печерський районний суд міста києва
Справа № 757/63529/18-ц
20 липня 2021 року Печерський районний суд міста Києва
у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,
при секретарі судових засідань - Єряшевій А.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левчук Ірини Ігорівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання недійсним пункту іпотечного договору, -
У грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левчук Ірини Ігорівни, в якій просив:
-визнати пункт 2.2 Договору іпотеки від 24 червня 2015 року за реєстровим № 825 недійсним, а дії приватного нотаріуса КМНО Левчук І.І. щодо вилучення оригіналу договору купівлі-продажу від 18 серпня 2010 року за реєстровим № 4185 з невід'ємними додатками до нього у ОСОБА_1 , виданих на його ім'я, під час вчинення нотаріальної дії, яка цього не передбачала, неправомірними;
-видати ОСОБА_1 зі справ нотаріуса оригінал договору купівлі-продажу від 18 серпня 2010 року за реєстровим № 4185, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 08 вересня 2010 року № 27256490, витяг з Державного реєстру правочинів від 18 серпня 2010 року № 8901321 та відшкодувати судовий збір і витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 24 червня 2015 року уклав договір позики з ОСОБА_3 , на забезпечення виконання якого того ж дня укладено Договір іпотеки, який посвідчила приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левчук І.І. за реєстровим № 825. Предметом іпотеки стала належна позивачу на підставі договору купівлі-продажу квартира, який також посвідчувала відповідач 18 серпня 2010 року за реєстровим № 4185, розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на яку у зв'язку посвідченням договору іпотеки, відповідачем накладено заборону відчуження.
27 травня 2016 року іпотекодержателем ОСОБА_3 на підставі Договору іпотеки від 24 червня 2015 року за реєстровим № 825 зі змінами і доповненнями, здійснено звернення стягнення та зареєстровано за собою право власності на предмет іпотеки. Вважаючи такі дії незаконними позивач звернувся до правоохоронних органів, суду, Міністерства юстиції України та інших. Для відстоювання свого права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна позивачеві знадобився документ, який до звернення стягнення підтверджував його право власності на квартиру та технічний паспорт об'єкта.
За цими документами ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача, оскільки виявив у Договорі іпотеки від 24 червня 2015 року за реєстровим № 825 пункт 2.2 розділу ІІ, в якому зазначено: «На період дії цього Договору правовстановлюючі документи на предмет іпотеки зберігаються в справах приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левчук І.І.».
Відповідач відмовилась повертати оригінали правовстановлюючих документів, які належать позивачеві, останній отримав копію договору купівлі-продажу.
Крім того, відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 в ознайомленні з матеріалами справ, сформованих нею в результаті вчинення нотаріальних дій.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 22 січня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, сторонам роз'яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи.
11 лютого 2019 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечила щодо задоволення позовних вимог, 06 березня 2020 року відповідь на відзив, 11 березня 2019 року заперечення на відповідь позивача, в якій Левчук І.І. вказала, що Іпотечний договір, посвідчений нею 24 червня 2015 року за реєстровим № 825 відповідає вимогам чинного законодавства України, а п.п. 2.2 договору є дійсним.
Ухвалою судді від 08 липня 2019 року за клопотанням ОСОБА_3 залучено її до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, їй роз'яснено порядок, час та черговість подання заяв по суті справи.
У строк встановлений судом пояснення щодо позову від третьої особи на адресу суду не надходили.
За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, що передбачає ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Вислухавши позивача, який в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив задовольнити, представника третьої особи, яка проти задоволення позову заперечувала, встановивши, що відповідач в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим належним чином, причин неявки суду не повідомивши, що у відповідності до ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
24 червня 2015 року між ОСОБА_1 укладено договір позики з ОСОБА_3 , на забезпечення виконання якого того ж дня укладено Договір іпотеки, який посвідчила приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левчук І.І. за реєстровим № 825.
Предметом іпотеки стала належна позивачу на підставі договору купівлі-продажу квартира, який також посвідчувала відповідач 18 серпня 2010 року за реєстровим № 4185, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на яку у зв'язку посвідченням договору іпотеки, відповідачем накладено заборону відчуження.
27 травня 2016 року іпотекодержателем ОСОБА_3 на підставі Договору іпотеки від 24 червня 2015 року за реєстровим № 825 зі змінами і доповненнями, здійснено звернення стягнення на майно та зареєстровано за собою право власності на предмет іпотеки.
13 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з запитом до відповідача про надання оригіналу договору купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом від 13 жовтня 2016 року приватний нотаріус Левчук І.І. повідомила заявника, що оригінал договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Левчук І.І. 18 серпня 2010 року за реєстровим № 4185 знаходиться на зберіганні у нотаріуса згідно з пунктом 2.2 Іпотечного договору від 24 червня 2015 року.
03 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо надання інформації (довідок) про вчиненні нотаріальні дії за договором іпотеки, посвідченим 24 червня 2015 року та ознайомленням з матеріалами справи.
Листом від 11 липня 2017 року відповідач, посилаючись на норми Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про іпотеку» вказала, що всі документи були витребувані нею для посвідчення іпотечного договору та долучені до справи (оригінали та копії).
03 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про повернення оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
У справах нотаріуса просив залишити засвідчені копії вказаних документів.
Листом від 31 липня 2017 року Левчук І.І. повідомила позивача, що оригінал договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Левчук І.І. 18 серпня 2010 року за реєстровим № 4185 знаходиться в справах на період дії іпотечного договору, зокрема його пункт 2.2. Вказала, що умови та зміст Іпотечного договору були узгоджені сторонами.
06 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Левчук І.І. з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, 13 вересня 2018 року з заявою про витребування оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру, а листом від 20 вересня 2018 року приватний нотаріус КМНО Левчук І.І., посилаючись на норми ст. 8 Закону України «Про нотаріат», повідомила заявнику, що довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, які зберігаються у нотаріуса видаються виключно особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялись нотаріальні дії. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не є власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , нотаріус відмовила у задоволенні заяв позивача.
Підставою для задоволення позову позивач вказує, що під час підготовки до підписання Договору іпотеки від 24 червня 2015 року за реєстровим № 825 перед видрукуванням тексту договору іпотеки на спеціальних бланках нотаріальних документів, на думку позивача, відповідач на звичайних листах А4 надала ОСОБА_1 на ознайомлення та узгодження проект цього договору, в якому був відсутній пункт, що зобов'язував останнього віддавати правовстановлюючі документи.
Позивач також зазначив, що за цими документами він неодноразово звертався до відповідача, оскільки після підписання виявив у Договорі іпотеки від 24 червня 2015 року за реєстровим № 825 пункт 2.2 розділу ІІ, в якому зазначено: «На період дії цього Договору правовстановлюючі документи на предмет іпотеки зберігаються в справах приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левчук І.І.».
ОСОБА_1 зазначає, що вказаний пункт з'явився на бланках, що підтверджується дублюванням пунктів 2.2 розділу ІІ у тексті Договору, чистий варіант якого позивач підписав не перечитуючи повторно.
Статтею 81 ЦПК України встановлено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, позивач мав довести ті обставини, за якими законодавець передбачає визнання іпотечного договору недійсним.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, що передбачає ст. 94 ЦПК України.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, що передбачено ч. 1 ст. 77 ЦПК України.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Чинним законодавством визначено процесуальні обов'язки сторін, які останні повинні сумлінно дотримуватися.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати спірний договір недійсним, оскільки при його укладенні позивач ознайомився та погодився з його умовами, що підтверджується його особистим підписом.
Договір іпотеки укладений сторонами з дотриманням вимог закону, необхідних для чинності правочину, а належних і допустимих доказі протилежного позивачем не надано.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.
Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач, у силу вимог ст. 13 ЦПК України, зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати недійсним п. 2.2. спірного договору іпотеки, з підстав того, що позивач із ним не був ознайомлений, а тому і відсутні підстави, передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання недійсним цього пункту договору.
Стосовно вимог щодо визнання неправомірними дії приватного нотаріуса КМНО Левчук І.І. щодо вилучення оригіналу договору купівлі-продажу від 18 серпня 2010 року за реєстровим № 4185 з невід'ємними додатками до нього у ОСОБА_1 , слід зазначити, що такі дії відповідають вимогам п. 2.2. Іпотечного договору узгодженого його сторонами, а також п. 7 Гл. 7 Р.І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22 лютого 2012 року № 282/20595.
Вимоги щодо видачі позивачу зі справ нотаріуса оригіналу договору купівлі-продажу від 18 серпня 2010 року за реєстровим № 4185, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 08 вересня 2010 року № 27256490, витягу з Державного реєстру правочинів від 18 серпня 2010 року № 8901321 також не підлягають задоволенню, як похідні від основних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левчук Ірини Ігорівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання недійсним пункту іпотечного договору - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 липня 2021 року.
Суддя В. А. Писанець