справа № 2-4378/2009
провадження №4-с/489/32/21
26 липня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретар судового засідання Сухно А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. (далі - приватний виконавець) щодо звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника та зобов'язання вчинити певні дії
встановив:
У квітні 2021 року представника боржника ОСОБА_2 - адвокат Донець А.М. звернувся до суду із скаргою в якій просить визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 09.12.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника у виконавчому поводженні № 61387342 та зобов'язати приватного виконавця скасувати вказану постанову і повернути виконавчий лист стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статі 37 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування скарги вказано, що з 2018 року Інгульським відділом ДВС у м. Миколаєві Південного РУ Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснюється виконавче провадження №59647550 та №7015541 про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_3 у розмірі 50 % від заробітної плати. Відрахування відбувається з заробітної плати Алексєєнка С.М. роботодавцем - Військовою частиною НОМЕР_1 .
У грудні 2020 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №61387342 по стягненню з Алексєєнка С.О. на користь ТОВ «Глобал Спліт» заборгованості за кредитним договором на підставі рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06.04.2010 у справі №2-4378/2009. Точна дата відкриття виконавчого провадження невідома, оскільки ОСОБА_4 не отримував будь-які документи за виконавчим провадженням від приватного виконавця.
09.12.2020 приватний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №58323147 у розмірі 20% від заробітної плати боржника до погашення заборгованості.
21.04.2021 ОСОБА_1 з довідки про доходи дізнався, що з нього утримується 70% заробітної плати, чим порушено норми Закон України «Про виконавче провадження», КЗпП України, Закон України «Про оплату праці». Порушення прав ОСОБА_5 відбулось внаслідок дій приватного виконавця, який отримавши звіт від роботодавця про розмір утримань з боржника достеменно встановив, що розмір утримань становить 70%, що перевищує встановлений законом розмір у 50%, і таке перевищення не пов'язане з стягненням аліментів на неповнолітніх дітей.
Як вважає скаржник, в такому випадку приватний виконавець мав скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 09.12.2020 та повернути виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статі 37 Закону України «Про виконавче провадження», проте цього приватний виконавець не зробив та продовжує омежувати право ОСОБА_1 на заробітну плату.
Одночасно скаржник просив поновити строк на подання скарги до суду, оскільки ОСОБА_1 не є фахівцем в галузі права, а після того як дізнався про утримання із його заробітної плати 21.04.2021 звернувся до адвоката Донець А.М., який здійснив вихід за робочою адресою приватного виконавця, але ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження не зміг, так як приватним виконавцем не ведеться прийом через запровадження карантину, про що розміщено оголошення на вхідних дверях його робочого приміщення, та на його телефони ніхто не відповідає.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21.05.2021 скаргу прийнято до розгляду та одночасно витребувано в приватного виконавця матеріали виконавчого провадження.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином. Представник скаржника просив скаргу розглянути за його відсутності та задовольнити її вимоги.
Приватний виконавець правом на надання письмових заперечень на скаргу не скористався, також не виконав вимоги ухвали від 21.05.2021 про надання суду копії матеріалів виконавчого провадження.
Оскільки учасники справи повідомлені належним чином, суд не вбачає підстав для повторного відкладення розгляду скарги та вважає за можливе розглянути скаргу на підставі наявних у справі доказів.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За положеннями частин п'ятої, дев'ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його складання.
Дослідивши матеріали скарги та цивільної справи, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За положеннями статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення (суду) на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Частинами першою, другою статті 18 наведеного Закону визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З метою забезпечення належного виконання рішення суду, у статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначений перелік заходів примусового виконання рішень, зокрема, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Таким чином, процесуальний порядок застосування примусових заходів звернення стягнення на майно боржника, на заробітну плату (заробіток, доходи, пенсію, стипендію), застосування інших заходів, передбачених рішенням, за яким боржник зобов'язаний особисто виконати певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Порядок застосування кожного заходу примусового виконання рішення має специфічні риси, які повинні враховуватись виконавцем вже у процесі виконавчого провадження.
Відповідно до статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Разом з тим, статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначено розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, які може бути утримано за виконавчими документами.
Так, частинами другою,третьою цієї статті визначено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості, зокрема, у разі стягнення аліментів, 50 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
За положеннями статі 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесяти процентів заробітку. Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Відповідні положення щодо обмеження відрахування заробітної перебачено і статтею 26 Закону України «Про оплату праці».
При цьому, частиною першої статті 25 цього Закону заборонено будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Таким чином виходячи з положень статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» за загальним правилом розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії та інших доходів боржника не може перевищувати двадцяти відсотків, крім випадків, прямо зазначених у цій нормі, за наявності яких розмір відрахувань може складати п'ятдесят чи сімдесят відсотків.
Із скарги вбачається, що на виконанні Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного РУ Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувають виконавчі провадження №59647550 та №7015541 про стягнення аліментів з Алексєєнка С.М. у розмірі 50 % від заробітної плати. Відрахування здійснється з заробітної плати Алексєєнка С.М. Військовою частиною НОМЕР_1 .
Відкриття виконавчих проваджень №59647550 та №7015541 підтверджується доданою до скарги інформацією з Єдиного реєстру боржників, сформованої станом на 21.04.2021, а також відомостями Автоматизованої системи виконавчих проваджень.
Так, виконавче провадження №59647550 про стягнення аліментів, стягувачам по якому є ОСОБА_6 , відкрито 20.05.2014, а виконавче провадження № 7015541 про стягнення аліментів, стягувачем по якому є ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із наданої скаржником довідки Військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2021 № 642/9521 вбачається, що по виконавчому провадженню № 59647550 частка утримання із заробітної плати ОСОБА_1 згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату від 23.12.2020 складає 50 %.
Крім того, інформацією з Єдиного реєстру боржників та відомостями Автоматизованої системи виконавчих проваджень підтверджується, що на примусовому виконанні приватного виконавця Куліченка Д.О. перебуває виконавче провадження № 61387342 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «Глобал Спліт», яке відкрито 25.02.2020.
Із змісту скарги слідує, що вказане виконавче провадження стосується виконання рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.11.2009 по справі № 2-4378/2009 про стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрсиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Глобал Спліт») заборгованості по кредитному договору.
Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2021 № 642/9521 також підтверджується, що по виконавчому провадженню № 61387342 відсоток утримання із заробітної плати ОСОБА_1 згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату від 09.12.2020 складає 20 %.
Отже, сумарний відсоток стягнення із грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 70 %, що перевищує обмеження відрахувань, встановлені частиною другою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у даному випадку максимальне утримання із заробітної плати боржника не може перевищувати 50 %.
Наведених вимог Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем при зверненні стягнення на заробітну плату боржника враховано не було, внаслідок чого порушено право боржника на отримання заробітної плати в розмірі, на який поширюється обмеження встановлене законом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За змістом статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи встановлені обставини та наведені норми закону, оцінивши наявні у справі докази суд приходить до висновку про неправомірність оспорюваної постанови, так як приватним виконавцем не було враховано відсоток стягнення із заробітної плати боржника аліментів, розмір яких складає 50 %. Тому скарга в частині вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця із винесення оспорюваної постанови та зобов'язання його її скасувати підлягає задоволенню.
Щодо зобов'язання приватного виконавця повернути виконавчий лист у виконавчому провадженні № 61387342 стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», така вимога задоволенню не підлягає, оскільки, встановленні статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень не обмежуються зверненням стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, внаслідок чого приватний виконавець вправі звернути стягнення на інше майно боржника відповідно до наведеного Закону.
Щодо поновлення строку звернення із скаргою до суду, суд вважає, що такий строк підлягає поновленню, оскільки суду не надано доказів, які спростовували доводи скаржника про неотримання ним оскаржуваної постанови та неможливості ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження, а тому такий строк суд вважає пропущений скаржником з поважної причини.
Керуючись статтями 260, 441 ЦПК України, суд
ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із скаргою.
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. щодо винесення постанови від 09.12.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника у виконавчому поводженні № 61387342.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. скасувати постанову від 09.12.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника у виконавчому поводженні № 61387342, винесену відносно боржника ОСОБА_1 .
В іншій частині вимог скарги відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 26.07.2021.
Суддя І.В.Коваленко