16.07.2021 Справа №607/5570/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Безручко Т.В.
представника позивача Лех М.Ю.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченого забезпечення - допомоги по безробіттю , -
Позивач Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості 62 107,21 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю, а також 2 270,00 грн. сплаченого ними судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що ОСОБА_2 03.11.2015 року звернувся до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. 03.11.2015 року йому було надано статус безробітного. Відповідач за періоди перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, отримав допомогу по безробіттю за період з 03.11.2015 року по 04.08.2016 року в сумі 62 107,21 грн. Проведеною позивачем перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 приховав відомості про те, що він був зареєстрований як фізична особа - підприємець із 05.04.1994 року по 06.01.2021 року, тобто належав до категорії зайнятого населення та не мав права на отримання матеріальної допомоги по безробіттю. Відтак, просять стягнути із відповідача вказану суму коштів, як незаконно отриману.
Відповідач відзиву на позов не подавав.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити. Крім того, надав суду письмові пояснення у яких вказує на те, що у відповіді №1900-0504-8/15927 від 28.05.2021 Головне управління ПФУ в Тернопільській області повідомило, що як фізична особа приватний підприємець відповідач перебував на обліку в Управлінні з 01.05.2004 р. по 06.01.2021 р., дані про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності протягом 2000-2005 рр. відсутні. Окрім того, зазначив, що на дату прийняття рішення про повернення коштів центром зайнятості був відсутній запис в Єдиному державному реєстрі про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Оскільки, згідно частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, а такий запис був внесений 06.01.2021 року за рішенням відповідача, а тому відповідач на момент реєстрації в центрі зайнятості перебував у статусі фізичної особи-підприємця. Вважає, що відповідачем не здійснено необхідних дій та не подано документів з метою проведення процедури припинення реєстрації його як фізичної особи підприємця (враховуючи те, що порядок припинення реєстрації особи, як підприємця, регулювався різними нормативно-правовими актами у різних редакціях протягом 2002-2015 років). Позивач вважає, що відповідач знав чи повинен знати про існування процедури припинення його реєстрації як ФОП, проте свідомо не вчинив жодних дій, та не повідомив центр зайнятості про свою реєстрацію, як ФОП, не звернувся за допомогою з приводу цього питання до фахівців центру зайнятості.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечив та суду пояснив, що у період з 1996 року по 2015 рік перебував на посаді, яка віднесена до категорії посад державної служби, підприємницькою діяльністю не займався, в органи державної податкової служби звітів не подавав та доходів не отримував. Також вказав, що двічі, в тому числі в 1996 році звертався у податкову службу із заявами про припинення його реєстрації як фізичної особи - підприємця. При ухваленні рішення судом, просить врахувати, що він є інвалідом третьої групи, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, а також погашає кредит.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.
03 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся у Тернопільський міськрайонний центр зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.
Наказом позивача за №НТ151103 від 03.11.2015 року ОСОБА_2 надано статус безробітного та відповідно до наказу від 10.11.2015 року №НТ151110 з 10.11.2015 року по 03.11.2016 року, призначено допомогу по безробіттю.
Наказом позивача №НТ160804 від 04.08.2016 року припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку із припиненням реєстрації безробітного, відповідно до п.1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», п.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп. 1, 2 п. 37 Порядку від 20.03.2013 року №198 у зв'язку з початком зайнятості особи.
Як вбачається із акту Тернопільського міськрайонного центру зайнятості за №36 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 12 лютого 2021 року, ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із 05.04.1994 р. по 06.01.2021 р.
Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що 05.04.1994 р. проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та 06.01.2021 р. проведено державну реєстрацію його припинення підприємницької діяльності за власним рішенням.
Згідно довідки №236, виданої 05.03.2021 року Тернопільським міськрайонним центром зайнятості, ОСОБА_2 за період із 03 листопада 2015 року по 04 серпня 2016 року виплачено допомогу по безробіттю в сумі 62 107, 21 грн.
05 березня 2021 року директором Тернопільським міськрайонним центром зайнятості прийнято наказ №43 «Д» від 05 березня 2021 року, яким зобов'язано громадянина ОСОБА_2 повернути кошти у сумі 62 107 грн. 21 коп. за період перебування на обліку, як безробітного з 03.11.2015 року по 04.08.2016 року.
Судом встановлено, що одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є допомога по безробіттю.
Безробіттям відповідно до положення ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» є соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.
В силу вимог ч. 3 ст. 3 цього Закону, зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного припиняється у разі зайнятості особи.
Судом встановлено, що на період реєстрації як безробітний та виплати допомоги по безробіттю відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Про вказані обставини, останній позивача не повідомив.
Відповідно до вимог п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62,постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 № 7-1зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку, згідно з яким рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
В силу вимог абз. 5 ч. 1 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.
Як слідує з вимог ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до п. 7 цього Порядку.
Згідно з вимогами ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до вимог ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, допомоги та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тобто, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13.
Як вбачається із інформації, викладеної у листі Головного Управління ДПС у Тернопільській області №28/ЗПІ/19-00-64-01/12732 від 28.05.2021 року, в порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.08.2012 року податковий орган отримав відомості щодо внесення суб'єктом державної реєстрації 22.08.2012 року по ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) запису - «Включення відомостей про фізичну особу - підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним» та 06.01.2021 за № НОМЕР_2 до ЄДР внесено запис - «Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням». Згідно інформаційних систем Головного управління ДПС у Тернопільській області, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на обліку в контролюючому органі ГУ ДПС у Тернопільській області, Тернопільська ДПІ (м.Тернопіль) як платник податків фізична особа - підприємець з 08.04.1994 по 06.01.2021. Як платник єдиного внеску на обліку у контролюючому органі КлімчикА.В. перебуває з 01.05.2004 року; податкова адреса: АДРЕСА_1 . Окрім цього, в облікових даних платника податків наявна інформація про дату прийняття рішення про припинення: 12.06.2002 року. Згідно інформаційних систем Головного управління ДПС у Тернопільській області відсутня інформація про подання декларацій про доходи ФОП ОСОБА_3 (РНОКПД НОМЕР_1 ) за період 2016-2021 років.
Порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності в 1994-2002 роках регулювався наступними нормативно-правовими актами.
Так, пунктом 25 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМ України від 29.04.1994 року №276, яке було чинне до 02.07.1998 року, передбачено, що скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється органом державної реєстрації за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду.
В подальшому, Порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності до 01.07.2004 року регулювався Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності (надалі - Положення), затвердженого постановою КМ України від 25 травня 1998 року №740. Зазначене Положення визначало порядок державної реєстрації та перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також порядок скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Так, пунктом 33 зазначеного Положення передбачено, що скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється органом державної реєстрації за заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду. Пунктом 37 зазначеного Положення передбачено, що скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви, довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.
Суд дослідивши та оцінивши докази надані сторонами, приходить до переконання позовні вимоги Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення зайво виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 62107,21 грн. за період з 03.11.2015 року по 04.08.2016 року не підлягають до задоволення. При цьому, суд відкидає твердження представника позивача про те, що відповідач при отриманні допомоги по безробіттю за вказаний період в період свідомо приховав інформацію про те, що він був зареєстрований як фізична особа підприємець з 05.04.1994 року по 06.01.2021 року, як підставу для повернення даного виду допомоги, оскільки, як вбачається із інформації викладеній листі Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.05.2021 року №23/ЗПІ/19-00-64-01/ НОМЕР_3 , «…в облікових даних платника податків ОСОБА_2 наявна інформація про дату прийняття рішення про припинення 12.06.2002 року…». Таким чином, ОСОБА_2 підприємницьку діяльність не провадив з даного часу. Суд вважає, що зазначені обставини свідчать про те, що відповідач був впевнений що він на момент реєстрації в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості та отримання ним спірних виплат по безробіттю, тобто з 03.11.2015 року по 04.08.2016 року, його уже було виключено з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та скасовано державну реєстрацію. Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі стягується внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними. Тому, суд не вбачає у діях відповідача умислу на приховування зазначеної інформації при отриманні зазначеного виду допомоги, а також реєстрації, як безробітного від органів центру зайнятості. Крім цього, суд наголошує, що сам по собі факт реєстрації відповідача в Державному реєстрі позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності при тому, що на час надання йому статусу безробітного жодних доходів від підприємницької діяльності (існування яких могло б вплинути на надання статусу безробітного та призначення в зв'язку з цим допомоги) ОСОБА_2 не отримував, вважав себе безробітним, не може, на думку суду свідчити про наявність, передбачених ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" підстав для стягнення виплаченої допомоги, яка визначає, що така може бути стягнута за умови наявності в сукупності, як зловживання з боку відповідної особи, так і обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, чи про наявність передбачених п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62, обставин, який передбачає повернення отриманих сум лише за умови наявності вини особи у наданні недостовірних відомостей про доходи.Також, судом не встановлено обставин рахункової помилки з боку позивача та недобросовісності з боку набувача зазначеного виду допомоги по безробіттю, тобто відповідача. Тобто, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 89, 141, 264, 265, 268, 280, 282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позову Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю, відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду у повному обсязі складено 21 липня 2021 року.
Реквізити сторін:
Позивач: Тернопільський міськрайонний центр зайнятості, адреса місця знаходження: 46002, вул. Текстильна, 1Б в м. Тернопіль, р/р UA968201720355459300700706444 Держказначейська служба України, м. Київ, УДКСУ у м. Тернополі, МФО 820172, код 14029303).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддяВ. В. Ромазан