спочатку відсоткової ставки 30,0 % річних, далі з 01.09.2014 за ставкою 34,8%, 01.04.2015 за ставкою 43,2 %, а з 20.09.2018 відсотки зменшено до 0 %.
З розрахунку слідує, що на погашення заборгованості по відсотках позивачем направлялися кошти за рахунок тіла кредиту, що відображено в колонці «Відсотки погашені за рахунок кредиту».
За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Матеріали справи не містять підтверджень того, що позичальник розуміла Умови та правила надання банківських послуг, а також тарифи банку, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву.
За такого, додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг та тарифи банку, суд розцінює як належний доказ, що відповідає висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 11.03.2015 по справі № 6-16цс15, і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.
Матеріалами спадкової справи № 369/2018, заведеної Другою миколаївською державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , підтверджується, що спадщина після смерті позичальника прийнята відповідачем ОСОБА_1 який є сином спадкодавця, що підтверджується його заявою від 12.11.2018. Інші спадкоємці відсутні.
Матеріали спадкової справи містять претензію кредитора від 21.11.2018 на суму 12049,84 грн., а також претензію кредитора від 22.01.2020 на суму 13882,55 грн. що були направлені відповідно до частини другої статті 1281 ЦК України ПриватБанком до нотаріальної контори.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру власності на нерухоме майно підтверджується, що за спадкодавцем ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний будинок відповідачем не оформлено.
Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно із статтею 1281 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 ЦК України).
Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з'ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 306/2000/16-ц.
За правилами статей 2, 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, прийняття спадщини відповідачем, який єдиним спадкоємцем який прийняв спадщину, яка складається із нерухомого майна, суд вважає правомірними вимоги ПриватБанку до спадкоємця ОСОБА_1 , який прийняв спадщину та відповідно боргові зобов'язання позичальника (спадкодавця), відповідальність якого обмежується вартістю спадкового майна.
Проте суд не в повній мірі погоджується із визначеною позивачем заборгованістю по кредиту, оскільки ПриватБанк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності погашення відсотків, в тому числі за рахунок кредиту, оскільки позивачем не доведено узгодження з позичальником умов по нарахуванню відсотків та порядок їх погашення, що впливає на правильність розрахунку заборгованості за тілом кредиту.
Між тим враховуючи, що відповідач позовні вимоги визнав та власного розрахунку заборгованості суду не надав, а також те, що на дату смерті позичальника заборгованість за кредитом становила 9770,55 грн., суд приходить до висновку, що саме цей розмір заборгованості підлягає стягненню з відповідача, а тому в іншій частині вимог слід відмовити через недоведеність.
Так як позовні вимоги задоволено частково (70,96 %), а відповідач позов визнав, на підставі положень статей 141, 142 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 805,40 грн., а інша частина судового збору 805,40 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту, що утворилася по кредитному договору б/н від 27.09.2012, в розмірі 9770,55 грн. (дев'ять тисяч сімсот сімдесят гривень 55коп.), а також 50 % судового збору, а саме 805,40 грн. (вісімсот п'ять гривень 40 коп.).
Повернути Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» з державного бюджету судовий збір в сумі 805,40 грн. (вісімсот п'ять гривень 40 коп.). сплачений платіжним дорученням № ZZ424B1C0X від 04.02.2021.
У іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 26.07.2021.
Суддя І.В.Коваленко