Справа № 464/7441/20 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.
Провадження № 22-ц/811/1776/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
15 липня 2021 року м.Львів
Справа №464/7441/20
Провадження № 22ц/811/1776/21
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр аграрних систем» на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова, постановлену у м. Львові 29 грудня 2020 року у складі судді Тімченко О.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр аграрних систем» про стягнення коштів за попереднім договором купівлі-продажу квартири, заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову,-
встановив:
24 грудня 2020 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ТзОВ «Центр аграрних систем» про стягнення коштів за попереднім договором купівлі-продажу квартири та подавподав до суду заяву про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача у будь-яких банківських установах та на приміщення квартири, що належить відповідачу на праві власності, в межах суми позову. В обґрунтування заяви посилається на можливість невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів. Зазначає, що квартира є єдиним нерухомим майном відповідача, на яке може бути звернуто стягнення, та щодо якого в інтернет-ресурсах наявне оголошення про продаж такого об'єкта нерухомості. За відповідачем транспортні засоби не зареєстровані. Просить задовольнити заяву.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року заяву задоволено частково.Накладено арешт на нерухоме майно - приміщення квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 927724046101), що переобладнана в нежитлове приміщення, та належить на праві власності ТзОВ «Центр аграрних систем».
Ухвалу суду оскаржує ТзОВ «Центр аграрних систем». Проситьскасувати ухвалу та постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви. Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суду не надано обґрунтування того, що незастосування заходів забезпечення позову може призвести до невиконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову. Вказує, що майно, на яке накладено арешт, не підлягає передачі позивачу у випадку задоволення його позову, відтак застосований захід забезпечення не відповідає заявленим позовним вимогам.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції мотивована наступним.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч.3 цієї статті заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 23 грудня 2020 року № 238331735 право приватної власності на нерухоме майно: приміщення квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 927724046101), що переобладнана в нежитлове приміщення, зареєстроване за ТзОВ «Центр аграрних систем».
Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам належить враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Тобто, належить з'ясовувати лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішувати матеріально-правові вимоги.
Забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Відповідно доп.4 постанови Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Колегія суддів прийшла до висновку, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд першої інстанції вірно врахував співмірність вжитого заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення прав позивача у випадку задоволення позову для забезпечення виконання рішення суду.
Висновки суду першої інстанції не спростовані доводами апеляційної скарги. Ухвала суду прийнята з додержанням вимог закону. Підстави для її скасування не встановлені.
Керуючись: ст. ст. 149, 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр аграрних систем» залишити без задоволення.
Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено і підписано 20 липня 2021 року.
Головуючий
Судді