Справа № 442/5292/21
Провадження №3/442/2051/2021
Іменем України
23 липня 2021 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Крамар О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Львівській областіДержавної податкової служби України про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , гр..України, працюючу головним бухгалтером КП «Управитель ЖЕО» ДМР -
- за ч. 1 ст. 163-1 КпАП України,-
Згідно протоколу АА № 241939 про адміністративне правопорушення від 07.07.2021 року: Старшим державним ревізор-інспектором Дрогобицького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Львівській області при проведенні перевірки КП «Управитель «ЖЕО»», встановлено неподання головним бухгалтером до контролюючого органу аудиторського висновку по терміну 10 червня 2021 (Акт перевірки № 14176/13-01-18-14-07/20790521), чим порушено абзац 4 п.46.2 ст.46 Податкового кодексу України.
ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому не визнала з підстав викладених у письмовому поясненні.
Вислухавши пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові матеріали справи, приходжу до наступного.
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст.. 163-1 КУпАП, передбачено відповідальність за: «Відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України».
Пунктом 46.2 статті 46 ПКУ передбачено, що Платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.
Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднювати річну Фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з цим абзацом за формою, визначеною згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.
Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого цього пункту, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід'ємною частиною.
Платники податку на прибуток, які відповідно де Закону України "Про бухгалтерськи й облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу річну фінансову звітність, яка підлягає оприлюдненню разе.* з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. У разі неподання (несвоєчасного подання) річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, застосовується відповідальність, передбачена пунктом 120.1 статті 120 цього Кодексу, для подання податкових декларацій (розрахунків).
Згідно статті 14 Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено обов'язок оприлюднення фінансової звітності для таких підприємств:
1. Підприємства, що становлять суспільний інтерес (крім великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів), публічні акціонерні товариства, суб'єкти природних і монополій на загальнодержавному ринку та суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, зобов'язані не пізніше ніж до ЗО квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством.
2. Великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів, та середні підприємства зобов'язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб- сторінці (у повному обсязі).
3. Інші фінансові установи, що належать до мікропідприємств та малих підприємств, зобов'язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на власній веб-сторінці (у повному обсязі).
4. Головні розпорядники бюджетних коштів оприлюднюють річну фінансову звітність, річну консолідовану фінансову звітність не пізніше ніж до ЗО квітня року, що настає за звітним періодом, шляхом розміщення на своїй веб-сторінці.
Частиною 2 ст. 2 Закону України від 16.07.99 р. №996-ХГУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені критерії віднесення підприємств до мікро-, малих, середніх або великих підприємств залежно від балансової вартості активів, чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та середньої кількості працівників.
При визначенні категорії, до якої належить підприємство використовуються показники, які на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із наведених у Законі критеріїв. Для визначення відповідності критеріям, встановленим у євро, застосовується офіційний курс гривні щодо іноземних валют (середній за період), розрахований на підставі курсів Нацбанку, що встановлювалися для євро протягом відповідного року.
Якщо підприємство однієї з наведених категорій за показниками річної фінансової звітності протягом двох років поспіль не відповідає наведеним критеріям, воно відноситься до відповідної категорії підприємств.
КП «Управитель «ЖЕО»» ДМР за показниками фінансової звітності попередніх періодів належить до категорії малих підприємств та не належить до жодної із груп підприємств визначених у статті 14 Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІУ, які зобов'язані оприлюднювати свою фінансову звітність.
Частиною третьою ст. 11 Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що для суб'єктів малого підприємництва національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати. Зокрема, наказом Мінфіну України від 25.02.2000 р. № 39 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва».
КП «Управитель ЖЕО» ДМР виконало у повній мірі обов'язок, щодо подання фінансової звітності до ДПС, не має обов'язку щодо оприлюднення своєї фінансової звітності та надання аудиторського висновку до органів ДПС.
Стосовно відображення на балансі підприємства вартості багатоквартирних будинків необхідно зазначити, що відповідні житлові будинки не є активами підприємства і підлягають списанню з балансу КП «Управитель «ЖЕО» ДМР. Процедура списання розпочата, але не закінчена.
Згідно роз'яснення Міністерства розвитку громад та територій з 1 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14.05.2015 № 417-УІІІ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), який визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління. Зокрема, Законом № 417-УІП встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку, спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (статті 4 і 5). Статтею 9 Закону № 417-УІІІ визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками; за рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Також з прийняттям Закону № 417-УІІІ внесено зміни до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України, якою визначається, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
До того ж власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) (далі - ОСББ, об'єднання). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Зазначаємо, що положення Закону № 417-VIII щодо спільної власності у будинку не є нововведенням цього Закону.
Так, пунктом 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 «У справі за конституційним зверненням ОСОБА_2 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків)» допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
З набуттям чинності Цивільним кодексом України, а саме частиною другою статті 382. також було встановлено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнанню за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Тож з моменту приватизації хоча б однієї квартири у багатоквартирному будинку поняття «одноосібний власник будинку» (комунальна, державна власність) як таке є некоректним; правовстановлюючий документ, яким визначено, що власником будинку є. наприклад, територіальна громада певного міста, села, селища в особі відповідного органу місцевого самоврядування, є таким, що суперечить актам законодавства.
Крім того, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 417-VIII внесено зміни до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», якими, серед іншого, виключено статтю 11 «Утримання житлового комплексу на баланси».
Зазначаємо, що згідно з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» «баланс» є елементом фінансової звітності підприємства. При цьому цим Законом встановлено принцип автономності, згідно з яким «кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від їх власників, у зв'язку чим особисте майно та зобов'язання власників не повніші відображатися у фінансовій звітності підприємства».
Статтею 2 згаданого Закону визначено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно- правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Зазначаємо, що згідно з пунктом 33 розділу «Вибуття основних засобів» Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509), об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.
Пунктом 40 розділу «Облік вибуття основних засобів» Методичних рекомендацій ? бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України 30.09.2003 № 561, об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, без оплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.
Згідно п.1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що багатоквартирний будинок (спільне майно багатоквартирного будинку) не є об'єктом права власності підприємства, а відтак у КП «Управитель «ЖЕО»», не зобов'язане подавати до контролюючого органу аудиторський висновок по терміну 10 червня 2021, а відтак приходжу до висновку про необхідність закриття провадження в даній справі, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в діянні ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 4 ч. 2 п. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, то відповідно судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 163-1, 247 п. 1, 283, 284 КпАП України, суддя -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд.
Суддя Крамар О.В.