справа № 489/6242/19 провадження №2/489/143/21
Іменем України
26 липня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретар судового засідання Сухно А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей», Миколаївської районної державної адміністрації (далі - Миколаївська РДА), Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації (далі - Служба у справах дітей), ОСОБА_3 про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей», Миколаївської РДА, Служби у справах дітей про визнання незаконним рішення та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії.
13.05.2020, до закінчення підготовчого засідання, позивачі уточнили позовні вимоги, пред'явивши позов також і до ОСОБА_3 , змінивши предмет позову, та остаточно просили визнати незаконним та скасувати рішення комісії з питань захисту прав дитини при Миколаївській РДА від 30.10.2019 № 5; зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди у спілкування та виховані їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати протиправними дії Комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» щодо прийняття до центра неповнолітнього сина позивачів за його особистою заявою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначили, що вони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною-інвалідом, страждає на психічний розлад та перебуває на обліку у Обласній психіатричній лікарні № 1. На час подання позову він перебував у Комунальному закладі «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей», куди був влаштований на підставі особисто поданої ним заяви. Посилаючись на те, що позивачі не позбавлені батьківських прав та є законними представниками неповнолітнього ОСОБА_4 і мають виключне право вирішувати правові питання щодо їх сина-інваліда, а також, що центром порушено діюче законодавство щодо неприйняття дітей, які страждають на психічні захворювання, просили задовольнити позов в частині визнання дій центру протиправними.
Також позивачі зазначили, що вже після подання позову їм стало відомо, що їх сина тимчасово передано на виховання його бабусі - ОСОБА_3 , яка повністю обмежила спілкування дитини з батьками, формує у дитини-інваліда негативний образ батьків, тим самим порушуючи і права неповнолітнього, і права його батьків.
Посилаючись на викладене, а також незаконність рішення комісії з питань захисту прав дитини при Миколаївській РДА від 30.10.2019 № 5, позивачі також просили визнати це рішення незаконним та скасувати, а також зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди у спілкування та виховані їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04.03.2020 Комунальний заклад «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» подав відзив на позовну заяву в якому, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та законність своїх дій при прийнятті неповнолітнього ОСОБА_4 до свого закладу, просив відмовити у задоволенні позову.
12.05.2020 Службою у справах дітей також подано відзив на позовну заяву. У відзиві Служба послалась на законність дій центру, оскільки неповнолітній ОСОБА_4 самостійно звернувся до нього із заявою про влаштування у зв'язку із постійними проявами насильства з боку батька, а також на законність рішення комісії від 30.10.2019 про продовження терміну перебування хлопця у центрі для проведення психолого-корекційної роботи, яке було ухвалено з врахуванням поведінки ОСОБА_1 та результатів психодіагностики. Також зазначено, що законність проживання неповнолітнього ОСОБА_4 із відповідачем ОСОБА_3 , яка є його бабусею, підтверджена ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23.12.2019 про надання їй тимчасового дозволу на проживання неповнолітнього ОСОБА_4 до вирішення спору стосовно відібрання дітей від позивачів без позбавлення останніх батьківських прав. Твердження позивачів, що відповідачі перешкоджають спілкуванню сім'ї з ОСОБА_4 не є достовірними, оскільки дитина боїться зустрічей з батьком через прояв домашнього насилля. Посилаючись на викладене, Служба просила відмовити у задоволенні позову.
Інші відповідачі правом на подачу відзиву не скористались.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13.05.2020 до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 26.11.2020 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
В судове засідання, учасники справи не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та просив позовні вимоги задовольнити.
Інші учасники справи до суду не з'явились, причин неявки не повідомили, належно повідомлені про розгляд справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, Декларації прав дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України «Про охорону дитинства», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.
Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН згідно резолюції 1386 (ХІV) від 20.11.1959 встановлено, що дитина потребує любові і розуміння та повинна зростати в умовах турботи, знаходитись під піклуванням і відповідальністю своїх батьків.
Згідно статтею 3 Конвенції ООН про права дитини, від 20.11.1989, ратифікованою Постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статті 12 цього Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними,релігійними групами.
Обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний стан встановлено в статті 150 СК України.
Рекомендацією Rec (2006) 19 Комітету Ради Європи «Про політику на підтримку позитивного виховання дітей батьками», прийнятою 13.12.2006, у програмах і заходах з підтримки виховання дітей батьками має враховуватися важливість забезпечення певних стандартів матеріально-побутових умов, достатніх для реалізації завдань позитивного виховання дітей. Урядам належить подбати і про те, щоб діти та батьки мали доступ до належного обсягу різноманітних ресурсів (матеріальних, психологічних, соціальних і культурних). Виходячи з інтересів дитини, необхідно також приділяти першорядну увагу забезпеченню таких прав батьків, як право на відповідну підтримку з боку державних органів у виконанні своїх батьківських обов'язків. Особливу увагу слід приділяти сім'ям, які опинилися в складних соціально-економічних умовах і потребують більш конкретної підтримки. Необхідно також, щоб загальні програми доповнювалися адресними цільовими заходами.
Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866.
Тимчасове влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, проводиться відповідно до пункту 31 цього Порядку (пункт 6 Порядку).
Згідно пункту 31 цього Порядку, тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, у межах своєї компетенції здійснюють служба у справах дітей за місцем виявлення дитини та уповноважений підрозділ органів внутрішніх справ.
Дитина, яка залишилася без батьківського піклування, тимчасово може бути влаштована, зокрема, у центр соціально-психологічної реабілітації дітей (далі - центр).
Протягом двох місяців після виявлення дитини, яка залишилась без батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем виявлення дитини разом з адміністрацією закладу, до якого тимчасово її влаштовано, органами внутрішніх справ, охорони здоров'я вживає заходів до встановлення особи дитини, місця її проживання, відомостей про батьків або осіб, які їх замінюють, інших родичів, місця їх проживання (перебування) та організовує роботу з повернення дитини на виховання в сім'ю чи заклад, який вона самовільно залишила, або забезпечує підготовку документів для надання їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування (пункт 9 Порядку).
Тобто, тимчасове поміщення дитини до притулку, центру або соціально-реабілітаційного центру здійснюється з метою якнайкращого захисту інтересів дитини, у випадку, коли вона перебуває у складних життєвих обставинах та тимчасово позбавлена батьківського піклування, та для тимчасового поміщення дитини до притулку, центру або соціально-реабілітаційного центру не вимагається надання їй статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.
Як вбачається з матеріалів справи, батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 7).
ОСОБА_4 є дитиною-інвалідом з дитинства, хворіє на лівобічний спастичний геміпарез, має психічний розлад внаслідок органічного ураження головного мозку (а.с.19, 63).
10.10.2019 неповнолітній ОСОБА_4 звернувся до Комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» із письмовою заявою про його зарахування до закладу, у зв'язку з тим, що в нього склалися складні життєві обставини, з батьками виникають непорозуміння і вони застосовують до нього фізичну силу (а.с.70). Того ж дня згідно наказу № 156/В відповідно до розділу 3 пункту 3.13 Положення про Комунальний заклад «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ОСОБА_4 зараховано до центру на підставі особистого письмового звернення від 10.10.2019 (а.с.71).
Згідно пункту 16 Типового положення «Про центр соціально-психологічної реабілітації дітей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 87 до центру не приймаються діти, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, психічно хворі, із симптомами хвороби в гострому періоді або в період загострення хронічних захворювань, а також ті, що вчинили правопорушення (у тому числі домашнє насильство у вигляді актів насильства кримінального характеру) і стосовно них є відомості про прийняте компетентними органами чи посадовими особами рішення про затримання, арешт або поміщення до приймальника-розподільника для неповнолітніх.
Водночас, згідно листа центру на адресу служби у справах дітей від 29.10.2019 звернуто увагу, що за результатами психодіагностики у ОСОБА_4 виявлений високий ризик суїцидальної поведінки, пов'язаний із сварками між членами родини, зазначено про необхідність проведення з ним спеціалізованого медичного обстеження, у зв'язку з чим заявлено прохання щодо сприяння у наданні центру медичних документів ОСОБА_4 (а.с.93).
За такого, оскільки при написанні ОСОБА_4 заяви про зарахування до центру ним про своє захворювання не зазначено, а у центра були відсутні медичні документи, підтверджуючі психічний стан неповнолітнього ОСОБА_4 , у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій Комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» із прийняття неповнолітнього ОСОБА_4 до центру, оскільки протиправність таких дій судом не встановлена. У даному випадку, дії центру відповідають Типовому положенню «Про центр соціально-психологічної реабілітації дітей», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 87, та положенню про Комунальний заклад «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей». Такі дії за умов зазначених в заяві ОСОБА_4 відповідали меті якнайкращого захисту інтересів дитини.
Згідно наказу № 194/В від 26.12.2019 ОСОБА_4 був відрахований з центру і його передано бабусі - ОСОБА_3 , яка є відповідачем у справі, на підставі висновку Служби у справах дітей від 26.12.2019 № 1350/05-18 (а.с.73,74).
Згідно рішення комісії з питань захисту прав дитини при Миколаївській РДА від 30.10.2019 № 5 вирішено службі у справах дітей: підготувати висновок про недоцільність повернення неповнолітнього ОСОБА_4 в сім'ю у зв'язку з проведенням психолого-корекційної роботи через прояви насильств в сім'ї; зв'язатися із Миколаївським обласним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та проконсультуватися щодо можливості проведення роботи з батьками, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , для підвищення виховного потенціалу батьків, відповідальності за життя та здоров'я дітей; надіслати лист до Михайлівської сільської ради із рекомендацією звернути увагу на стан виховання дітей в сім'ї ОСОБА_1 (а.с.25).
Незаконність ухваленого комісією рішення в позовній заяві не обґрунтована, будь-яких доказів, що вказували на те, що рішення комісії від 30.10.2019 № 5 винесено некомпетентним органом або з порушенням вимог законодавства або не в інтересах дитини матеріали справи не містять, а тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Що стосується вимог в частині зобов'язання відповідачів не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні батьками сина ОСОБА_4 , то судом встановлено, що 05.01.2021 набрало законної сили рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03.12.2020, яким відмовлено в задоволенні позову Служби у справах дітей Миколаївської РДА Миколаївської області в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_8 та скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою суду від 23.12.2019 шляхом: дозволити проживання ОСОБА_4 біля його бабусі, ОСОБА_3 до вирішення справи по суті.
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 проживає в сім'ї зі своїми батьками.
За такого, оскільки завданням судочинства є захист порушених прав та не може стосуватись прав на майбутнє, наведена позовна вимога втратила свою актуальність.
Враховуючи встановлені обставини та оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню за недоведеністю.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позивачі ухвалою від 26.11.2019 звільнені від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмовлено, то судові витрати стягненню не підлягають, їх необхідно віднести на рахунок держави.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей», Миколаївської районної державної адміністрації, Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
позивач - ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Комунальний заклад «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей», код ЄДРПОУ 23088322, місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Новобузька, 97;
відповідач - Миколаївська районна державна адміністрація, код ЄДРПОУ 23086335, місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, 18-а;
відповідач - Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 23086335, місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, 88-Б;
відповідач - ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 26.07.2021.
Суддя І.В.Коваленко