490/9246/13-ц
нп 4-с/490/50/2019
13 жовтня 2020 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва
у складі : головуючого судді Чулуп О.С.,
при секретарі -Балдич Х.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області про повернення виконавчого документу стягувачу та на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва під час виконавчого провадження, -
встановив:
Стягувач звернувся до суду із скаргою, в якій просив суд визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Гордашко Олени Віталіївни при виконанні виконавчого листа № 490/9246/13-ц у виконавчому провадженні № 42242284; визнати неправомірною та зобов'язати головного державного виконавця Центрального відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Гордашко Олену Віталіївну скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.03.2018 року у виконавчому провадженні № 42242284, посилаючись на те, що державним виконавцем не вжито усіх заходів щодо примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
Скаржник в судовому засіданні вимоги скарги підтримав в повному обсязі, просив їх задоволити.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, надав відзив в якому заперечував проти задоволення скарги.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що вимоги скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом досліджено виконавчий лист виданий 15.01.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 11000 грн. 00 коп.
Судом досліджено постанову державного виконавця Центрального ВДВС м.Миколаїв від 20.03.2018 року згідно якої повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.7 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки транспортний засіб боржника, розшук яйого здійснювався поліцією не виявлений протягом року дня оголошення розшуку.
В силу ст. ст.15,16 ЦК України, ст.ст.4,5ЦПК України кожен може звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та свобод у спосіб, передбачений законом.
Відповідно до статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція), право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює. Суд зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обовязкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок. На виконавчі процедури може впливати складність виконавчих процедур, поведінка особи-стягувача, поведінка компетентних державних органів та обсяг призначеної до стягнення суми (майна).
Євросуд зазначив, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також ЄСПЛ зазначив, що обовязком держави є нагляд за виконанням рішень проти державних органів (таким виконанням, якого потребує Конвенція без необґрунтованих затримок).Держава не має посилатись на відсутність коштів, коли йде мова про виконання рішення проти державного органу.
Відповідно до п.7 ч.1ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції станом на 07.03.2018 року) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 07.03.2018 року) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, тощо.
Державним виконавцем не надано доказів, щодо вжиття ним усіх покладені на нього ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» обов'язків щодо примусового виконання рішення суду, і чи дійсно вживалися дієві заходи щодо розшуку майна боржника, а саме в порядку, передбаченому ст.53 вказаного Закону щодо виявлення для можливого подальшого звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб.
А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 20.03.2018 року підлягає скасуванню, На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 447-452 ЦПК України,
Скаргу задоволити.
Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області при виконанні виконавчого листа № 490/9246/13-ц у виконавчому провадженні № 42242284.
Постанову головного державного виконавця Центрального відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області скасувати про повернення виконавчого документа № 490/9246/13-ц стягувачу від 20.03.2018 року у виконавчому провадженні № 42242284, - скасувати.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.273 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя