Дата документу 23.07.2021
Справа № 937/3664/21
Провадження № 2/937/2438/21
2021 рік
23 липня 2021 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого: судді Дараган Л.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінпром Маркет» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М..
В позові зазначено, що 17 липня 2020 року третьою особою - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за договором № 151262231 від 26 лютого 2013 року в розмірі 10006 гривень 99 копійок. Однак, позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки останній був вчинений без дотримання вимог чинного законодавства, а зазначена у виконавчому написі сума боргу не є безспірною. Позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 17 липня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2905, про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за договором № 151262231 від 26 лютого 2013 року в розмірі 10006 гривень 99 копійок, а також стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі в розмірі 1362 гривні 00 копійок.
ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Представником відповідача подано заяву про визнання позову в повному обсязі.
Третьою особою подані письмові пояснення щодо позову, в яких зазначено, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки подані для вчинення нотаріальної дії документи відповідали вимогам законодавства, виконавчий напис був вчинений нотаріусом у відповідності до чинного законодавства, підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії у нотаріуса не було.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Від сторін клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходили, тому суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Згідно виконавчого напису від 17 липня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2905, з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором № 151262231 від 26 лютого 2013 року в розмірі 10006 гривень 99 копійок, яка складається з наступного: сума в розмірі 774 гривні 96 копійок - заборгованість за тілом кредиту, сума в розмірі 4060 гривень 81 копійок - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсоткам і комісією; сума в розмірі 50 гривень 00 копійок - плата за вчинення виконавчого напису. Стягнення заборгованості проводиться за період з 13 липня 2017 року по 17 липня 2020 року. Виконавчий напис набрав чинності з дати його вчинення, а саме з 17 липня 2020 року.
Зазначений виконавчий напис був пред'явлений відповідачем до виконання в порядку, визначеному для примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб).
На підставі виконавчого напису нотаріуса державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Буряк Н.С. 15 квітня 2021 року було відкрито виконавче провадження.
ІV. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.п. 1.1 - 1.2, п.п. 3.1 - 3.5 Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Так, із наведених вище норм закону випливає, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами чинного законодавства, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
При цьому, положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. І характер правового регулювання цього питання дає підстави прийти до висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням наведеного вище, а також приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України та ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», вбачається, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Також боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Як було встановлено судом, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису керувався тільки випискою з особового рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та з відміткою стягувача по непогашення заборгованості, наданою відповідачем, що не може бути доказом безспірності заборгованості за кредитним договором. Будь-які інші документи на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу не надавалась. Натомість, безумовним фактом, який свідчить про небезспірність заборгованості за кредитним договором, є та обставина, що розмір заборгованості був визначений самостійно відповідачем і існує тільки в складених відповідачем документах, які позивачем не визнані та із нею не узгоджені.
Отже, суд приходить до висновку, що у даному випадку нотаріус всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру заборгованості та вчинив виконавчий напис за відсутності всіх належних документів.
Крім того, зі змісту виконавчого напису вбачається, що останній був вчинений нотаріусом на підставі кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, та із посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року № 662, якою було внесено до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів таку форму договору, як кредитний договір.
Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року вказану вище постанову Кабінету Міністрів України було визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема й щодо доповнення переліку документів, новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов'язковим до виконання на свій території України.
Тобто, виконавчий напис було вчинено на підставі нормативного акту, який було визнано незаконним та нечинним з моменту його прийняття.
При цьому судом не можуть бути прийняті до уваги третьої особи на обґрунтованість та безспірність суми заборгованості за кредитним договором, оскільки такі посилання є безпідставними, необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Жодних належних і допустимих доказів безспірності заборгованості третьою особою суду не надано. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.
Крім того, відповідно до поданої до суду заяви, відповідач позов визнає в повному обсязі, а згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, жодних обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання судом не встановлено.
Таким чином, оскільки заборгованість за кредитним договором має спірний характер, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та визнання виконавчого напису від 17 липня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2905, про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за договором в розмірі 10006 гривень 99 копійок, таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст.ст. 141, 142 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1362 гривні 00 копійок підлягають такому розподілу: понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 681 гривня 00 копійок (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову та заяви про забезпечення позову) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку із задоволенням позову, а понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 681 гривня 00 копійок (інші 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову та заяви про забезпечення позову) підлягають поверненню позивачу з державного бюджету у зв'язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, ст.ст. 19, 141, 142, 263 - 265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 17 липня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за № 2905, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості за договором № 151262231 від 26 лютого 2013 року в розмірі 10006 гривень 99 копійок.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову та заяви про забезпечення позову за квитанціями № 48 від 28 квітня 2021 року і № 49 від 28 квітня 2021 року (оригінали яких знаходяться в матеріалах цивільної справи № 937/3664/21), що становить 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.
Повне найменування та ім'я сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 9-А оф. 204, код ЄДРПОУ 43311346.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.
Повний текст рішення складено 23 липня 2021 року.
Суддя: