Дата документу 14.07.2021
Справа № 334/4582/21
Провадження № 3/334/1857/21
14 липня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Ленінського районного суду м.Запоріжжя Бредіхін Ю.Ю., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка працює продавцем магазину «Світ солодощів», зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
14.06.2021 року у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серія ВАБ№ 595534 за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КупАП), згідно якого продавець магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 14.06.2021р. приблизно об 11-20 год. знаходячись у приміщенні магазину по АДРЕСА_2 , здійснювала діяль ність у закладі, де забезпечено централізований збір використаних ЗІЗ в окремі урни, чим порушила умови карантину, зокрема п. 3, п.п. 12 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року зі змінами.
В судовому засіданні ОСОБА_1 надала суду свої заперечення на протокол та пояснила, що господарську діяльність в магазині здійснюється ФОП ОСОБА_2 , а вона є найманим працівником, працює в магазині продавцем, в своїй роботі сумлінно дотримується карантинних вимог, при цьому її дії не є самостійними та вона не є посадовою особою, в обов'язки якої не входить вирішення подібних питань, тому вона не може бути суб'єктом даного правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 3 підпунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року встановлено, що забороняється діяльність суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни);
Згідно з ч.ч.1,2 ст.55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ст.. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
Згідно із ст. 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , вона не є суб'єктом господарювання у розумінні вищенаведених норм законодавства.
Також, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є й посадовою особою ФОП ОСОБА_2 , не уповноважена керівництвом на здійснення організаційно-розпорядчих, адміністративних функцій щодо роботи магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », оскільки саме ФОП ОСОБА_2 є суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі продовольчими товарами, а ОСОБА_1 є найманим працівником, яка виконує обов'язки продавця.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбаченні цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) Європейського суду з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки, вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Враховуючи викладене, суд не може самостійно збирати докази для розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому у матеріалах відсутні докази того, що саме ОСОБА_1 є або ж суб'єктом господарювання або посадовою особою такого суб'єкта, на яку покладено відповідні обов'язки.
Відповідно до норм КУпАП адміністративна відповідальність настає за умов: 1) наявності події, що передбачає адміністративну відповідальність; 2) наявність складу правопорушення, а саме: - суб'єкта та суб'єктивної сторони правопорушення; - об'єктивної сторони правопорушення, яке характеризується наявністю дії чи бездіяльності суб'єкта правопорушення, внаслідок чого було порушено конкретну норму законодавства; - причинно-наслідкового зв'язку між подією, що передбачає адміністративну відповідальність, та її негативними наслідками, зокрема, завдання шкоди органам влади.
Перелічені ознаки є визначальними фактором, оскільки відсутність події і складу адміністративного порушення виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 247 КУпАП передбачені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, за яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Тому, суддя приходить до висновку про те, що провадження по адміністративному матеріалу відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
постановив:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: Бредіхін Ю. Ю.