Справа №2а-4450/09 р.
21 вересня 2009 року місто Луганськ
Суддя Ленінського районного суду міста Луганська Лібстер А.С., розглянувши у порядку письмового провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у міста Луганську ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити суму недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
В обгрунтування позову позивачка вказала, що вона є матір'ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження.
У зв'язку з цим вона знаходиться на обліку у відповідача, як особа що має право на отримання державної допомоги сім'ям з дітьми.
Відповідно до частини 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (у редакції на дату призначення допомоги) вона має право на щомісячну допомогу по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років.
Згідно ст. 4 Закони України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щорічно затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 65) затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для «дітей у віці до 6 років: з 1 січня - 400 грн., з 1 квітня - 410 грн., з 1 жовтня - 418 грн.».
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (ст. 62) затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для «дітей у віці до 6 років: з 1 січня - 434 грн., з 1 квітня - 463 грн., з 1 жовтня - 470 грн.».
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» (ст. 58) затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для «дітей у віці до 6 років: з 1 січня - 526 грн., з 1 квітня - 538 грн., з 1 жовтня - 570 грн.».
Таким чином розмір допомоги по догляду за дитиною у віці до 3 років, яка прирівнюється прожитковому мінімуму для дітей, у віці до 6 років, був затверджений Верховною Радою України в розмірі: з 01.01.2007-31.03.2007-434 грн.; 01.04.2007 -31.09.2007 - 463 грн.; 01.10.2007 - 31.12.2007 - 470 грн.; 01.01.2008 - 31.03.2008 -526 грн.; 01.04.2008-31.09.2008 -538 грн.
Відповідачем була призначена позивачці допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проте виплачувалася у липні 2007 року у розмірі 129,03 грн.; у серпні 2007 року у розмірі 136,92 грн.;у вересні 2007 року у розмірі 268,90 грн.; у жовтні 2007 року у розмірі 272,25 грн.; у листопаді 2007 року у розмірі 280,09 грн.; у трудны 2007 року у розмыры 288,19 грн.
Таким чином, позивачка протягом всього часу 2007 року недоотримувала від 333 до 651,81 грн. щомісячно.
У серпні 2009 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до частини 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років.
Листом від 02 вересня 2009 року № 08/4266 відповідач відмовив позивачці в перерахунку вказаної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, пославшись на відсутність правових актів про виділення коштів, перерахунок і доплату до раніше виплаченого розміру, а також на зміну Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Дану відмову відповідача позивачка вважає необгрунтованою, такою, що порушує її конституційні права, в зв'язку з цим позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом в якому просить суд поновити їй срок для звернення до суду з даним позовом; визнати бездіяльність відповідача у нездійсненні перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку протиправною; зобов'язати відповідача зробити перерахунок її допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язати відповідача виплатити на її користь недоотриману допомогу по догляду за дитиною за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року включно в розмірі 3296,62 грн.
У попереднє судове засідання позивачка не з'явилася, однак до початку попереднього судового засідання надала до суду заяву в якій просила суд її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та розглянути справу за її відсутністю.
Представник відповідача в попереднє судове засідання не з'явився, до його початку надав суду свої заперечення, в якій позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в їх задоволенні за необґрунтованістю та розглянути справу без його участі.
Представник третьої особи, головного управління Державного казначейства України в Луганській області в попереднє судове засідання не з'явився, до його початку надав суду свої заперечення, в якій позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в їх задоволенні за необґрунтованістю та розглянути справу без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
У відповідності зі ст. 46 Конституции України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 має дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, за якими здійснює догляд, є застрахованою особою, і у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240 від 18 січня 2001 року має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка до квітня 2007 року виплачувалася за рахунок коштів Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, а з квітня 2007 року виплачується управліннями праці та соціального захисту населення за рахунок коштів відповідної субвенції Державного бюджету України.
При цьому розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачці в 2007 році відповідачем встановлено у відповідності з розміром, зазначеним у Законі України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і у такому розмірі ця допомога їй сплачувалася.
Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження дитини, довідкою відповідача про розмір допомоги.
Суд вважає, що розмір спірної допомоги позивачки, починаючи з 09 липня 2007 року відповідачем Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську Ради визначався та виплачувався без урахування діючого законодавства з цього приводу.
Статтею 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
П. 5 розділу 1Х Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених ст. 43 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку, виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму, при цьому права встановлювати інший порядок цих виплат та їх розмір, ніж це встановлено зазначеним Законом, не передбачено.
Згідно зазначеній нормі Прикінцевих положень після набрання чинності вказаного Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" законами України про державний бюджет на відповідні роки регулювалися вказані виплати, положення яких з цього приводу включно до 2006 року неконституційними не визнавалися.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в черговий раз в 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає розмір, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. № 32 передбачено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам з 1 січня 2007 р. призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб. У 1 кварталі вказана допомога виплачувалась страхувальниками та робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділеннями застрахованим особам, яким вона призначена і виплачувалася в 2006 р. Кошти субвенції перераховуються органами праці та соціального захисту населення на рахунки страхувальників і робочих органів Фонду. У II-IV кварталах - вказані допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
Статею 71 Закону України «Про Держбюджет на 2007 рік.» було зупинено на 2007 рік дію ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Судом встановлено, що саме в такому порядку та розмірі з липня 2007 року позивачці нараховувалася та виплачувалася спірна допомога.
Рішенням Конституційного Суду України ,від 09.07.2007 р. визнано неконституційним положення абз.3 ч. 2 ст. 56 та п. 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в тому числі про зупинення дії ст.43 ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
З цього моменту зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність, інших Законів України щодо порядку та розміру вказаних виплат допомоги по догляду за дитиною до трьох років, в установленому порядку на 2007 рік не приймалося.
Враховуючи, що вказане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, суд вважає, що при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід керуватися ст. 43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», і допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має надаватися у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму.
Таким чином, починаючи з 09 липня 2007 року, тобто з моменту винесення Конституційним Судом України 09.07.2007 року вказаного рішення, відповідач мав провести розрахунок та виплати спірної допомоги позивачці, виходячи з формулювання ст. 43 ЗУ «Про загальнообовя'зкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», тобто з прожиткового мінімуму, встановленого законом, і в такому розмірі виплачувати до 31 грудня 2007 року, тобто до закінчення бюджетного року.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню у зазначеній частині.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник відповідача та третьої особи просили застосувати строк позовної давності, однак позивачка надала клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що про факт порушення її прав стало відомо лише у червні поточного року з засобів масової інформації. Враховуючи соціальний стан позивачки, відсутність юридичної освіти суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивачки та поновити їй строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Враховуючи це, суд дійшов до висновку, що позов був поданий в межах строків, передбачених КАС України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Поновити ОСОБА_2 строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську Ради, щодо нарахування та виплати ОСОБА_2, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську Ради здійснити донарахування та виплату ОСОБА_2 суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, тобто до закінчення бюджетного року, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.