21.07.21
22-ц/812/19/21
Єдиний унікальний номер судової справи: № 487/8288/19
Номер провадження № 22-ц/812/19/21 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.
21 липня 2021 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів - Бондаренко Т.З., Темнікова В.І.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
за участю: представника позивачки - ОСОБА_1 , представника відповідача - Вірченко І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2020 року, ухваленого під головуванням судді - Кокорєва В.В., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (надалі - ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ») про зобов'язання припинити нарахування за теплопостачання та закриття особового рахунку,
В листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» про зобов'язання припинити нарахування за теплопостачання та закриття особового рахунку.
Позивачка зазначала, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання надано дозвіл на виконання проектних та монтажних робіт для подальшого влаштування газового турбо-котла відповідно до протоколу № 5 від 07 вересня 2017 року. 11 грудня 2018 року рішенням міжвідомчої комісії затверджено Акт про відключення належної їй квартири від внутрішньо будинкових мереж центрального опалення та гарячого водопостачання. Листом від 03 жовтня 2019 року № Б-09-01/2015 відповідач відмовився закрити особовий рахунок зареєстрований за квартирою ОСОБА_2 . Крім того, відповідач продовжує нараховувати плату за тепло, яке фактично не поставляється.
Посилаючись на вказані обставини позивачка просила суд зобов'язати ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» припинити нарахування оплати за постачання теплової енергії до її квартири та закрити особовий рахунок за квартирою АДРЕСА_1 , починаючи з 04 жовтня 2017 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2020 року позов задоволено частково. Зобов'язано ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» припинити нарахування за постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , починаючи з 11 грудня 2018 року та закрити особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , після оплати сум нарахованих за постачання теплової енергії станом на 11 грудня 2018 року. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачкою було дотримано процедуру відключення від мережі централізованого опалення (органи уповноважені державою узгодили таке відключення), про що свідчить акт про відключення, затверджений спеціальною комісією, до складу якої увійшов представник ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ». Таким чином, після відключення від мережі централізованого опалення, тобто після 11 грудня 2018 року, у відповідача відсутні підстави для нарахування оплати за постачання теплової енергії до квартири позивача.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до нормативно правових актів, які діяли на час спірних правовідносин, унеможливлюється відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоповерховому будинку і дозволяється таке відключення лише будинку у цілому.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає.
З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 16 квітня 2010 року на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20 квітня 2010 року (а.с.8).
За зверненням ОСОБА_2 , ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» 13 липня 2017 року, погодила відключення від централізованого теплопостачання належній їй квартири для отримання дозволу на влаштування індивідуального теплопостачання (а.с.9).
Постійнодіюча міжвідомча комісія адміністрації Інгульського району з розгляду питань, пов'язаних з відключенням окремих квартир від централізованих мереж ЦО та ГВП вирішила надати дозвіл на виконання проектних та монтажних робіт для подальшого влаштування газового турбо-котла в квартирі позивачки про що свідчить протокол №5 від 07 вересня 2017 року, затверджений головою комісії Волковим І.В. (а.с.10).
Крім того, роз'яснено заявниці ОСОБА_2 про, те що після завершення робіт їй необхідно повторно звернутись до постійно діючої комісії для оформлення Акту про відключення квартири від мереж ЦО ГВП і в десятиденний строк подати до Комісії для затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії заявник звертається до підприємства виконавця послуг з ЦО та ГВП для перегляду умов договору про надання послуг, а саме його розірвання.
09 листопада 2018 року директором КЖЕП ММР «Зоря» - Курятник В.А. , майстром КЖЕП ММР «Зоря» - Полторакіна Г.А., начальник відділу КСТЕ ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» - Юклянюк О.Г. та власником квартири - ОСОБА_2 складено Акт про відключення квартири АДРЕСА_1 від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, який 11 грудня 2018 року затверджений рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО та ГВП, протокол № 5 (а.с.12).
03 жовтня 2019 року ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» на звернення ОСОБА_2 щодо закриття особового рахунку відмовила пославшись на те, що роботу міжвідомчих комісій в частині надання дозволів на від'єднання окремих приміщень в багатоквартирних будинках від мережі централізованого теплопостачання взагалі припинено відповідно до рішення виконкому міської ради від 24 липня 2009 року №1571 «Про надання погоджень при переведенні окремих квартир у багатоквартирних житлових будинках на влаштування автономних систем опалення та гарячого водопостачання» із змінами та доповненнями (а.с.15).
Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року №630 із змінами від 31 жовтня 2007 року №1268 та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 із змінами від 06 листопада 2007 року №169, внесеними Наказом Мінжитлокомунгоспу, який набрав чинності з 09 грудня 2007 року.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
За правилами статей 12,81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України обставин, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справ, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якій беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Як на підставу задоволення своїх вимог позивачка посилається на те, що з жовтня 2017 року не користується послугами відповідача щодо надання теплопостачання, що підтверджується Актом про відключення належної їй на праві власності квартири від мереж внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, який 11 грудня 2018 року затверджений рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО та ГВП, протокол № 5.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, позивачкою було дотримано процедуру відключення від мережі централізованого опалення (органи уповноважені державою узгодили таке відключення), про що свідчить акт про відключення, затверджений спеціальною комісією, до складу якої увійшов представник ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ». Таким чином, після відключення від мережі централізованого опалення, тобто після 11 грудня 2018 року, у відповідача відсутні підстави для нарахування оплати за постачання теплової енергії до квартири позивача.
Однак з таким висновком не можливо погодитися з огляду на наступне.
Так, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року задоволено позов ПрАТ «Миколаївська теплоцентраль» до Адміністрації Інгульского району Миколаївської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення. Визнано протиправним та скасовано рішення голови міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП при Адміністрації Інгульского району Миколаївської області Волкова І.В. від 11 грудня 2018 року щодо затвердження акту про відключення квартири, що належить на праві власності ОСОБА_2 від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП.
Отже, вставлене свідчить про те, що відключення квартири позивачки від системи централізованого опалення і гарячого водопостачання відбулося без дотримання встановленого законом порядку, оскільки рішення яким затверджено Акт про відключення на який посилалася позивачка, як на підставу задоволення своїх вимог визнано протиправним та скасовано, а відтак відсутні підстави обґрунтованості заявлених позовних вимог.
За такого, у відповідача відсутній обов'язок для перегляду умов договору про надання послуг з централізованого теплопостачання та припинення нарахування оплати за надані послуги.
За таких обставин, рішення суду на підставі п.1, ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволені вимог.
У зв'язку з ухваленням по справі нового судового рішення на підставі п.13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат.
Згідно ч.7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За такого витрати, понесені ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» на сплату судового збору у розмірі 1 152,60 грн. слід компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2020 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
У задоволені позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про зобов'язання припинити нарахування за теплопостачання та закриття особового рахунку відмовити.
Компенсувати понесені Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1 152,60 грн. за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Т.В. Крамаренко
Судді: Т.З. Бондаренко
В.І. Темнікова
Повний текст постанови складено 26 липня 2021 року.