Справа № 750/3890/21 Головуючий у 1 інстанції Сапон А. В.
Провадження № 33/4823/360/21
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП.
23 липня 2021 року місто Чернігів
Чернігівський Апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,
з участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Судака Д. Г.
Розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 квітня 2021 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя. З незакінченою вищою освітою, одруженого, який має двох неповнолітніх дітей, працює директором Чернігівського Дімбудкомплекту, проживає по АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 454 грн. судового збору.
Як установив суд, 11 квітня 2021 року о 03 годині 51 хвилину, по проспекту Перемоги, 96 в м. Чернігові, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Super B», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та на порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, як незаконну, а провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити, мотивуючи тим, що суд першої інстанції неналежно оцінив зібрані докази і як наслідок постановив рішення, яке не відповідає фактичним обставина справи, висновки суду ґрунтуються на припущеннях та не належних доказах.
Вказує на те, що пункт 2.5 Правил зобов'язує водія механічного транспортного засобу на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного або наркотичного сп'яніння, що регламентовано п. 1.4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, але не передбачає відповідальності за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку у лікаря, як про це зазначено у постанові суду.
Звертає увагу на те, що зміст постанови в обов'язковому порядку має містити зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за правопорушення, що ставиться у вину особі. Вважає, що «відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку у лікаря», як це викладено у постанові суду, регламентується не п. 2.5 Правил дорожнього руху, а постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, якою був затверджений Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, суд незаконно застосував нормативний акт, п. 2.5 Правил дорожнього руху, який не передбачає відповідальності за вказане у постанові суду правопорушення.
На порушення вимог ст. 266 КУпАП та п. 8 вищевказаної Інструкції, при направленні ОСОБА_1 на огляд на стан сп'яніння, працівниками поліції не було видано направлення на такий огляд, та не повідомлено про заклад охорони здоров'я у якому повинний був проведений медичний огляд. Оформлення направлення водія на огляд до закладу охорони здоров'я є обов'язковим і його відсутність у матеріалах справи вказує на відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а саме відмови від проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 просить поновити пропущений ним строк на апеляційне оскарження постанови суду, вказує на те, що причини пропуску такого строку були поважними.
Так, він не був повідомлений про час та місце судового розгляду, відповідно не знав про ухвалення судового рішення та був позбавлений можливості висловити свою думку у судовому засіданні, надати пояснення, заявити клопотання та скористатись правовою допомогою. Лише 01 червня 2021 року його представник Судак Д. Г. ознайомився з матеріалами справи в суді та 09 червня 2021року подав апеляційну скаргу, у прийнятті якої було відмовлено з формальних підстав.
Вважає, що розгляд справи за його відсутності без належного повідомлення про час та місце судового розгляду (відсутність конвертів та марок для відправлення кореспонденції) призвело до порушення його права на справедливий суд та права на захист.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захисник адвокат Судак Д. Г. підтримали доводи апеляційної скарги.
Заслухавши особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, її захисника, переглянувши відеозапис, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Положення ч. 2 ст. 268 КУпАП дозволяють судовий розгляд у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якщо є данні про її своєчасне сповіщення про день і час, а також місце проведення розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що після отримання адміністративних матеріалів судовий розгляд був призначений на 27 квітня 2021 року, однак відповідно до довідки завідувача експедиції суду відомо, що з 13 квітня 2021 року було припинено відправлення поштової кореспонденції суду, у зв'язку із закінченням знаків поштової оплати (а.с.15, 16).
Таким чином, ОСОБА_1 дійсно не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Знаючи про те, що на нього складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який буде направлений на розгляд до Деснянського районного суду м. Чернігова, ОСОБА_1 не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами, не вжив заходів для з'ясування дати судового розгляду через канцелярію суду самостійно, отже, за відсутності обґрунтованих даних вважати, що особа не з'явилася у судове засідання через поважні та об'єктивні причини, суд прийшов до вірного висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складений протокол.
Разом з тим, з урахуванням того, що копія судового рішення ОСОБА_1 також не була направлена, з метою відновлення права особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, на захист, апеляційний суд вважає за можливе поновити процесуальний строк на подачу апеляційної.
З протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що 11 квітня 2021 року о 03 годині 51 хвилину в м. Чернігові по проспекту Перемоги, 96 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Skoda Super B», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна шкірного покриву обличчя. Від продуття приладу Драгер та від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікарні відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили, що в їх присутності водій автомобіля Шкода відмовився від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки приладом Драгер, так і в лікарні (а.с. 9, 10).
З переглянутого відеозапису убачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений через одержане працівниками поліції повідомлення про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння. Після зупинки водій тривалий час відмовлявся надавати посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль для ознайомлення, у той час як вимагав від працівників поліції повного дотримання вимог закону.
На неодноразові пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Драгер або у закладі охорони здоров'я однозначної відповіді не надавав, тим самим ухилявся від проходження такого огляду. Двома різними екіпажами патрульних,після згоди пройти освідування на місці, водію розпечатувались нові трубки для продування, проте водій ОСОБА_1 спочатку погоджувався, а потім коли розпечатували трубку і пропонували проведення огляду, відмовлявся.
При цьому, від проведення огляду у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовлявся не тільки у присутності двох свідків, а й у присутності свого захисника.
Викладені обставини узгоджуються і з даними, викладеними у рапорті поліцейського М. Жукотської від 11 квітня 2021 року (а.с.13).
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.
Огляд на місці зупинки транспортного засобу уповноваженою особою відповідного органу МВС із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом України є одним з різновидів медичного огляду.
Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляд на стан сп'яніння проводиться:
-поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
-лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Критика апелянтом дій працівників поліції у даному випадку є безпредметною з огляду на те, що виконання вимог поліцейського пройти огляд є обов'язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд мав усі підстави оскаржити дії поліцейських у визначеному законом порядку.
У даному провадженні вирішальним для визнання особи винуватою є встановлення факту відмови водія від виконання вимоги працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння, з урахуванням того, що водій мав ознаки алкогольного сп'яніння.
Таким чином, безпідставними є твердження апелянта про те, що у постанові суду зазначено про відмову водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, за що не передбачена відповідальність п. 2. 5 Правил дорожнього руху.
Така позиція є невірним тлумаченням не тільки вимог законодавства, де пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено обов'язок водія виконати вимогу поліцейського та пройти огляд на встановлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння у встановленому законом порядку, що у разі відмови від проходження такого огляду тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 130 КУпАП але і змісту судового рішення, де не згадується про те, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Жоден з пунктів Порядку та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не передбачає відповідальності за ст. 130 КУпАП, як у цьому помилково переконаний апелянт. Цими документами лише визначено порядок проведення огляду, порушення якого може свідчити про відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Разом з тим, ні матеріали справи, ні мотивувальна частина постанови суду не містять вказівки на те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. У протоколі зазначені всі ознаки алкогольного сп'яніння, з відеозапису убачається, що водій підозрювався у тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Отже, доводи апеляційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи.
З цих же підстав не приймаються до уваги і доводи ОСОБА_1 про відсутність у матеріалах справи направлення на огляд. Так, на аркушах справи 7 та 8 містяться акт огляду на стан алкогольного сп'яніння та направлення на огляд до Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні, в обох документах зазначені ознаки алкогольного сп'яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 , а документи складені на офіційних бланках затвердженого зразка.
Після відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення матеріалів, останній був відсторонений від керування транспортним засобом, автомобіль, належний АТ «Рассвет» був тимчасово затриманий та направлений на спеціальний майданчик, відповідно до Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. (а.с.11)
Отже, рішення суду про доведеність винуватості водія ОСОБА_1 у невиконанні вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відповідає фактичним обставинам справи, зібраним та перевіреним доказам, є законним і обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування. Не вбачається.
При накладенні стягнення, суд в повній мірі врахував, особу порушника, навмисну форму вини, і з урахуванням обставин правопорушення, обрав правильну міру відповідальності, з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі поваги до законів України, правил співжиття та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 23, 33, 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
ОСОБА_1 поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 квітня 2021року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.
Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Антипець