Справа №752/921/20
Провадження № 2-о/752/41/21
Іменем України
06.04.2021 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
за участі секретаря - Оджубейської Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення, -
15.01.2020 заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме залучення його до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 25.06.1986 року по 14.12.1988 рік.
Свої вимоги мотивував тим, що заявник є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є безпосереднім учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом ІІ групи внаслідок виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В період з 25.06.1986 по 14.12.1988 направлявся та був безпосередньо зайнятий на роботах по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. На час аварії він мав вік 25 років, а тому в обов'язковому порядку залучався до невоєнізованих формувань Цивільної оборони.
З метою підтвердження статусу інваліда війни він звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації з заявою про видачу посвідчення, однак у задоволенні заяви було відмовлено в зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують залучення до складу формувань Цивільної оборони, а у разі їх відсутності, факту залучення до формувань, що встановлено в судовому порядку.
Зазначені обставини, як зазначає заявник, змусили його звернутись до суду з метою встановлення факту залучення до складу формувань Цивільної оборони з метою ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.01.2020 відкрито провадження по справі.
Від заявника в судове засідання надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Від представника заінтересованої особи до суду надійшли письмові пояснення, згідно з якими просить розглядати справу за його відсутності, вимоги заяви підтримує.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву такою, що підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Факт виконання ОСОБА_1 заходів з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони підтверджується наступним.
Як вбачається з трудової книжки заявника, останній з 19.09.1983 р. працював водієм Управлінні механізації тресту «Югозантрансстрой».
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , заявник є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році.
У відповідності з довідкою МСЕК, заявник має ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно з наказами Управління механізації тресту «Югозантрансстрой» заявник направлявся та був безпосередньо зайнятий на роботах по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у період з 25.06.1986 по 14.12.1988 роки.
Відповідно до цього Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесені до інвалідів війни.
Вищезгаданими законами, так саме як і іншими законодавчими та нормативно-правовими актами України, будь-яких інших уточнень, конкретизації або встановлення обмежень не здійснювалось. Тобто, відповідно до їх змісту, для отримання зазначеного статусу необхідно дотримання таких умов: наявність інвалідності, отриманої внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи; підтвердження факту участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог, чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № э1111-1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06 червня 1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29 червня 1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26 квітня 1986 року, начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29 квітня 1986 року № 01, від 30 квітня 1986 року № 2, від 04 травня 1986 року № 16, від 19 травня 1986 року № 52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.
При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.
Таким чином, особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони в 1986 року, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.
Відповідно до ч.2 п.5 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
З матеріалів справи вбачається, що іншим шляхом встановити вказаний факт заявник не може.
Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість встановлення факту, що має юридичне значення, а саме те, що заявник був залучений до складу формувань Цивільної оборони та став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 189, 293 ЦПК України, -
заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт залучення ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 25.06.1986 року по 14.12.1988 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Суддя