Справа №22ц-1185 Головуючий в І інстанції
Завальнюк І.В.
Категорія 19 Доповідач Колісниченко А.Г.
14 липня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі :
головуючого Колісниченка А.Г.,
суддів Цуканової І.В., Бауль Н.М.,
при секретарі Пасько Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» та закритого акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 02.02.2009 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» до товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансторгсервіс», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору фінансового лізингу, стягнення заборгованості з оплати лізингових платежів, відсотків за користування чужими грошовими коштами, пені та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансторгсервіс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 та третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача закрите акціонерне товариство «Бориспільський автозавод» про розірвання договору фінансового лізингу та стягнення платежів, -
У вересні 2007 року до суду, із позовом до ТОВ «Херсонтрансторгсервіс», ОСОБА_3 та ОСОБА_2, звернулось ТОВ «ІЛК «Рента», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 30.11.2006 року між ТОВ «ІЛК «Рента» та ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» було укладено договір фінансового лізингу автотранспортних засобів № 32/11/06-Л. За умовами цього договору позивач зобов'язувався передати відповідачу у фінансовий лізинг 24 автобуси малого класу марки «Еталон» модель А-079.14 2006 року випуску з можливістю подальшої передачі права власності на це майно. Відповідач зобов'язувався прийняти та належним чином використовувати об'єкт лізингу і сплачувати у встановлені договором строки лізингові та інші платежі. За заявою ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» автобуси були придбані ТОВ «ІЛК «Рента» у ЗАТ «Бориспільський автозавод».За актами прийому передачі автобуси були передані відповідачу. Окрім того, 01.12.2006 року між ТОВ «ІЛК «Рента» та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договори поруки, за умовами яких, останні зобов'язувались відповідати перед позивачем у повному обсязі за виконання зобов'язань ТОВ «Херсонтрансторгсервіс», що випливають із договору фінансового лізингу від 30.11.2006 року.
ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» спочатку виконувало свої зобов'язання належним чином, але потім відповідачем було прострочено оплату лізингових платежів за 8,9 місяці періодів оплати, які встановлено згідно з графіком оплати основних лізингових платежів. Оскільки відповідачем було порушено зобов'язання за договором, то просили стягнути з ТОВ «Херсонтрансторгсервіс», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно 257 740 грн. 69 коп. основного боргу за договором фінансового лізингу від 30.11.2006 року, 14 959 грн. 93 коп. пені та 2 766 грн. 47 коп. в рахунок процентів за невиконання грошового зобов'язання.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ «ІЛК «Рента» неодноразового змінювало та доповнювало свої позовні вимоги та у кінцевому підсумку просить розірвати договір фінансового лізингу автотранспортних засобів № 32/11/06-Л, укладений між ТОВ «ЛК «Рента» та ТОВ «Херсонтрансторгсервіс», зобов'язати ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» у 10-денний термін повернути об'єкт лізингу власнику - ТОВ «ІЛК «Рента», стягнути з ТОВ «Херсонтрансторгсервіс», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно 1 987 7 36 грн. 22 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 354 398 грн. 78 коп. пені за договором, 48 117 грн. 65 коп. в рахунок встановлених законом відсотків за порушення грошових зобов'язань, а також судові витрати.
У лютому 2009 року до суду із зустрічним позовом до ТОВ «ІЛК «Рента» звернулось ТОВ «Херсонтрансторгсервіс», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ТОВ «ІЛК «Рента», відповідно до договору фінансового лізингу автотранспортних засобів від 30.11.2006 року надало у лізинг ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» автобуси малого класу марки «Еталон» модель А-079.14 2006 року випуску. На виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу 1 533 749,43 грн. лізингових платежів. Однак, пізніше було з'ясовано, що автобуси передані у лізинг відповідачем не відповідають вимогам щодо якості, оскільки їх двигуни не оснащені турбонаддувом, відсутній АБС на гальмах. Оскільки ці недоліки є істотними і не можуть бути усунуті, то просили розірвати договір фінансового лізину автотранспортних засобів № 32/11/06-Л від 30.11.2006 року та стягнути з ТОВ «ІЛК «Рента» 1 533 749 грн. 43 коп. сплачених лізингових платежів, а також судові витрати.
Ухвалою суду від 06.03.2008 року у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача за зустрічним позовом, були залучені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Ухвалою суду від 30.07.2008 року третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом, залучено ЗАТ «Бориспільський автозавод».
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 02.02.2009 року ТОВ «ІЛК «Рента» у задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю. Зустрічний позов ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» задоволено. Договір фінансового лізингу автотранспортних засобів № 32/11/06-Л від 30.11.2006 року розірвано. З ТОВ «ІЛК «Рента» на користь позивача за зустрічним позовом стягнуто 1 533 749 грн. 43 коп. сплачених лізингових платежів, а також 1730 грн. судових витрат.
Не погодившись із таким рішенням суду ТОВ «ІЛК «Рента» та ЗАТ «Бориспільський автозавод» подали апеляційні скарги.
ТОВ «ІЛК Рента» у своїй апеляційній скарзі, посилається на те, що до подання зустрічної позовної заяви з боку ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» будь-яких претензій щодо отриманих у лізинг автобусів не надходило. Самі автобуси були прийняті вказаним підприємством за актами прийому-передачі і тоді також претензій щодо якості чи комплектності автобусів не надходило. Судом було зроблено хибні висновки про те, що відповідач за первинним позовом не мав можливості перевірити якість та комплектність автобусів, оскільки ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» було сервісним підприємством, що здійснювало обслуговування автобусів у м. Херсоні та області. Судом також було неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки ст.673 ЦК України, на підставі якої задоволено зустрічний позов, спірні правовідносини не регулює. Висновки суду не відповідають обставинам справи. В основу висновку про неякісність автобусів покладено недопустимий доказ, оскільки висновок експертизи відсутній. Також порушені норми матеріального права при визначенні наслідків розірвання договору. Просили рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, про задоволення первинного позову.
ЗАТ «Бориспільський автозавод» у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що при прийнятті до провадження та розгляді зустрічної позовної зави ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» судом було допущено порушення процесуального закону, яке тягне скасування рішення суду та закриття провадження за зустрічним позовом, оскільки такий позов належить розглядати у порядку господарського судочинства. При вирішенні вимог за зустрічним позовом судом допущено порушення норм процесуального права, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено істотності порушення договору. Висновок суду про невідповідність автобусів вимогам рівня ЄВРО-2 не відповідає обставинам справи. Невірно застосовані наслідки розірвання договору. Не враховано, що спірні правовідносини, окрім іншого також регулюються Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, і ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» при прийманні автобусів не дотримався вимог цього положення, що позбавляє його права заявляти будь-які претензії. Просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким первинний позов задовольнити, а провадження у справі за зустрічним позовом закрити.
Представники апелянтів, у судовому засіданні, на задоволенні скарги наполягали, посилаючись на доводи, викладені в апеляційних скаргах.
Представник ТОВ «Херсонтрансторгсервіс», у судовому засіданні проти задоволення апеляції заперечував, посилаючись на те, що судом зроблено правильний висновок про те, що автобуси передані у лізинг ТОВ «ІЛК «Рента» фактично не відповідають вимогам рівня ЄВРО-2 та сертифікату відповідності, що унеможливлює їх подальшу експлуатацію. Тому висновок суду щодо застосування до спірних правовідносин ст.ст.673,678 ЦК України є правильним. Окрім того, судом у відповідності із вимогами норм процесуального закону було прийнято до провадження і розглянуто зустрічну позовну заяву ТОВ «Херсонтрансторгсервіс», оскільки первинний та зустрічний позови тісно взаємопов'язані.
Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у судовому засіданні, проти задоволення апеляційних скарг також заперечував, посилаючись на те, що судом першої інстанції обставини справи встановлені повно та правильно, і до спірних правовідносин застосовані належні норми матеріального права, а тому підстав для скасування рішення немає.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, що з'явились до судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, визначених цивільно-процесуальним законом, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ТОВ «ІЛК «Рента» та ЗАТ «Бориспільський автозавод» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів вважає правильним та погоджується із висновком суду першої інстанції про розірвання договору фінансового лізингу автотранспортних засобів № 32/11/06-Л від 30.11.2006 року. Проте, з висновком щодо підстав розірвання цього договору колегія погодитись не може. Також не може погодитись колегія суддів і з висновками суду щодо задоволення зустрічного позову ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» та про відмову ТОВ «ІЛК «Рента» у задоволенні первинного позову, оскільки обставини справи, які суд вважає встановленими не доведені, а також має місце порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п.п.2,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, має наслідком скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням апеляційним судом нового рішення.
Зі змісту ч.1 ст.124 ЦПК України витікає, що зустрічна позовна заява має подаватись із дотриманням загальних правил пред'явлення позову, у тому числі і щодо її галузевої підсудності.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно із нормами, закріпленими у ст.ст.1,12 ГПК України, справи у спорах між юридичними особами, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів підвідомчі господарським судам.
Статтею 16 ЦПК України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Як роз'яснив Вищий господарський суд України у п.9 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та І півріччі 2006 року» від 20.10.2006 року, згідно з ч.1 ст.1 та ч.1 ст.21 ГПК України сторонами у господарському судовому процесі -позивачами і відповідачами - можуть бути лише юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у встановленому законом порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило встановлено лише для сторін спору у судовому процесі і не стосується третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Отже такими особами можуть бути і громадяни, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Залучення до участі у справі такої третьої особи не впливає на підвідомчість спору господарському суду.
З матеріалів справи вбачається, що зустрічний позов поданий однією юридичною особою до іншої з приводу розірвання господарського договору. Судом до участі у справі було залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зустрічний позов ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» належить розглядати у порядку господарського судочинства і він не відноситься до юрисдикції загальних судів. Не звернувши на це уваги, і не застосувавши належні норми процесуального права суд помилково прийняв до свого провадження зустрічний позов і розглянув його. Тому рішення суду, в частині задоволення, зустрічного позову, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.205, ч.1 ст.310 ЦПК України.
Оцінюючи позицію суду першої інстанції щодо підстав відмови у задоволенні первинного позову, колегія суддів вважає за необхідне відзначити таке.
Відмовляючи ТОВ «ІЛК «Рента» у задоволенні первинного позову,суд першої інстанції виходив із того, що позивачем за первинним позовом було передано відповідачу у фінансовий лізинг автобуси з істотним порушенням вимог щодо якості і ці порушення неможливо усунути, і тому договір фінансового лізингу підлягає розірванню згідно з ч.2 ст.678 ЦК України із застосуванням, на підставі ст.8 ЦК України за аналогією закону положень ст.216 ЦК України щодо повернення сторін до первісного стану. Однак, з такими висновками суду погодитись не можна.
Так, за основу висновку про істотність порушення ТОВ «ІЛК «Рента» вимог щодо якості переданих у лізинг автобусів суд узяв, встановлену ним фактичну невідповідність цих транспортних засобів сертифікату відповідності № UA 1.009.77334-06, виданого ЗАТ «Бориспільський автозавод». Однак, колегія суддів вважає, що такий висновок суду не грунтується на належних, достатніх та допустимих у даних правовідносинах доказах.
Відповідно до ст.3 Закону України Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» документом, що засвідчує відповідність транспортних засобів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, є сертифікат або інший документ про підтвердження відповідності, виданий згідно із законодавством України. Наявність такого сертифікату підтверджується матеріалами справи та сторонами не оспорюється. Будь-ким рішення компетентного органу щодо оцінки відповідності об'єктів лізингу та видачі сертифікату не оскаржено і це рішення та сертифікат є чинними. Дослідження спеціаліста ДП Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних та управляючих систем, на яке посилається суд першої інстанції не є достатнім, достовірним та допустимим у даних правовідносинах доказом, оскільки, на думку колегії суддів, у даному випадку таким доказом міг би слугувати висновок експерта здійснений з дотриманням процедур, передбачених цивільно-процесуальним законом.
Також, оцінюючи висновки суду, колегія бере до уваги те, що відповідно до п.3.б укладеного 30.11.2006 року між ТОВ «ІЛК «Рента» та ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» договору, всі претензії, пов'язані з технічним станом та комплектністю об'єкту лізингу, своєчасністю його передачі повинні бути заявлені лізингодавцю до підписання акту прийому передачі. Після підписання такого акту прийом одиниці об'єкту лізингу вважається здійсненим і претензії не приймаються. У матеріалах справи маються акти прийому передачі всіх 24 автобусів, що є об'єктом лізингу, підписані представником ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» без будь-яких зауважень. Відповідно до п.9 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та колясок, які були затверджені постановою КМУ від 07.09.1998 року № 1388 реєстрація придбаних нових транспортних засобів проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортного засобу обов'язковим вимогам норм і стандартів, які діють в Україні, що підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката. Дані автобуси ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» були зареєстровані в органах ДАІ і експлуатувались за призначенням. Належних, достатніх та допустимих доказів того, що мались перешкоди в експлуатації об'єкту лізингу за призначенням з причини його неякісності ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» надано не було.
Зважаючи на це, підстави для розірвання договору, зазначені судом є помилковими, а висновок суду про відсутність підстав для задоволення первинного позову ТОВ «ІЛК «Рента» не грунтується на законі та досліджених доказах.
Оцінюючи обґрунтованість вимог ТОВ «ІЛК «Рента», колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Згідно з частиною другою цієї ж статті, до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання серед яких, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Окрім того, право лізингодавця на розірвання договору та повернення предмету лізингу передбачено п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Статтями 553,554 ЦК України встановлено підстави та умови відповідальності за договором поруки, згідно з якими поручитель відповідає за порушення зобов'язання боржником солідарно із боржником та іншим поручителем у тому ж обсязі, що і боржник.
З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2006 року між ТОВ «ІЛК «Рента» та ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» було укладено договір фінансового лізингу автотранспортних засобів № 32/11/06-Л. За умовами цього договору позивач зобов'язувався, за специфікацією, узгодженою сторонами, придбати у ЗАТ «Бориспільський автозавод» та передати відповідачу у фінансовий лізинг 24 автобуси малого класу марки «Еталон» модель А-079.14 2006 року випуску з можливістю подальшої передачі права власності на це майно. Відповідач зобов'язувався прийняти та належним чином використовувати об'єкт лізингу і, відповідно до п. 2.2.4 договору у встановлені строки, сплачувати лізингові та інші платежі (а.с.33-43). 07.12.2006 року за актами прийому-передачі, підписаними представником ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» без будь-яких зауважень, автобуси були передані відповідачу(а.с.48-71). Вказані автобуси, у встановленому порядку, зареєстровані в органах ДА І та використовувались за призначенням, визначеним договором лізингу(а.с.324-347). Окрім того, 01.12.2006 року між ТОВ «ІЛК «Рента» та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договори поруки, за умовами яких останні зобов'язувались відповідати перед позивачем у повному обсязі за виконання зобов'язань ТОВ «Херсонтрансторгсервіс», що випливають із договору фінансового лізингу від 30.11.2006 року(а.с.72-75). Згодом, ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» було прострочено оплату лізингових платежів за 8,9 місяці періодів оплати, які встановлено згідно з графіком погашення основних лізингових платежів. Заборгованість з оплати лізингових платежів визнавалась відповідачем і платежі за договором лізингу здійснювались ним, навіть після подання позивачем позову до суду і останній платіж було здійснено 25.10.2007 року (а.с.128). Вказані обставини підтверджуються належними доказами і визнаються сторонами, а тому є встановленими.
Оскільки є встановленим, що ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» у 2007 році допустив несплату лізингових платежів за 8,9 місяці періодів оплати на суму 257 740 грн. 69 коп. , а з жовтня 2007 року і до цього часу взагалі не виконує зобов'язань за договором, то у колегії суддів є всі підстави вважати, що з боку відповідача було допущено істотне порушення його умов, тому вимоги ТОВ «ІЛК «Рента» щодо розірвання договору фінансового лізингу № 32/11/06-Л від 30.11.2006 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Пунктами 11.3,11.4 договору фінансового лізингу від 30.11.2006 року передбачено, що в разі несплати лізингоотримувачем платежів за договором протягом більш ніж 30 днів лізингодавець має право достроково припинити дію договору та стягнути заборгованість, що утворилась, пеню та інші штрафні санкції, а також повернути об'єкт лізингу.
Як вбачається із розрахунку суми заборгованості із сплати лізингових платежів сума боргу ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» з урахуванням індексації(ч.2 ст.625 ЦК України) становить 1 987 736 грн. 22 коп., станом на час останньої зміни позовних вимог(а.с.469). Враховуючи це, а також положення ч.1 ст.11 ЦПК України, колегія суддів вважає, за необхідне задовольнити вимоги позивача про стягнення вказаної суми з відповідачів.
Обґрунтованими колегія суддів також вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 3% річних від простроченої суми, що відповідно до наданого розрахунку, становить 48 117 грн. 65 коп., оскільки така вимога узгоджується із нормою ч.2 ст.625 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Право на стягнення з лізингоотримувача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення передбачено сторонами у п.11.2 договору фінансового лізингу від 30.11.2006 року. Позивач просив про стягнення пені у розмірі 354 398 грн. 7 8 коп. за весь період прострочення внесення лізингових платежів. Колегія суддів вважає, що дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню, оскільки п.1 ч.2 ст.258 ЦК України встановлено скорочену позовну давність в один рік за вимогами про стягнення штрафу, пені. Тому пеня підлягає стягненню з відповідачів у межах строку позовної давності у розмірі 223 354 грн. 57 коп.
З огляду на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно з договорами поруки від 01.12.2006 року виступили поручителями за договором фінансового лізингу автотранспортних засобів від 30.11.2006 року, то на підставі вказаних договорів та ст.ст.553,554 ЦК України вони мають відповідати за позовом ТОВ «ІЛК «Рента» як солідарні боржники.
Законом (п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг») та договором (п.11.3 договору № 32/11/06-Л від 30.11.2006 року) передбачено право лізингодавця вимагати повернення об'єкту лізингу. Апеляційним судом встановлено, що автобуси, що є об'єктом лізингу ТОВ «ІЛК «Рента» на день ухвалення цього рішення не повернуті. Тому колегія суддів вважає, що вимоги позивача про зобов'язання ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» повернути об'єкт лізингу грунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі, у відповідності до вимог ст.8 8 ЦПК України підлягають стягненню з усіх відповідачів у рівних частках.
Керуючись ст.ст.303,307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» та закритого акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» задовольнити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 02.02.2009 року, в частині розірвання договору фінансового лізингу автотранспортних засобів від 30.11.2006 року № 32/11/06-Л, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» та товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансторгсервіс» залишити без змін.
В іншій частині, це ж рішення скасувати та ухвалити по справі нове.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» задовольнити частково.
Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансторгсервіс», ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» 1 987 736 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят сім тисяч сімсот тридцять шість) гривень 22 копійки в рахунок заборгованості з оплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу автотранспортних засобів № 32/11/06-Л від 30.11.2006 року з урахуванням встановленого індексу інфляції, 48 117,65 (сорок вісім тисяч сто сімнадцять гривень 65 копійок) в рахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 223 354,57 (двісті двадцять три тисячі триста п'ятдесят чотири гривні 57 копійок) в рахунок пені за несвоєчасне внесення лізингових платежів.
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансторгсервіс» повернути транспортні засоби, що були об'єктом лізингу: 24 автобуси малого класу марки «Еталон», модель А-079.14 2006 року випуску, відповідно до договору фінансового лізингу № 32/11/06-Л від 30.11.2006 року власнику - лізингодавцю товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента».
У задоволенні інших позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-лізингова компанія «Рента» відмовити за необґрунтованістю.
Провадження у справі за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансторгсервіс» закрити, роз'яснивши позивачу право на звернення із позовом до господарського суду.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансторгсервіс», ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 566 грн. 66 коп. з кожного, в рахунок відшкодування витрат на сплату судового збору, а також по 10 грн. з кожного, в рахунок відшкодування сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і з наступного дня воно може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги.