Справа № 490/5766/21
нп 2/490/3802/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
23 липня 2021 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатін О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод", Державного концерну "Укроборонпром" про відшкодування збитків у результаті порушення законів України та інших актів цивільного законодавства України,-
19.07.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод", Державного концерну "Укроборонпром" про відшкодування збитків у результаті порушення законів України та інших актів цивільного законодавства України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
21.07.2021 року матеріали справи передано судді.
Суд, вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження за даною позовною заявою встановиви таке.
У відповідності до приписів частин 1 та 2 статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Так, предметом даного позову є відшкодування Державним підприємством "Миколаївський суднобудівний завод" та Державним концерном "Укроборонпром" збитків завданих позивачу у результаті порушення законів України та інших актів цивільного законодавства України.
При цьому, Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2020 року було відкрито провадження у справі №915/1097/20 про банкрутство ДП «Миколаївський суднобудівний завод», введено процедуру розпорядження майном боржника з 25.05.2020 року.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
21.10.2019 року втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв'язку із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства ( №2597-УШ в редакції від 21.10.2019 р.) (ч.2 «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу України з процедур банкрутства).
Частиною 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до ч.3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.
Дана позиція висловлена у Постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 19.06.2018 у справі №908/4057/14 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц (Провадження №14-404цс19), де зокрема зазначено і те, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.
Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод", про відшкодування збитків у результаті порушення законів України та інших актів цивільного законодавства України, підлягають розгляду та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство відповідним господарським судом - Господарським судом Миколаївської області.
Судовий захист особою своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів гарантується. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" (заява № 49069/11), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти.
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 188 ЦПК України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом та щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
У відповідності до приписів пункту 2 частини 4 статті 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Підстав для застосування положень ст. 188 ЦПК України судом не встановлено.
За таких обставин, враховуючи, що у позовній заяві порушено правила об'єднання позовних вимог, оскільки вимоги позивача до відповідача Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" мають розглядатися Господарським судом Миколаївської області в рамках справи №915/1097/20, позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод", Державного концерну "Укроборонпром" про відшкодування збитків у результаті порушення законів України та інших актів цивільного законодавства України, повертається позивачу ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, повернення позовної заяви у відповідності до ст.185 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду із позовом (частина 7 статті 185 ЦПК України).
На підставі вищевикладеного та керуючись ч.4 ст. 185 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод", Державного концерну "Укроборонпром" про відшкодування збитків у результаті порушення законів України та інших актів цивільного законодавства України, вх.№20980 від 19 липня 2021 року, повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Центральний районний суд міста Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги.
Суддя О.В. Саламатін