Справа № 367/581/21
Провадження №2/367/3506/2021
Іменем України
29 червня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Бичок Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
27 січня 2021 року до Ірпінського міського суду Київської області суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У позовній заяві позивач посилається на те, що 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 з метою укладення кредитного договору № Н.Б. та отримання кредитної картки підписав анкету-заяву, якою підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком кредитний договір.
У зв'язку з цим відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44.40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 24 листопада 2020 року має заборгованість за кредитом у розмірі 23 067 (двадцять три тисячі шістдесят сім) гривень 49 копійок.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № Б.Н від 29 серпня 2019 року у розмірі 23 067 (двадцять три тисячі шістдесят сім) гривень 49 копійок та судові витрати у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито спрощене позовне провадження у справі. В ухвалі сторонам було визначено строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
22 квітня 2021 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні надано відзив на позовну заяву в якому він стверджує, що даний позов є необґрунтованим та безпідставним, а відтак таким, що не підлягає задоволенню, оскільки у ОСОБА_1 відсутні будь-які боргові зобов'язання перед АТ «Акцент-Банк», та наголошує, що позивачем не було надано до суду жодного доказу наявності заборгованості про які йдеться в позовній заяві.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, до матеріалів позовної заяви долучено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, до суду подав клопотання про розгляд справи без його присутності, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», якою підтвердив свою згоду на те, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Так, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 цього Кодексу кредитний договір укладається у письмовій формі. У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно положень ст. 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Підписавши 29 серпня 2019 року анкету-заяву, відповідач висловив згоду на отримання банківських послуг.
Відповідно до п. 2.1.1.1. Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк» (правонаступником якого є АТ «Акцент-Банк») банк випускає Клієнту Картку на підставі Заяви, належним чином заповненої та підписаної клієнтом. Випуск карти та відкриття Рахунку Карти здійснюється у разі прийняття Банком позитивного рішення про можливість випуску Клієнту Карти.
Згідно з п. 2.1.1.2.1. для надання послуг Банк видає Клієнту Карту, її вид визначений у Пам'ятці клієнта і Заяві, підписанням якої Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківський послуг. Датою укладення Договору є дата отримання Карти, зазначеної у Заяві.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо видачі за вказаним договором платіжної картки (дата її видачі, її вид та строк дії) та встановлення відповідного кредитного ліміту і його суми, а також відповідно і щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку. Підписана відповідачем анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо погодження банком надання відповідачу банківських послуг, крім зазначення особистих даних та підпису відповідача.
Крім того, позивач не надав підписаних відповідачем Умов та правил надання банківських послуг і тарифів, правил користування, основних умов обслуговування і кредитування, хоча вони повинні містити підпис позичальника, оскільки саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постановах Верховного Суду України і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
При вирішенні спору суд дотримується правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII, щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності і уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
У такому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови обслуговування рахунків фізичної особи, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://www.a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (29 серпня 2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (27 січня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Законом визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Наданий позивачем Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи та Витяг з Тарифів, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
За викладених обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Надані позивачем документи, що містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем, а в матеріалах справи відсутні будь-які інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки.
Оскільки АТ «Акцент-Банк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві та у який саме спосіб, визначений Умовами, кредитної картки та розміру наданого кредиту у виді встановленого ліміту на певну суму, руху коштів по відкритому рахунку, тому перевірити розмір нарахованих як суми боргу, так і процентів та штрафних санкцій не є можливим.
Отже, доводи позивача щодо розміру нарахованих сум заборгованості не підтверджені жодними належними доказами, а правових підстав приймати бездоказово позицію позивача як апріорі істинну тільки тому, що позивачем є банківська установа, законом не встановлено і у суду таких повноважень немає.
При цьому обов'язок доказування покладений на учасників справи.
Так, правилами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 цієї статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов'язком суду. Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на видану останньому платіжну картку, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі, а також відповідно і користування ними, тому відсутні підстави їх стягнення.
Суд не може погодитися з тим, що сам лише факт підписання анкети-заяви свідчить про видачу кредиту відповідачу, оскільки така позиція не ґрунтується на положеннях закону, а жодних відомостей з цього приводу така анкета-заява не містить.
Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2020 року по справі № 703/3063/18 прийшов до висновку, що в зв'язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять.
Таким чином, не вбачається підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів. З огляду на наведене позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 11, 207, 509, 526, 530, 536, 549, 551, 610, 615, 625, 633, 634, 651, 1050, 1054, 1055, 1069 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволення позову Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Кравчук