СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/18389/20
пр. № 1-кп/759/520/21
26 липня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження 12020100000000592, внесеного 06.07.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Славутич Вишгородського району Київської області, українця, громадянина України, який працює водієм навантажувача складського господарства ТОВ «ВСМК-ТРЕЙД», розлучений, має малолітню дитину 2013 року народження та батьків похилого віку, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , представника потерпілих ОСОБА_10 , потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,
06.07.2020 приблизно о 07 годині 15 хвилин водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вулиці Якуба Коласа в м. Києві, зі сторони вулиці Петра Чаадаєва в напрямку вулиці Гната Юри, займаючи ліву смугу з двох наявних в його напрямку руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого біля будинку № 9 по вул. Якуба Коласа в м. Києві та позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1-5.35.2 «Пішохідний перехід» і частково видаленою горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» Правил дорожнього руху України.
В цей час, пішохід ОСОБА_13 перетинала проїзну частину вул. Якуба Коласа по вказаному пішохідному переходу, рухаючись справа наліво відносно руху автомобіля «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Під час руху ОСОБА_3 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 10.1 та 18.1 Правил дорожнього руху України:
п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі;
- п. 18.1: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виявились у тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи обізнаним, що на нерегульованому пішохідному переході він повинен дати дорогу пішоходам, які перебувають на ньому, маючи об'єктивну змогу виявити пішохода ОСОБА_13 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу та мала перевагу в русі, відволікся від керування транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки пішоходу, створюючи загрозу життю і здоров'ю громадян, в процесі руху на нерегульованому пішохідному переході, який розташований навпроти буд. № 9 по вулиці Якуба Коласа в м. Києві, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_13 від отриманих тілесних ушкоджень померла.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 67/3 від 18.12.2018 року встановлено, що смерть ОСОБА_13 наступила від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, крововтратою і шоком; кров в плевральній і черевній порожнинах; малокров'я внутрішніх органів; смугасті крововиливи на внутрішній оболонці серця. Характер і розташування ушкоджень на нижніх кінцівках вказують, що первинний контакт виступаючих частин автомобіля з потерпілою стався на рівні гомілок, що свідчить про те, що в момент співудару потерпіла знаходилась в вертикальному чи приближеному до нього положенні, ймовірно у стані динаміки і була звернута лівою бічною поверхнею тіла по відношенню до виступаючих частин автомобіля.
Грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 1.5, 2.3.б) та 18.1 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_13 .
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав у повному обсязі і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину, а саме в тому, що він 06.07.2021 року о 07 год. 15 хв., керуючи автомобілем «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною вулиці Якуба Коласа в м. Києві зі сторони вул. Зодчих в напрямку ТЦ «Квадрат», який знаходиться по вулиці Гната Юри в м. Києві та коли переїжджав пішохідний перехід навпроти буд. 9 по вул. Якуба Коласа в м. Києві, не побачив ОСОБА_13 , яка рухалася вказаним пішохідним переходом справа наліво відносно руху автомобіля і скоїв наїзд на неї, спричинивши тілесні ушкодження від яких остання померла у медичному закладі, в який була госпіталізована після дорожньо-транспортної пригоди. При цьому до моменту зіткнення пішохода він бачив, побачив відразу перед зіткненням, оскільки його засліпило сонце. Цивільний позов потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 про відшкодування останнім моральної шкоди по 250000 грн. кожному визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
За таких обставин суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_13 , а тому ці його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України вірно.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорт" (зі змінами і доповненнями) №14 від 23.12.2005 року, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 міри покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, те, що обвинувачений раніше не судимий, працює водієм навантажувача складського господарства ТОВ «ВСМК-ТРЕЙД», за місцем роботи характеризується виключно позитивно,його молодий вік, те, що він на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває,розлучений, має малолітню дитину - доньку ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та батьків похилого віку: батька ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та мати ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і вважає правильним обрати йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Разом з тим, відповідно до вимог ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів. Значення заходу примусу для досягнення такої цілі визначається не лише його суворістю, а й неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю застосування за кожний злочин. Реалізація мети покарання є одним із аспектів виконання визначених у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є: захист особи, суспільства і держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, у тому числі потерпілих.
Тому, виходячи з принципів розумності, гуманізму, справедливості та індивідуалізації покарання, з врахуванням обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, ту обставину, що останній має на утримані неповнолітню дитину та батьків похилого віку, а також враховуючи обставини дорожньо-транспортної пригоди та ставлення ОСОБА_3 до події, намагання частково відшкодувати потерпілим моральну шкоду, суд вважає за можливе призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України.
Крім того, суд, при призначенні покарання, вважає правильним застосувати до ОСОБА_3 і додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.
Долю речових доказів та процесуальних витрат необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 та ст. 124 КПК України.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 до обвинуваченого, суд виходить з наступних підстав.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Ця шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду У країни № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на їх користь по 250000 грн. кожному завданої моральної шкоди підлягають до повного задоволення, оскільки потерпілим заподіяна моральна шкода у зв'язку з загибеллю їх дружини та матері, яка виразилась у моральних стражданнях, що змусило їх змінити звичний спосіб життя. Вони перенесли нервовий стрес та переживання внаслідок смерті дружини та матері, перебували у постійному стані тривоги. Розмір моральної шкоди, який був заявлений потерпілими та визнаний обвинуваченим у повному обсязі, а саме 250 тис. грн., суд вважає таким, що відповідає характеру та тяжкості їх страждань.
Підстав для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого до набрання вирком суду законної сили, враховуючи позицію сторони обвинувачення, суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 373-376 КПК України,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за яким призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту затримання після набрання вироком суду законної сили.
Речовий доказ: автомобіль «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути законному володільцю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за залучення експертів на загальну суму 6649 грн. 40 коп.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 до ОСОБА_3 про відшкодування завданої йому моральної шкоди - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 до ОСОБА_3 про відшкодування завданої їй моральної шкоди - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень.
Вирок суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Святошинський районний суд м. Києва з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1