Справа № 606/502/21Головуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б.
Провадження № 22-ц/817/572/21 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія -
20 липня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,
за участю секретаря - Стецюк М.А.
та сторін -представника ОСОБА_1 адвоката
Чорняк М.П.; представника АТ "Ощадбанк"
Данилевич А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 606/502/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2021 року, постановлену суддею Марціцкою І.Б., повний текст ухвали виготовлено 05 квітня 2021 року, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) П'ятковського В.І.,
у березні 2021 року представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Чорняк М.П. звернувся до суду із скаргою на дії Головного державного виконавця Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) П'ятковського В.І щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника та про стягнення виконавчого збору від 02.03.2021 року ВП № 64682938, а виконавчий лист № 2-301/1 від 16.12.2011 року визнати таким, що підлягає поверненню стягувачу.
Скаргу обґрунтовує тим, що рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16.12.2011 року задоволено позовну заяву ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення боргу за кредитним договором заборгованості на загальну суму 479510,89 грн, шляхом звернення стягнення на належне ОСОБА_2 та передане АТ «Ощадбанк» згідно іпотечного договору від 19.03.2008 року нерухоме майно: домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельна ділянка площею 0,0057 га для ведення особистого селянського господарства.
30.12.2011 року видано виконавчий лист.
На підставі вказаного листа за заявою стягувача АТ «Ощадбанк», 02.03.2021 року головним державним виконавцем Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) П'ятковським В.І винесено постанови: про відкриття виконавчого провадження № 64682938, стягнення 103069,56 грн. виконавчого збору та про арешт нерухомого та рухомого майна боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору.
Згідно резолютивної частини рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16.12.2011 року чітко встановлено порядок його виконання, а саме: шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому звернення повинно відбувати у спосіб встановлений в рішенні, в свою чергу звернувши стягнення на все майно боржника, державний виконавець фактично змінив спосіб виконання рішення суду, чим вийшов за межі своїх повноважень.
Крім цього, на момент відкриття виконавчого провадження та момент розгляду скарги діє Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", згідно якого не може бути примусово стягнуте нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави за споживчими кредитами в іноземній валюті та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя. Майно, яке перебуває в іпотеці та за рахунок якого належить виконати рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області відповідає визначенню майна вказаному в Законі, а тому виконавчий лист № 2-301/11 від 16.12.2011 року підлягає поверненню стягувачу.
Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2021 року у задоволенні скарги представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Чорняка М.П. на дії Головного державного виконавця Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) П'ятковського В.І щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника та зобов'язання повернути виконавчий лист - відмовлено.
Провадження за скаргою в частині оскарження постанови про стягнення виконавчого збору - закрито.
В апеляційні скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2021 року та постановити нову, якою його скаргу на дії державного виконавця задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції, не врахував, що виконуючи виконавчий лист № 2-301/11 державний виконавець без дотримання встановленого статтею 435 ЦПК України та Законом України "Про виконавче провадження" порядку змінив спосіб виконання рішення суду.
Зобов'язання боржника вчинити певні дії не є вимогою про звернення стягнення на майно або стягнення грошових коштів.
На відміні від розділу VII "Порядок звернення стягнення на майно боржника" (стаття 48-62) Закону України "Про виконавче провадження", розділ VIIІ "Виконання рішень немайнового характеру" (статті 63-67) цього Закону не надає виконавцю повноважень накладати арешт на майно та грошові кошти боржника.
Намагання державного виконавця забезпечити виконання судового рішення за допомогою заходів (шляхом накладення арештів), які прямо не передбачені розділом VIIІ Закону України "Про виконавче провадження" та без дотримання встановленого статтею 435 ЦПК України порядку зміни способу виконання рішення суду є втручанням у право апелянта на розпорядження своїм майном.
Представник АТ "Ощадбанк" адвокат Данилевич А.Б. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому зазначила, що відповідно до ухвали Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2015 року строк сплати заборгованості в сумі 36744, 64 дол. США сплинув 01.03.2021 року. Отже, враховуючи не виконання вимог ухвали Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2015 року, стягувач правомірно скористався своїм правом на пред'явлення виконавчого документа до виконання для стягнення залишкової суми боргу.
Виконавець за рішенням суду за яким надана розстрочка виконання, відкривається виконавче провадження в частині, за якою сплинув час сплати (п. 6 ІІІ розділу Інструкції з організації примусового виконання рішень).
Тому, у державного виконавця були усі підстави для відкриття виконавчого провадження, саме в частині стягнення коштів за якою сплинув строк сплати відповідно до ухвали від 01.10.2015 року, а також в цій частині і для накладення арешту на майно та кошти боржника.
Враховуючи той факт, що за рішенням суду надана розстрочка, виконавець звертає стягнення на інше майно боржника на яке не розповсюджується мораторій та вживає заходи на його виявлення та стягнення.
Таким чином, твердження в апеляційній скарзі стосовно невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального права є надуманими та такими, що не відповідають обставинам справи.
Апелянтом не надано жодного доказу, що б спростував встановлені судом обставини справи.
Начальник Теребовлянського РВ ДВС Південно-Західного МРУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Зелінська Г.Є. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому зазначила, що відповідно до п. 6 ІІІ розділу Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі пред'являння до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частинні, за якою сплинув строк списання. Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягується із суми за якою сплинув строк сплати.
Відповідно до вимог ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", для забезпечення повного та своєчасного виконання рішення суду державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.
02.03.2021 року згідно ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору по офіційному курсу гривні щодо іноземних валют а саме долара США (1 х 28, 0007 грн)
Тому, у державного виконавця були усі підстави для відкриття виконавчого провадження, саме в частині стягнення коштів за якою сплинув строк сплати відповідно до ухвали від 01.10.2015 року, а також в цій частині і для накладення арешту на майно та кошти боржника.
Пунктом 9 ст. 37 Закону визначено, що підставою для повернення виконавчого документа стягувачу є встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Враховуючи той факт, що за рішенням суду надана розстрочка, виконавець, звертає стягнення на інше майно боржника на яке не розповсюджується мораторій та вживає заходи на його виявлення та стягнення.
Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів № 97734654 від 02.03.2021 року за боржником ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані шість транспортних засобів: FORD TRANSIT, 1992 р.в., бежевий колір, д.н.з. НОМЕР_1 ; MERCEDES-BENZ SPRINTER 416CDI, 2001 р.в, білий колір, д.н.з. НОМЕР_2 ; MAN, 2000 р.в. Білий колір, д.н.з. НОМЕР_3 ; MERCEDES-BENZ SPRINTER 518 CDI, 2007 р.в., білий колір, д.н.з. НОМЕР_4 ; DAIMLER-BENZ 903D, білий колір, д.н.з. НОМЕР_5 ; FORD SCJRPIO, 1985 р.в., червоний колір, д.н.з. НОМЕР_6 .
Тому, вимога скаржника щодо закриття виконавчого провадження не відповідає вимогам п. 9 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Виходячи з вищенаведеного, винесення головним державним виконавцем Теребовлянського РВ ДВС Південно-Західного МРУ МЮ (м. Івано-Франківськ) П'ятковським В.І. постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника та постанови про стягнення виконавчого бору № 64682938 від 02.03.2021 року вчиненні з дотриманням законодавства України та є законними.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Чорняк М.П. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в них.
Представник зацікавленої особи АТ "Ощадбанк" Данилевич А.Б. апеляційної скарги ОСОБА_1 не визнала, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Представник Теребовлянської ДВС подав клопотання про розгляд справи у їх відсутність і просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника Теребовлянського ДВС.
Розглянувши справу в межах скарги та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відмовляючи у задоволені скарги, суд першої інстанції виходив з того, що права боржника постановою про відкриття виконавчого провадження не порушені, так як виконавець може здійснювати дії спрямовані на встановлення чи підпадає їх майно під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та чи наявне інше майно чи кошти у боржників. Відкриття виконавчого провадження засвідчує обставини пред'явлення виконавчого документа до виконання та є юридичним фактом, з яким пов'язується обчислення перебігу строку пред'явлення виконавчих документів до виконання
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Ухвала Теребовлянського районного суду Тернопільської області в частині закриття постанови про стягнення виконавчого збору сторонами не оскаржується, тому апеляційною інстанцією не переглядається.
Судом встановлено, що рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16.12.2011 року, задоволено позовну заяву ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення боргу за кредитним договором заборгованість на загальну суму 479510,89 грн. шляхом звернення стягнення на належне ОСОБА_2 та передане АТ «Ощадбанк» згідно іпотечного договору від 19.03.2008 року нерухоме майно: домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельна ділянка площею 0,0057 га для ведення особистого селянського господарства. (а.с. 46-47)
30 грудня 2011 року на підставі вказаного рішення видано виконавчий лист в справі № 2-301/11р (а.с. 3).
15 лютого 2012 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області винесено ухвалу, якою розстрочено виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області до 01 червня 2015 року.
01 жовтня 2015 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області постановлено ухвалу, якою повторно розстрочено виконання рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області періодичними платежами, кінцевий термін оплати 01.03.2021 року. (а.с.48)
Станом на березень 2021 року заборгованість за рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області з урахуванням періодичних платежів, які вносились ОСОБА_1 на підставі ухвал про розстрочку становить 36744,64 дол. США.
26.02.2021 року представником АТ «Ощадбанк» подано до Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби заяву про відкриття виконавчого провадження, в заяві представник стягувача просив одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження винести постанову про арешт майна (коштів) боржника. До заяви додано оригінал виконавчого листа, оригінал ухвали від 01.10.2015 року. (а.с.49-53)
На підставі поданих документів, 02.03.2021 року головним державним виконавцем Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано Франківськ) П'ятковським В.І винесено постанови: про відкриття виконавчого провадження № 64682938, стягнення 103069,56 грн. виконавчого збору та про арешт всього нерухомого та рухомого майна боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору (а.с.4-6).
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження, виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частина 5 цієї ж статті передбачає, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону (п. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про арешт майна (коштів боржника) виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Згідно з п. 6 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати.
Отже, державним виконавцем Теребовлянського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м Івано-Франківськ) на підставі заяви стягувача та долучених документів правильно винесено постанову 02.03.2021 року про відкриття ВП та накладення арешту на підставі вище згаданих норм матеріального права та закінчення строку розстрочки виконання рішення суду 01.03.2021 року.
Після відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем було подано запити до Державної фіскальної служби України про джерела доходів боржника фізичних осіб, до Пенсійного фонду України щодо роботи боржника за трудовими та цивільно-правовими договорами та про отримання пенсії, до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, запити щодо зареєстрованих транспортних засобів.
Відповідно до відомостей Міністерства внутрішніх справ України за боржником зареєстровано шість транспортних засобів.
Суд першої інстанції підставно наклав арешт на інше майно боржника, оскільки за рішенням суду двічі надавалась розстрочка виконання рішення, яке закінчилось 01.03.2021 року, а рішення суду від 16 грудня 2011 року добровільно ОСОБА_1 не виконує.
ОСОБА_1 також порушував умови розстрочки - остання оплата здійснена 29.10.2020 року.
Не заслуговує на увагу посилання апелянта про те, що Головним державним виконавцем змінено спосіб виконання рішення суду, а саме накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , оскільки виконавчий документ відповідав вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".
П. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Таким чином, у державного виконавця відсутні передбачені законом підстави для повернення виконавчого документа № 2-301/1 від 16.12.2011 року.
Доводи апелянта, щодо заборони звернення стягнення на майно боржника на підставі Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", не заслуговують на увагу, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки державним виконавцем не здійснюються виконавчі дії щодо звернення стягнення на майно боржника, яке перебуває під дією мораторію.
Виходячи із вищенаведеного вбачається, що в апеляційній скарзі не наведено жодного порушення судом норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення.
Апелянтом не надано жодного доказу, що б спростував встановлені судом обставини справи.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконавець діяв правомірно, в межах повноважень, наданих чинними законодавчими нормами, в зв'язку з чим підстави для задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог відсутні.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2021 року - без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 липня 2021 року.
Головуюча Т.С. Парандюк
Судді: С.І. Дикун
Н.М. Храпак