Справа №11-397/09 Головуючий по 1 інстанції
Категорія ч.3 ст. 15, ч. 2 ст. ПОДОРОГА Л.В.
152, 71 КК України Доповідач в апеляційній інстанції
СУХОДОЛЬСЬКИЙ М.І.
"21" липня 2009 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого СУХОДОЛЬСЬКОГО М.І.
суддів ЄВТУШЕНКА В.Г., ШВИДКОГО Д.М.
за участю прокурора СУБОТІНОЇ С.А.
розглянувши кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Городищенського районного суду від 9 квітня 2009 року, яким
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимий, останній раз 23 вересня 2005 року Пирятинським районним судом Полтавської області за ст. 187 ч. 1,71, 73 КК України до 4 років 4 міс. і 6 днів позбавлення волі, звільнений 5.11.2008 року постановою Уманського міськрайонного суду умовно-достроково на 11 міс. і 5 днів, -
визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 15 ч.3, 152 ч. 2 КК України і йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного Пирятинським районним судом Полтавської області від 23.09.2005 року і остаточно призначено покарання у вигляді 5 років і шість місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 232 грн. 00 коп. та моральну шкоду в сумі 4000 грн., а всього стягнуто 4232 грн. 00 коп.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 11 лютого 2009 року близько 21 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння зайшов у магазин «Продукти М+» розташованого по вул. Героїв Чорнобиля в м. Городище Черкаської області, діючи умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті природним способом запропонував продавцю
ОСОБА_3, яка була одна в магазині, вступити з ним в статевий зв'язок. Коли потерпіла категорично відмовила йому вступити в статевий зв'язок, ОСОБА_2 застосував до неї фізичне насильство у вигляді ударів кулаком в живіт та по обличчю, чим заподіяв потерпілій тілесні ушкодження у вигляді крововиливів обличчя, садна спини і згідно судово-медичної експертизи № 47 від 18.02.2009 року відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Після цього ОСОБА_2, взявши потерпілу за коси силоміць заштовхав її в підсобне приміщення магазину, де намагався вступити з нею в статеві зносини проти її волі, але свій злочинний намір не довів до кінця по незалежний від його волі причинах, оскільки в магазин зайшов покупець і став кликати продавця.
На вирок суду засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію та доповнення до неї, де просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував всі обставини справи, потерпіла не чинила йому опору і як йому здалося, що вона була не проти вступити з ним у статевий зв'язок, про що свідчить її поведінка(скинула труси, повернулася до нього спиною, нахилилася і сказала ... «давай швидше роби свою роботу».
Засуджений також просить звернути увагу на неточності записів в протоколі судового засідання. Крім цього, просить зменшити розмір моральної шкоди з 4000 грн. до 2000 грн., посилаючись на те, що обґрунтування її звільнення з роботи не відповідають дійсності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого в підтримку апеляції, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку суду без змін, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині грунтується на зібраних в справі доказах, які досліджені в судовому засіданні і їм дана вірна юридична оцінка. Судом належним чином встановлені фактичні обставини справи і сумнівів в їх істинності немає.
Кваліфікація дій засудженого є правильною.
Викладені в апеляції та її доповненні заперечення засудженого не мають суттєвого значення для встановлених фактичних обставин справи, оскільки як в судовому засіданні, так і в своїй апеляції засуджений пояснив, що він запропонував потерпілій вступити з ним в статеві зносини, а коли потерпіла категорично відмовилась, то він застосував до неї фізичне насильство шляхом нанесення ударів кулаком в живіт та по обличчю, взяв її за коси, затягнув в підсобне приміщення, піднявши світер та футболку брав її за груди проти її волі, розстебнув та скинув до колін її штани, але не довів свій злочинний намір до кінця по незалежним від нього причинах, так як потерпіла умовляннями затягнула час, а потім зайшов в магазин покупець і покликав продавця.
Колегія суддів вважає, що висунуті заперечення засудженим свідчать про намагання його ухилитися від відповідальності за вчинений злочин.
Суд вірно вирішив питання про розмір моральної шкоди, оскільки за законом посягання на статеву свободу жінки становить собою велику суспільну небезпеку і характеризуються виключною аморальністю та цинічністю дій винного. Такі злочини грубо принижують гідність потерпілої, заподіюють їй глибоку психічну травму, можуть завдати серйозної шкоди здоров'ю і сім'ї.
Що стосується заперечень засудженого про невідповідність записів у протоколі судового засідання, то колегія суддів не може взяти їх до уваги, оскільки ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами справи до апеляційного її розгляду і будь-яких зауважень на протокол судового засідання у визначений законом термін не подав, тому це є ще одним підтвердженням про намагання засудженого ухилитися від відповідальності.
Призначаючи покарання суд врахував тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання і вірно дійшов висновку про можливість його виправлення лише за умови ізоляції від суспільства, оскільки він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і з вчинення статевих злочинів, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний злочин.
Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, знаходиться в межах санкції статті Кримінального кодексу і є достатнім для перевиховання засудженого та недопущення вчинення ним нових злочинів.
Таким чином колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку суду, тому засудженому слід відмовити в задоволенні його вимог, а вирок суду залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 на вирок Городищенського районного суду від 9 квітня 2009 року щодо його засудження залишити без задоволення, а вирок суду без змін.