ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Справа № 201/6437/21
Провадження № 2/201/2765/2021
23 липня 2021 року місто Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Федоріщева С.С.,
за участю секретаря судового засідання Максимової О.В.,
представника позивача Бондаря І.А.,
представників відповідача Тищенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі клопотання про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа - Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання рішення незаконним, -
У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа - Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання рішення незаконним.
Від представника АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі. В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У судовому засіданні представник позивача заперечував проти закриття провадження у вказаній справі.
Представник відповідача у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.
Вислухавши сторін, ознайомившись із матеріалами справи, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі з наступних підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судом встановлено, що 30 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним та нечинним рішення Наглядової Ради АТ КБ «ПриватБанк» від 25 березня 2021 року в частині ліквідації діючих Напрямків Credit Collection у складі макрорегіональних управлінь та створення. нових підрозділів Департаментів зі стягнення проблемної заборгованості у макрорегіонах.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Аналогічна норма закріплена у ч. 1 ст. 19 ЦПК України у чинній редакції.
Стаття . 12 ГПК України передбачає, що господарським судам підвідомчі справи, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.
Та обставина, що, оскаржуючи рішення Наглядової ради Банку, позивач посилається на порушення своїх трудових прав, не свідчить про існування спору саме із трудових правовідносин.
В той же час, способом захисту порушених або оспорюваних прав у категоріях спорів, коли позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманий працівник, є позов про поновлення на посаді, визнання незаконним наказу про звільнення, тощо, а не позов про визнання недійсним рішення наглядової ради товариства.
Таким чином, на вирішення суду фактично переданий спір між працівником Банку та Наглядовою радою щодо порядку здійснення господарської діяльності товариства (закупівель) та інших повноважень у сфері управлінської діяльності. Вказані рішення Наглядової Ради стосуються саме банку, адже вирішують питання проведення реорганізації внутрішньої структури та не є предметом регулювання норм трудового права. Такі відносини належать до сфери регулювання корпоративного права.
Розгляд таких спорів судом буде втручанням у господарську діяльність акціонерного товариства, що є неприпустимим. При вирішенні питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суди мають уникати зайвого, втручання у внутрішні питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішеннями відповідних органів товариства. А отже, такі спори підлягають вирішенню у позасудовому порядку.
Зазначений висновок підтверджується позицією Великої Палати Верховного Суду, яка в своїй постанові від 30.06.2020 у справі № 317/2777/17 зазначила наступне:
«28. Звертаючись до суду з цими позовами, генеральний директор Товариства послався на порушення своїх прав рішеннями наглядової ради Товариства, що зобов'язують його як керівника ПАТ "ЗАлК" до вчинення певних дій, які, на його думку, суперечать вимогам законодавства.
29. Таким чином, на вирішення суду фактично переданий спір між керівником Товариства та наглядовою радою щодо порядку здійснення господарської діяльності товариства (закупівель) та інших повноважень у сфері управлінської діяльності. Вказані рішення наглядової ради стосуються саме Товариства, адже вирішують питання проведення закупівель та надання документації Товариства на вимогу державних органів, а не прав чи обов'язків його генерального директора, який у силу посади є зобов'язаним виконувати рішення наглядової ради. При цьому спірні відносини, що стосуються виконання рішення наглядової ради акціонерного товариства його виконавчим органом чи керівником, не є предметом регулювання норм трудового права. Ці відносини належать до сфери регулювання корпоративного права.
30. Розгляд таких спорів судом буде втручанням у господарську діяльність акціонерного товариства, шо є неприпустимим. При вирішенні питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суди мають уникати зайвого втручання у внутрішні питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішеннями відповідних органів товариства.
32. Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, шо рішення одного органу управління акціонерного товариства (наглядової ради) не може бути оскаржене в судовому порядку іншим органом товариства або його керівником (генеральним директором), оскільки будь-які спірні питання щодо компетенції, що виникають усередині товариства між його органами у процесі управління, підлягають вирішенню відповідно до його статуту у позасудовому порядку.
40. Велика Палата Верховного Суду вважає, шо провадження у справі підлягає закриттю з огляду шо вимога про визнання недійсним рішення наглядової ради товариства за позовом генерального директора цього ж товариства не може бути розглянута в судах.»
Втручання в управлінську діяльність керівництва підприємства - є недопустимими, що підтверджується положеннями законодавства України та усталеною судовою практикою (зокрема, постановами Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 755/3495/16-ц та від 22.01.2020 у справі № 451/706/18).
Крім того, у постанові від 28.03.2019 по справі № 755/3495/16-ц, Верховний Суд доходить висновку, що вказаний спосіб захисту трудових прав є неналежним способом захисту. Так, суд зазначає наступне:
«КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.
Так, КЗпП України визначає можливість працівника оскарження наказу про його звільнення.
З матеріалів справи убачається, що правомірність звільнення ОСОБА 4 з посади є предметом розгляду іншої справи, в межах вирішення якої судом повинно бути з'ясовано питання дотримання визначеної законом процедури звільнення працівника та обрано засіб правового захисту у разі установлення порушеного права чи інтересу позивача.
Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення. Позивачем не доведено факту завдання моральної шкоди, а також причинно- наслідкового зв'язку між діями відповідачів щодо складання наказу та захворюванням позивача.»
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту є фактично неправомірною формою втручання у внутрішню господарську діяльність Банку, оскільки фактично Позивачем у спорі є співробітник Банку, який невдоволений рішенням керівництва Банку, проте така незгода з рішеннями керівництва Банку не може бути предметом розгляду в жодному суді, а такий спосіб не відповідає способам захисту трудових прав та інтересів Позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 255, 259-261,353,354 ЦПК України, суд,-
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа - Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання рішення незаконним - закрити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 15 днів до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев