490/9032/15-к
нп 1-в/490/253/2016
13 червня 2016 року м.Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаїв клопотання інспектора КВІ Центрального району м.Миколаєва УДПтСУ в Миколаївській області про встановлення порядку виконання вироків відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаїв, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працює, раніше не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Інспектор КВІ Центрального району м.Миколаєва УДПтСУ в Миколаївській області звернувся до суду з клопотанням про встановлення порядку виконання вироків відносно ОСОБА_5 .
В клопотанні інспектора КВІ Центрального району м.Миколаєва УДПтСУ в Миколаївській області зазначається, що ОСОБА_5 засуджена вироком Центрального районного суду м.Миколаєва від 14.03.2016р. за ч.2 ст.185КК України до двох років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст.75,76 КК України з іспитовим строком один рік шість місяців, з покладанням на засудженого обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце мешкання без дозволу органів кримінально виконавчої системи, з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти інспекцію про зміну свого місця проживання та роботи, та вироком Татарбунарського районним судом Одеської області від 25.11.2015р. за ч.1 ст.289 КК України до трьох років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком один рік шість місяців.
Представник КВІ Центрального району м.Миколаєва УДПтСУ в Миколаївській області в судовому засіданні просив подання задовольнити та визначити покарання засудженому ОСОБА_5 при наявності двох вироків.
Прокурор в судовому засіданні висловив свою думку про те, що при визначенні покарання за сукупністю вироків погіршиться становище засудженого, а тому просив вказані вироки виконувати самостійно.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали подання, приходить до наступних висновків.
Згідно вироку Центрального районного суду м.Миколаєва від 14.03.2016р. за ч.2 ст.185КК України до двох років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст.75,76 КК України з іспитовим строком один рік шість місяців, з покладанням на засудженого обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце мешкання без дозволу органів кримінально виконавчої системи, з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти інспекцію про зміну свого місця проживання та роботи. Згідно вироку Татарбунарського районного суду Одеської області від 25.11.2015р. за ч.1 ст.289 КК України до трьох років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком один рік шість місяців.
Згідно п.11 ч.1 ст. 537, ч.2 ст.539 КПК України питання про застосування покарання за наявності кількох вироків під час виконання вироків вирішується судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 за наявності щодо засудженого вироку, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, суд за місцем виконання цього вироку зобов'язаний визначити порядок застосування покарання за всіма вироками відповідно до ст. 71 КК України.
Згідно ч.2 ст.71 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків, загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань, загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, зважаючи на те, що при складанні покарань за сукупністю вироків відносно засудженої ОСОБА_5 його становище погіршиться, суд приходить до висновку, що вирок Центрального районного суду м.Миколаєва від 14.03.2016 року та вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 25.11.2015 року, відносно засудженого ОСОБА_5 необхідно виконувати самостійно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, суд, -
ухвалив:
Подання - задоволити.
Визначити, що вирок Центрального районного суду м.Миколаєва від 14.03.2016р. яким ОСОБА_5 був засуджений, за ч.2 ст.185КК України до двох років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст.75,76 КК України з іспитовим строком один рік шість місяців, з покладанням на засудженого обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце мешкання без дозволу органів кримінально виконавчої системи, з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти інспекцію про зміну свого місця проживання та роботи, та вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 25.11.2015р., яким ОСОБА_5 був засуджений за ч.1 ст.289 КК України до трьох років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком один рік шість місяців - підлягають самостійному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до апеляційного суду Миколаївської області.
Суддя