Справа № 490/5714/21
нп 2/490/3791/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
21 липня 2021 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатін О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними, та скасування державної реєстрації нерухомого майна,-
19.07.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними, та скасування державної реєстрації нерухомого майна.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
20.07.2021 року матеріали справи передано судді.
Суд, вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження за даною позовною заявою встановиви таке.
У відповідності до приписів частин 1 та 2 статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Так, предметом даного позову є:
- визнання недійсним договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ММНО Іскрицькою Г.В. 30.04.2020 року за реєстровим №693;
- скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , здійснену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень №52116429 від 30.04.2020 року;
- визнання недійсним договору дарування житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки (присадибної ділянки) за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4810137200:13:021:0002 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ,т посвідчений приватним нотаріусом ММНО Іскрицькою Г.В. 30.04.2020 року за реєстровим №691;
- скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку (присадибну ділянку) за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4810137200:13:021:0002 за ОСОБА_4 , здійснену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень №52114041 від 30.04.2020 року.
Суд зазначає, що під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому в розумінні частини 1 статті 188 ЦПК України об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самихфактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставіяких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
При цьому, на думку позивачки, підлягають визнанню недійсними договори, які різні як за своєю правовою природою так і за сторонами та майном щодо якого вони укладені.
Суд зазначає, що кожен оспорюваний правочин є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільнихправ і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені під час укладення відповідного договору, утворюють окремий склад цивільно-правового прововідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожного з цих правочинів засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні договори, різний порядок та предумови їх укладення тощо).
Отже, вимоги про за кожним окремим договором є самостійними вимогами, які не пов'язані ні підставами виникнення, ні поданими доказами та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.
При цьому, позивачкою не наведено обгрунтування об'єднання вимог в одному позові, а суд не вбачає підстав для застосування правил об'єднання позовів у розумінні статті 188 ЦПКУкраїни.
Як убачається з позовної заяви, її мотивувальна частина складається з декількох самостійних підрозділів, у яких наведені обставини укладання кожного окремого оскаржуваного правочину. Тобто, фактично позовні вимоги по кожному оскаржуваному договору різняться як за суб'єктним складом, так і за обставинами та наданими доказами, на підставі яких позивачка пред'явила позовні вимоги.
Суд зазначає, що об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду.
Сумісний розгляд заявлених ОСОБА_1 позовних вимог у цій справі перешкоджатиме з'ясуванню взаємних прав і обов'язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки у даному випадку під час розгляду справи суд повинен буде надати оцінку умовам кожного з укладених договорів, встановити обставини дотримання, виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, мети та обставин їх укладення.
Зазначене свідчить про те, що по кожному з договорів та по кожному окремому епізоду, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов'язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, що також суттєво утруднить вирішення спору в межах однієї справи.
За таких обставин суд констатує, що позивачка при поданні позову порушила правила статті 188 ЦПК України щодо об'єднання позовних вимог, оскільки у даному випадку позовні вимоги ґрунтуються на підставі різних договорів, які є різними засуб'єктним складом, предметом, що має наслідком дослідження окремо як кожного договору на предмет їх відповідності вимогам законодавства, так і перевірку процедури їх укладення, що повинно підтверджуватися окремими, не пов'язаними між собою доказами.
У відповідності до приписів пункту 2 частини 4 статті 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
За таких обставин, враховуючи, що у позовній заяві порушено правила об'єднання позовних вимог, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними, та скасування державної реєстрації нерухомого майна, вх.№20850 від 19 липня 2021 року, повертається позивачці ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, повернення позовної заяви у відповідності до ст.185 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права позивачці на повторне звернення до суду із позовом.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч.4 ст. 185 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними, та скасування державної реєстрації нерухомого майна, вх.№20850 від 19 липня 2021 року, повернути позивачці.
Роз'яснити позивачці, що відповідно до ч. 7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Центральний районний суд міста Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги.
Суддя О.В. Саламатін